Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №492/1401/26 — Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1401/26

провадження № 2/492/1181/26

РІШЕННЯ

Іменем України

08 жовтня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Варгаракі С.М.,

секретаря судових засідань – Богдан А.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі – ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року у розмірі 26798,82 грн, за кредитним договором № 5223158 від 03 січня 2025 року у розмірі 9941,57 грн, за кредитним договором № 2024673 від 14 січня 2025 року у розмірі 9340 грн, а також судові витрати.

В обґрунтування позову посилається на те, що 02 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 8535326, відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 10000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Також, 03 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5223158, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 3000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Крім того, 14 січня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2024673 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» надало відповідачеві кредит у розмірі 2000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом

14 серпня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-31/25, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників та набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року.

29 липня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-27/25, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників та набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 5223158 від 03 січня 2025 року.

30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-18/25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло належні ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» права вимоги до боржників та набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 2024673 від 14 січня 2025 року.

У зв`язку з тим, що відповідач порушив зобов`язання за кредитними договорами позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 46080,39 грн. та понесені судові витрати.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа була розподілена судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 12 серпня 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачеві визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.

У відповідності до статті 178 ЦПК України, відповідач не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02 грудня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 8535326 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 11-15), відповідно до якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 10000 грн, строком на 360 днів.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,01 % в день та застосовується на таких умовах. Якщо клієнт до 01 січня 2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Згідно з пунктом 2.1. договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Зазначений договір, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки, яка є додатком № 1 до договору (а.с. 15 зворот-16), паспорт споживчого кредиту, підписані ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250818-1.1 від 18 серпня 2025 року на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів, 02 грудня 2024 року було успішно перераховано кошти у розмірі 10000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року становить 26798,82 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 9999 грн, за відсотками у розмірі 11799,82 грн, по пені у розмірі 5000 грн (а.с. 17-22).

14 серпня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-31/25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року, укладеним між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за плату перейшло до TOB «СВЕА ФІНАНС».

Згідно з реєстром боржників від 14 серпня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № № 8535326 від 02 грудня 2024 року в сумі 26 798,82 грн.

Крім того, 03 січня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 5223158 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачеві кредит у розмірі 3000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою зниженої процентної ставки у розмірі 0,57 % в день, стандартної процентної ставки у розмірі 0,95 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 договору (а.с. 23-29).

Відповідно до пунктів 1.4.1-1.4.2 договору стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Знижена процентна ставка становить 0,0100 % за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо Клієнт до 12 січня 2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 30), паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-3007 від 30 липня 2025 року було успішно перераховано кошти у розмірі 3000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29 липня 2025 року за кредитним договором № 5223158 від 03 січня 2025 року становить 9941,57 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту у розмірі 2999,98 грн, за відсотками у розмірі 5441,59 грн, по штрафу у розмірі 1500 грн (а.с. 32-35).

29 липня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-27/25, у відповідності до умов якого право грошової вимоги за договором № 5223158 від 03 січня 2025 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за плату перейшло до TOB «СВЕА ФІНАНС».

Згідно з реєстром боржників в електронному вигляді від 29 липня 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № № 5223158 від 03 січня 2025 року в сумі 9 941,57 грн.

Також, 14 січня 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2024673 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с. 36-39), за умовами якого відповідач отримав кошти у розмірі 2000 грн строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1 % в день.

Пунктом 2.1 договору визначено, що Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Вказаний договір, графік платежів (а.с. 39 зворот), паспорт споживчого кредиту відповідач підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивачем також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ».

14 січня 2025 року ОСОБА_1 отримав за зазначеним кредитним договором кредитні кошти в розмірі 2000 грн на зазначену ним в кредитному договорі (пункті 2.1) банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250701-3013 від 01 липня 2025 року.

30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-18/25, за умовами якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» зазначені у відповідних реєстрах права вимог, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» зобов`язувалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 30 червня 2025 року, реєстру боржників від 30 червня 2025, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2024673 від 30 червня 2025 року у сумі 9 340 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за договором № 2024673 від 30 червня 2025 року, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 30 червня 2025 року становить 9340 грн, з яких: заборгованість за кредитом – 2000 грн; заборгованість за відсотками – 3340 грн, заборгованість по штрафним санкціям – 4000 грн (а.с. 41-42).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитних договорів

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частин 1, 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, шляхом власноручного введення одноразових ідентифікаторів отриманих від позикодавців прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договори (здійснив акцепт пропозиції товариства), тобто договори вважаються укладеним у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочинів та не надано будь-яких доказів того, що позикодавці отримали його персональні дані та використали їх у власних цілях.

Таким чином, сторони договорів досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали їх у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договори вважаються таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).

Вказаними договорами передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за кредитами, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.

Відповідач ОСОБА_1 , підписавши вказані договори, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплати відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому вказаними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Процесуальний обов`язок, передбачений статями 12, 81 ЦПК України, відповідачкою не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачкою зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.

Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Доказів, які б спростовували правильність наданих розрахунків заборгованості за кредитними договорами, відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаними договорами у строки, передбачені договорами щодо повернення суми кредитів та процентів за користування кредитами не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Судом встановлено, що первісними кредиторами виконанні умови договорів та надано кредитні кошти, шляхом їх перерахування на картку відповідача, зазначену ним у кредитним договорах.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність обставини перерахування відповідачеві кредитних коштів за кредитними договорами.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо відступлення права вимоги за договорами факторингу

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

Судом встановлено, що 14 серпня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», 29 липня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», 30 червня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладені договори факторингу.

Копії договорів факторингу та реєстри боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеними між ОСОБА_1 та первісними кредиторами (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»), оскільки ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладених договорів факторингу, на виконання яких підписувалися реєстри боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитними договорами укладеним із первісними кредиторами.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів за кредитними договорами, укладених в електронній формі, право вимоги за даними договорами на підставі договорів факторингів перейшло до позивача.

Щодо заборгованості по пені у розмірі 5000 грн за кредитним договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року, пені, штрафу за кредитним договором № 5223158 від 03 січня 2025 року у розмірі 1500 грн, пені за кредитним договором № 2024673 від 14 січня 2025 року у розмірі 4000 грн слід зазначити наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за кредитним договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року в сумі 5000 грн, пені, штрафу за кредитним договором № 5223158 від 03 січня 2025 року у розмірі 1500 грн, пені за кредитним договором № 2024673 від 14 січня 2025 року у розмірі 4000 грн слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов`язання по поверненню кредитних коштів за кредитним договорами, укладеними в електронній формі, право вимоги за даними договорами на підставі договорів факторингу перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку, що тому позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у загальному розмірі 35 580,39 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру позовних у розмірі 2055,73 грн.

На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість:

- за договором № 8535326 від 02 грудня 2024 року у розмірі 21 798 (двадцять одна тисяча сімсот дев`яносто вісім) гривень 82 копійки;

- за договором № 5223158 від 03 січня 2025 року у розмірі 8 441 (вісім тисяч чотириста сорок одна) гривня 57 копійок;

- за договором № 2024673 від 14 січня 2025 року у розмірі 5 340 (п`ять тисяч триста сорок) гривень 00 копійок,

а всього 35 580 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 39 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 37616221) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 73 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.