Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №216/4721/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4721/26

провадження 2/216/3989/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 жовтня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Маланюка О.Я.

секретаря судового засідання: Агурейчевої А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Котар Світлана Володимирівна, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення, -

В С Т А Н О В И В:

І. Процесуальний рух справи, доводи позову та відзиву

16 червня 2026 року адвокат Довгаль С.В. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні та користуванні майном - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником 1/2 частки вказаної квартири на підставі Договору дарування від 25.10.2019 року. Позивач вказує, що відповідачка з дня набуття ним права власності не допускає його до житла, не надає ключі від квартири, чим чинить йому реальні перешкоди. Посилаючись на те, що він не має зареєстрованого місця проживання в Україні, позивач просив суд вселити його у спірну квартиру.

Ухвалою судді Маланюка О.Я. від 17 червня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. За результатами підготовчого засідання судом винесено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09 вересня 2026 року із забезпеченням сторонам права участі в дистанційному режимі відеоконференції.

10 липня 2026 року представник відповідача - адвокат Котар С.В., подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позову в повному обсязі. Зазначила, що спірна квартира є однокімнатною житловою площею всього 17,5 кв.м. Відповідачка ОСОБА_3 є пенсіонеркою за віком, проживає в ній безперервно 29 років, і це її єдине житло. Позивач є абсолютно сторонньою особою, який отримав частку в дар від доньки відповідачки ОСОБА_4 на ґрунті сімейного конфлікту. Також захист вказав, що позивач приховав наявність у нього 10 інших об`єктів житлової нерухомості у Кривому Розі та Одесі, а на спірну частку накладено арешт виконавчою службою (ВП № 75561641).

В судовому засіданні 09 вересня 2026 року представник позивача позов підтримав, надав пояснення, надав суду клопотання про долучення відеозаписів з особистого YouTube-каналу Бакірової З.Ш. від 18.01.2020 року як доказ тривалого недопуску позивача до квартири. Представник відповідача - адвокат Котар С.В. проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві, та окремо звернула увагу суду на те, що предмет позову обрано позивачем невірно, і він має бути іншим, оскільки примусове вселення в однокімнатну квартиру сторонньої особи закон не допускає.

ІІ. Фактичні обставини справи та докази

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

1.Квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та її доньці ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 24.06.1997 року.

2.Заочним рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 06.09.2019 року у справі № 216/2238/18 позов доньки ОСОБА_4 було задоволено - припинено право спільної сумісної власності та визначено частки у розмірі по 1/2 кожній.

3.25 жовтня 2019 року донька ОСОБА_4 за Договором дарування передала свою 1/2 частку сторонній особі - позивачу ОСОБА_1 .. У зв`язку з цим ОСОБА_3 у 2020 році оспорювала вказаний договір у суді (справа № 216/168/20), в межах якої ухвалою від 11.02.2020 р. та постановою Дніпровського апеляційного суду від 04.08.2020 р. було накладено арешт на квартиру, однак у забороні користування ОСОБА_1 було відмовлено через його статус співвласника. Ухвалою суду від 01.11.2024 року вказаний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду, а ухвалою від 01.08.2025 року заходи забезпечення позову (арешт) скасовано.

4.Згідно з актуальним технічним паспортом від 01.07.2026 року (виконавець ФОП ОСОБА_6 ), квартира є однокімнатною, її загальна площа за результатами поточних обмірів становить 35,0 кв.м, а житлова площа складається з однієї житлової кімнати площею 17,5 кв.м (приміщення № 5 за планом поверху).

5.Відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , виданим Пенсійним фондом України довічно. Згідно з довідкою про доходи від 30.06.2026 р., вона отримує пенсію у розмірі 9961,78 грн. Вона проживає у спірній квартирі самостійно протягом 29 років, і це єдине її житло.

6.Відповідно до Постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС у м. Кривому Розі Лебідь О.В. від 13.09.2024 року у виконавчому провадженні ВП № 75561641, позивач ОСОБА_1 є власником ще 10 (десяти) інших житлових об`єктів у м. Кривому Розі та м. Одесі, серед яких квартири на АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 та житловий будинок у с. Лозуватка.

7.На підставі наданих позивачем скріншотів та відеозаписів з каналу відповідачки від 18.01.2020 р. та матеріалів перевірок Нацполіції за 2019-2023 роки встановлено наявність гострого особистого конфлікту, сторони є абсолютно чужими людьми.

ІІІ. Мотиви суду та норми права

1. Щодо невірно обраного предмета позову та неефективності способу захисту прав співвласника

Суд детально аналізує вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення через призму спеціальних норм матеріального права, що регулюють правовідносини спільної часткової власності. Позивач обґрунтовує свій позов статтею 391 ЦК України (негаторний позов) та фактом чинення йому перешкод. Проте суд погоджується з доводами представника відповідача адвоката Котар С.В. про те, що предмет позову та спосіб захисту обрано позивачем невірно, і він має бути іншим.

За змістом статті 358 ЦК України, реалізація права користування спільним майном співвласником напряму залежить від технічної можливості надання йому у користування частини такого майна в натурі, яка відповідає його частці. Сама по собі вимога «не чинити перешкод та вселити» не може існувати ізольовано в межах спільної часткової власності без визначення того, якою саме частиною приміщення особа буде користуватися.

Оскільки об`єктом спору є однокімнатна квартира, яка має лише одну єдину житлову кімнату площею 17,5 кв.м, надати кожному зі співвласників ізольовану житлову площу в натурі технічно неможливо. Примусове вселення позивача, який є абсолютно сторонньою особою для відповідача, без технічної можливості виділення йому окремої території, означатиме його вселення у ту саму житлову площу, якою законно та одноособово користується відповідач. Це призведе до протиправного обмеження та повного порушення аналогічних прав іншого співвласника - літньої жінки-пенсіонерки.

Захист прав співвласника, який об`єктивно позбавлений можливості користуватися спільним майном у натурі через технічні характеристики об`єкта (однокімнатна квартира), відсутність статусу члена сім`ї та наявність гострих неприязних стосунків з іншим співвласником, здійснюється у спосіб, визначений частиною третьою статті 358 ЦК України, відповідно до якої такий співвласник має право вимагати від інших співвласників відповідної матеріальної (грошової) компенсації, або в порядку статті 365 ЦК України. Натомість, заявлений позивачем предмет позову про примусове вселення в одну житлову кімнату спільного майна до сторонньої особи за вищевказаних обставин є неналежним та неефективним способом захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що застосування неефективного способу захисту або обрання неналежного предмета спору є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема у постановах: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, та від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19. Зазначений підхід є сталим та імперативним для судів першої інстанції при оцінці належності обраного позивачем правового механізму.

2. Щодо балансу інтересів за практикою Верховного Суду та ЄСПЛ.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 06.02.2019 р. у справі № 462/4113/16-ц та від 25.04.2018 р. у справі № 643/20562/15-ц зазначив, що вселення одного зі співвласників в однокімнатну квартиру за відсутності згоди іншого співвласника та наявності ворожих стосунків є неможливим, оскільки це призведе до повного порушення прав іншого співвласника.

Крім того, суд всебічно враховує особливий правовий та соціальний статус відповідачки як пенсіонерки за віком (що гарантовано статтею 46 Конституції України). Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, а також до свого житла.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03), концепція «житла» за статтею 8 Конвенції не обмежується поняттям власності, а базується на практичних та фактичних зв`язках, які особа має з конкретним місцем проживання. У цьому ж рішенні ЄСПЛ наголосив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла, а будь-яке втручання з боку державних органів або судове рішення має проходити суворий тест на пропорційність та перевірку на наявність «насущної суспільної потреби».

Здійснюючи таку оцінку, суд дійшов висновку, що примусове вселення сторонньої працездатної особи, яка об`єктивно не має гострої соціальної потреби в цьому приміщенні через наявність у його власності 10 (десяти) інших самостійних житлових об`єктів, в єдину житлову кімнату площею 17,5 кв.м до літньої жінки-пенсіонерки, яка безперервно та законно мешкає в ній понад 29 років, є абсолютно непропорційним втручанням.

Подібне вселення на тлі підтверджених матеріалами справи неприязних стосунків фактично позбавить літню відповідачку можливості безпечно та мирно користуватися своїм житлом, повністю зруйнує її приватність, перетворить умови її повсякденного існування на нестерпні та покладе на неї надмірний і абсолютно невиправданий індивідуальний тягар. За критеріями Конвенції, захист права людини на спокійну старість та недоторканність єдиного притулку особи має безумовний пріоритет над недобросовісним наміром позивача реалізувати свої майнові права у такий руйнівний спосіб.

Керуючись статтями 13, 16, 358, 391 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні та користуванні майном шляхом вселення - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Представник позивача: Адвокат Довгаль Сергій Володимирович, РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: 02232, м. Київ, а/с11.

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 .

Представник відповідача: Адвокат Котар Світлана Володимирівна, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 5.

Рішення складено, проголошено та підписано 07 жовтня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК