Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №215/8487/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8487/25

2/215/1006/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Данилевського М.А., за участю секретаря судового засідання: Потніченко Ю.В., розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказавши його підставою наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 2021387 від 22.02.2020 в сумі 15 400 грн., та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Заочним рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 13.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2021387 від 22.02.2020 в розмірі 15 400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 26.06.2026 заяву представника відповідачки про скасування заочного рішення та поновлення строку задоволено, заочне рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 13.04.2026 скасовано, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

22.02.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2021387, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 10 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

07.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККАУ-07122020, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2021387 від 22.02.2020 у розмірі 15 400 грн, з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5 400 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, а також 2 422,40 грн сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить суд розглядати справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Туманов С.Г. в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у їх відсутності, надано відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22 дійшла висновку, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Отже, лише посилання учасників справи на введений в Україні воєнний стан, карантинні заходи безумовно, не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.

Також відповідач заперечує факт отримання кредитних коштів від позивача посилаючись на те, що картковий рахунок відповідача за твердженням позивача підтверджено листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5724-ВП від 18.07.2025 в якому вказано, що відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-200417-01 від 20.04.17, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20.02.2020 на суму 10000,00 грн, маска карти НОМЕР_1 , код авторизації 386226, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus – 5701609, що також підтверджується інформацією ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем не спростовано отримання грошових коштів у зазначеній сумі . Відповідач стверджує, що не отримував коштів від позивача та/або ТОВ «Авентус Україна» 22.02.2020. Так в довідці ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5724-ВП від 18.07.2025 зазначено: Відповідно до договору ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ "Авентус Україна" наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів: 1. 22.02.2020 на суму 10000 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 386226, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus-5701609. В довідці Приватбанку зазначено: Повідомляємо, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Клієнт ОСОБА_1 , верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 30-06-2017 р. Повідомляємо, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) і було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн. від 22-02-2020. Вважати це неналежним підтвердженням зарахування саме відповідачу, саме від ТОВ «Авентус Україна» немає підстав.

Позивач зазначає, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 15 400,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 14 050,00 грн. При тому, що позивач просив суд стягнути заборгованість за процентами саме 5400 грн, ні позивач, ні суд ніяк не пояснюють чому саме 5400 а не 4050 грн.

Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б свідчили про підтвердження фактів реального перерахування коштів відповідачу від первісного кредитора за даною позикою.

Враховуючи викладене, просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи – також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 22.02.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №2021387 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

У відповідності до п. 1.2, 1.3 Договору тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 10000,00 грн, строк кредиту складає 30 дні п 1.4 Договору.

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,80% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.5.2 цього Договору; Знижена процентна ставка становить 1,35% в день, та застосовується на таких умовах.

У п. 3.1 Договору зазначено, що нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.4 Договору, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до Розділу 4 цього Договору, за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з п. 3.2 до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.

Відповідно до п. 1.7.2 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 658,80% річних; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 494,10% річних п.1.7.1 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 15 400,00 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 14 050,00 грн.

Згідно з положеннями п. 2.1, 2.2 Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору.

Відповідно до положень пп. 2.2, 2.4 Договору, суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору.

Розділ 3 Договору регулює порядок обчислення (нарахування) процентів, порядок зміни процентів та економічну сутність та базу розрахунку процентів.

Відповідно до пункту 9.8 Договору, підписуючи Договір Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», розміщені на Вебсайті та затверджені наказом №53-ОД від 16.01.2020, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Даний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом «С664383» 22.02.2020 21:50.

Крім того, у Договорі вказані реквізити належного клієнту платіжного засобу / поточного рахунку для перерахування коштів клієнту за даним договором: № НОМЕР_4 (Розділ 10 Договору - реквізити та підписи сторін).

Додатком №1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2021387 від 22.02.2020 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит

Факт перерахування позивачем грошових коштів у сумі 10000 грн на картковий рахунок відповідача підтверджено листом ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5724-ВП від 18.07.2025 в якому вказано, що відповідно до договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-200417-01 від 20.04.17, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20.02.2020 на суму 10000,00 грн, маска карти НОМЕР_1 , код авторизації 386226, номер транзакції в системі WayForPay - creditplus – НОМЕР_5 , що також підтверджується інформацією ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем не спростовано отримання грошових коштів у зазначеній сумі.

Зважаючи на вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором № 2021387 від 22.02.2020 виконало та надало в безготівковій формі у національній валют і на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 10000,00 грн.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Так, ст. 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, відповідачем підписано договір №2021387 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.02.2020 за допомогою разового ідентифікатора «С664383».

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до умов договору №2021387 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.02.2020, сума кредиту - 10000 грн, проценти за користування кредитом: Стандартна процента ставка становить 1,80% в день та застосовується в межах всього строку кредиту; Знижена процентна ставка становить 1,35% в день, та застосовується у визначених умовах.

Судом встановлено, що розрахунок загальної вартості кредиту під час укладення договору здійснювався з урахуванням зниженої процентної ставки (1,35%); остаточна сума заборгованості визначалася позивачем виходячи із стандартної процентної ставки (1,80%) оскільки відповідач не виконував умови договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За правилами ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, до матеріалів справи долучено розрахунок заборгованості за договором №2021387 від 22.02.2020 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.10.2025 у відповідності до якого заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 15 400,00 грн.

Пунктом 5.1.3 Договору № 2021387 від 22.02.2020 встановлено, що Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта, але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

07.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ККАУ-07122020, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №2021387 від 22.02.2020 у розмірі 15 400 грн, з яких: 10 000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5 400 грн заборгованість за відсотками.

14.10.2025 за вих. №20265406 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу щодо погашення заборгованості за Договором №2021387 від 22.02.2020 на загальну суму 15 400 грн.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первинними кредиторами, ані перед позивачем.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 ..

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Відповідачем не надано до суду доказів на спростування обставин щодо видачі кредитних коштів, а саме банківську виписку по рахункам, або довідку з банку про неналежність йому рахунків, на які відбувалось зарахування коштів та неналежність йому вказаних в договорах кредиту номеру телефону.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2021387 від 22.02.2020, укладеного між ним та ТОВ «Авентус Україна», в обумовлені договором строки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 15 400 грн, з яких: 10 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5400,00 грн заборгованість за процентами.

Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильними та у встановленому законом порядку (ст. ст. 12, 81 ЦПК України) не спростовані відповідачем, заборгованість по процентам нарахована в межах строку кредитування.

Твердження представника відповідача викладені у заяві про скасування заочного рішення та інших заявах по суті справи суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Щодо застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Оскільки кредитним договором передбачено, що кредит надавався на строк 30 днів (з 22.02.2020), платіж боржник повинен був здійснити до цієї дати, тому з часу несплати платежу відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020р. № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 було відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак починаючи з 24.02.2022 у зв`язку з введенням на всій території України правового режиму воєнного стану, у відповідності з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, було зокрема доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено.

Посилання представника відповідача на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №990/115/22, суд вважає нерелевантною, оскільки в ній вирішуються питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, і вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, а не про застосування строків позовної давності.

Щодо твердження відповідача про ненадання позивачем первинних документів про перерахування коштів на виконання умов кредитного договору суд зазначає, що відповідно до інформації отриманої з АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Клієнт ОСОБА_1 , верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 30-06-2017 р. Повідомляємо, що по рахунку(ах) НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) і було зарахування коштів на суму 10 000,00 грн. від 22-02-2020. Факт перерахування коштів підтверджується інформацією про рух коштів по картці, наданого АТ КБ «ПриватБанк».

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Відповідно до висновку викладено у постанові Верховного Суду від 31.05.2022 № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22), виписка з карткового рахунку є належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу. Відповідач, будучи власником банківського рахунку, не могла не знати про зарахування на її банківську картку кредитних коштів. І хоча формально такі дії відповідачки (твердження про неотримання кредитних коштів) можуть свідчити про намагання ввести суд в оману, з урахуванням конкретних обставин справи, суд розцінює такі дії як обраний відповідачем спосіб захисту від позову, який хоч і не є добросовісним, натомість не досягає того рівня зловживання процесуальними права, які б мали наслідком застосування до відповідача заходів процесуального впливу.

При цьому суд керується висновками та рекомендаціями ЄСПЛ, висловлених в рішенні Суду у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, в п.58 якого зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000.00 грн. надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; детальний опис наданих послуг від 08.10.2025 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, акт №42 від 08.10.2025 наданих послуг (правової (правничої) допомоги).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу в сумі 8000,00 грн., та відповідно до вимог ч. 4 ст. 137, ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також відповідно до розміру задоволених вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн. з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 272, 279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2021387 від 22.02.2020 в розмірі 15 400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал» витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 07 жовтня 2026 року.

Суддя