Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №501/3958/25 — Чорноморський міський суд Одеської області

Дата документу 05.10.2026

Справа № 501/3958/25

2/501/296/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Карпової Ю.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Томилко О.Б., через систему «Електронний суд», звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором 314487689 від 12.12.2024 у розмірі 45723,00 грн., судові витрати у справі.

Позовні вимоги представник позивача мотивує тим, що 12.12.2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений Договір кредитної лінії № 314487689 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 15000,00 грн.

На виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.

Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

Відповідач умови кредитного договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 45723,00 грн.

11.02.2025 відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/21.

Представник позивача, керуючись ст.ст. 514, 525, 350, 553, 554, 1046, 1048, 1049, 1077, 1082 ЦК України, Законом України «Про електрону комерцію», просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву в якій просив справу розглянути за його відсутності, зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Згідно інформації відділу реєстрації обліку осіб виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеської області зареєстроване місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі ст. 190 ЦПК України копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів надсилалася відповідачу в порядку, встановленому статтею 272 ЦПК України рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем знаходження відповідача.

За вказаною адресою неодноразово направлялися виклики до суду, однак поштові повідомлення були поверненні до суду не врученими.

Однак, поштове відправлення повернулося до суду не врученим з відміткою відділення поштового зв`язку на конверті «адресат відсутній за вказаною адресою». Дата на штампі відділення поштового зв`язку зазначена «11.09.2025».

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу наведених вимог п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, якими суд керується на підставі ч. 1 ст. 190 ЦПК України, днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та копіями доданих до неї документів є 11.09.2025.

Такі обставини свідчать про те, що відповідач належним чином був повідомлений про наявність судового провадження відносно нього.

Відповідач у судове засідання не прибув та не повідомив про причини неявки.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

12.12.2024 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладений договір кредитної лінії №314487689 (а.с.22-38).

П.2.1 договору визначено, що за цим договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у формі Кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Згідно п.2.2 договору загальний розмір кредиту 15000,00 грн.

П.5.1 договору визначено, що кожен окремий транш за цим договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2 .

Згідно відповіді АТ «Універсал Банк», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) Банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 , 12.12.2024 на картку № НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів у розмірі 15000,00 грн.

Таким чином ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свої зобов`язання щодо надання коштів у кредит у розмірі 15000,00 грн. виконало.

ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 45723,00 грн., яка складається з: заборгованості по кредиту – 15000,00 грн., заборгованості по процентам – 30723,00 грн.

11.02.2025 між ТОВ «ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №МВ-ТП/21 (а.с.12-15).

П.2.1 вказаного договору визначено. що в порядку та на умовах даного договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно реєстру боржників до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №314487689 від 12.12.2024 (а.с.15).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі №524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Враховуючи, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №314487689 від 12.12.2024 у загальному розмірі 45723,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 гривень підтверджується платіжною інструкцією №1653 від 12.08.2025.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

02.12.2024 між адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір №5 про надання правової допомоги №5.

Наданий ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Колінько А.В.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг вартість правової допомоги складає 5000,00 грн., яку ТОВ «Таліон Плюс» перерахувало АО Ліга юридичних технологій та інновацій», що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2025 (а.с.47,48).

Ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу.

Керуючись ст.ст.263 – 266, 280-289 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №314487689 від 12.12.2024 у розмірі 45723,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня отримання повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пушкарський Д.В.