Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №592/17945/24 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/17945/24

Номер провадження 22-ц/816/2604/26

Категорія - 80

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Собини О.І., Сидоренко А.П.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

у присутності:

позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Сивенка Валерія Миколайовича (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Титаренко В.В., повний текст рішення виготовлено 08 червня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго»

про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, свої вимоги обґрунтовує такими обставинами.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року (справа № 592/4480/22), залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, визнано незаконним та скасовано наказ КП СОР «Паливокомуненерго» «Про призупинення трудового договору із ОСОБА_1 » від 18 квітня 2022 року № 91-Л.

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року (справа № 592/9686/22), стягнуто на його користь середній заробіток за період із 19 квітня 2022 року по 31 січня 2023 року у розмірі 139 050 грн. Цією постановою апеляційного суду встановлено, що в силу вимог статті 236 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку, починаючи із 01 лютого 2023 року у зв`язку із не допуском до виконання посадових обов`язків.

Наказом від 30 квітня 2024 року № 21-Л його було звільнено з посади головного юрисконсульта КП СОР «Паливокомуненерго» у відповідності до частини першої статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Позивач зазначає, що за період із 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року (325 робочих днів) відповідач не провів із ним розрахунку та не виплатив належних сум. Посилаючись на те, що в цей період трудові відносини між сторонами тривали, а до виконання трудових обов`язків його фактично не допущено, позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку щоденного заробітку у розмірі 675 грн.

Посилаючись на викладене просив суд:

стягнути з КП СОР «Паливокомуненерго» середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року у розмірі 219 375 грн;

зобов`язати КП СОР «Паливокомуненерго» видати письмове повідомлення про щомісячні нараховані та виплачені йому суми при звільненні за період із 19 квітня 2022 року по 30 квітня 2024 року;

зобов`язати КП СОР «Паливокомуненерго» провести утримання із нарахованих сум зборів, податків та необхідних платежів;

зобов`язати КП СОР «Паливокомуненерго» подати до органів Пенсійного фонду України відомості про утримання та перерахування зборів, податків та необхідних платежів.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з КП Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 219 375 грн із наступним відрахуванням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що затримка виконання судового рішення сталася з вини відповідача, що є підставою для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час такої затримки. Так, рішення Ковпаківського районного суду від 30 вересня 2022 року про скасування наказу щодо призупинення трудового договору набрало законної сили 31 січня 2023 року, однак відповідач його належним чином не виконав, оскільки не видав наказ про поновлення позивача на роботі та фактично не допустив його до роботи.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці з 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року підтверджується табелями обліку робочого часу, а доказів його допуску до роботи відповідач не надав. Наказ про зміну істотних умов праці від 25 листопада 2022 року суд не визнав належним виконанням рішення суду.

Враховуючи вимоги статті 236 КЗпП України, суд визначив період затримки виконання рішення з 01 лютого 2023 року – наступного дня після набрання рішенням законної сили, до 30 квітня 2024 року – дати звільнення позивача, який становить 325 робочих днів.

Виходячи із середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 у розмірі 675 грн суд визначив середній заробіток за час затримки виконання рішення у сумі 219 375 грн (325 днів х 675 грн) з подальшим утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Додатковою ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 вересня 2026 року закрито провадження у цій цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до КП СОР «Паливокомуненерго» про зобов`язання КП Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми, а також в частині зобов`язання подати до органів Пенсійного фонду України відомості про утримання та перерахування відповідних зборів, податків та інших необхідних платежів.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням, КП СОР «Паливокомуненерго» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норма матеріального та порушення процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.

Вказує, що відповідач ще 22 листопада 2022 року видав наказ №132/к/тр про скасування призупинення трудового договору, тобто добровільно усунув порушення трудових прав позивача ще під час апеляційного перегляду справи, не очікуючи набрання рішенням законної сили. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, затримкою виконання рішення про поновлення на роботі є не видання роботодавцем відповідного наказу без поважних причин негайно після проголошення рішення. Отже, передбачені статтею 236 КЗпП України ознаки затримки у даному випадку відсутні.

Вважає, що висновок суду про невиконання рішення після 31 січня 2023 року не відповідає встановленим обставинам справи. Суд встановив факт скасування роботодавцем призупинення трудового договору, ознайомлення позивача з таким наказом, його виклик на роботу, направлення документів поштовим зв`язком та встановлення режиму роботи. При цьому сама відсутність позивача на робочому місці не свідчить про невиконання рішення суду, якщо роботодавець створив необхідні умови для виконання працівником трудових обов`язків.

Крім того, суд безпідставно не врахував преюдиційні обставини, встановлені рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року (справа №592/8615/24), залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, яким встановлено, що відповідач допустив позивача до роботи, а невиконання ним трудових обов`язків було зумовлено причинами, що не залежали від роботодавця; факт недопуску до роботи підтвердження не знайшов. Незважаючи на це, суд першої інстанції повторно дослідив зазначені обставини та дійшов протилежного висновку, порушивши частину четверту статті 82 ЦПК України.

Також суд не надав належної оцінки доказам та не навів мотивів, з яких дії відповідача щодо скасування призупинення трудового договору, виклику позивача на роботу та направлення відповідних документів не вважаються виконанням рішення суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Наказом КП СОР «Паливокомуненерго» від 18 квітня 2022 року № 91-Л призупинено дію трудового договору з ОСОБА_1 із 19 квітня 2022 року до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 31 січня 2023 року, визнано незаконним та скасовано наказ КП СОР «Паливокомуненерго» від 18 квітня 2022 року № 91-Л, яким призупинено дію трудового договору з головним юрисконсультом ОСОБА_1 (а.с. 7).

Наказом керівництва КП СОР «Паливкомуненерго» від 22 листопада 2022 року № 132/к/тр скасовано призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 , що було запроваджено наказом від 18 квітня 2022 року; у зв`язку зі зміною фактичного місцезнаходження підприємства визначено фактично місце роботи ОСОБА_1 ; вказано довести наказ до відома ОСОБА_1 ; визначено для перший робочий день після скасування призупинення трудового договору, наступний робочий день після ознайомлення (отримання) наказу.

Згідно із актом від 24 листопада 2022 року про відмову від ознайомлення з наказом, 24 листопада 2022 року о 10 год 30 хв в офісному приміщенні підприємства (м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, перший поверх, ліворуч) головний юрисконсульт підприємства ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом від 22 листопада 2022 року № 132/к/тр про скасування наказу від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору та необхідності приступити до роботи.

Наказом керівництва КП СОР «Паливкомуненерго» від 24 листопада 2022 року № 133/л для головного юрисконсульта ОСОБА_1 встановлено з 25 листопада 2022 року неповний робочий час (неповний робочий день з неповним робочим тижнем) один день на тиждень тривалістю один час в день з наступним графіком роботи: початок – 9 год , закінчення – 10 год у понеділок.

Згідно із актом від 24 листопада 2022 року про відмову від ознайомлення з наказом 24 листопада 2022 року об 11 год в офісному приміщенні підприємства (м. Суми, вул. Шишкарівська, 9, перший поверх, ліворуч) головний юрисконсульт підприємства ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом від 24 листопада 2022 року № 133/л про зміну істотних умов праці з 25 листопада 2022 року.

За даними табелю обліку використання робочого часу за період із лютого 2023 року по квітень 2024 року ОСОБА_1 був відсутній на роботі у КП СОР «Паливокомуненерго».

Постановою Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 592/9686/22 стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 19 квітня 2022 року до 31 січня 2023 року в сумі 139 050 грн з наступним відрахуванням суми податків та інших обов`язкових платежів.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року (справа № 592/8615/24), залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, позов ОСОБА_1 до КП СОР «Паливокомуненерго» про стягнення заборгованості по заробітній платі, інфляційних збитків, трьох процентів річних, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди – задоволено частково (а.с. 20).

Стягнуто з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди; зобов`язано КП СОР «Паливокомуненерго» видати ОСОБА_1 письмове повідомлення про щомісячні за період з 19 квітня 2022 року до 30 квітня 2024 року включно нараховані та виплачені суми при звільненні із відображенням сум, нарахованих відповідно до судових рішень; зобов`язано КП СОР «Паливокомуненерго» подати до відповідного управління Пенсійного Фонду України відомості про утримання із заробітної плати ОСОБА_1 зборів та необхідних платежів за період із 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року включно.

У задоволенні позову в частині стягнення заробітної плати за період із 01 лютого 2023 року по 30 квітня 2024 року відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суди, крім іншого, виходили з такого.

У цій справі (№ 592/8615/24) судами встановлено, що невиконання ОСОБА_1 трудової функції у відповідний період не було наслідком його недопуску до роботи з боку роботодавця. Такий висновок зроблено з урахуванням того, що 22 листопада 2022 року відповідач видав наказ № 132/к/тр про скасування призупинення трудового договору, визначив фактичне місце роботи позивача та порядок визначення першого робочого дня. 24 листопада 2022 року ОСОБА_1 прибув до приміщення підприємства, де йому було повідомлено про скасування призупинення трудового договору та необхідність приступити до роботи, однак він відмовився від ознайомлення з відповідним наказом, про що складено відповідний акт. Того ж дня йому було запропоновано ознайомитися з наказом № 133/л від 24 листопада 2022 року про зміну істотних умов праці, від ознайомлення з яким він також відмовився, що також підтверджується відповідним актом.

Крім того, відповідач направив позивачу наказ № 133/л від 24 листопада 2022 року та лист від 29 листопада 2022 року, а його обізнаність про місце роботи та необхідність виконання трудових обов`язків підтверджена показаннями свідка ОСОБА_2 . Водночас табелі обліку робочого часу свідчать про відсутність ОСОБА_1 на роботі у подальшому.

Таким чином судами не встановлено факту недопуску ОСОБА_1 до роботи відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що роботодавець перешкоджав позивачу приступити до виконання трудових обов`язків у спірний період.

Наказом КП СОР «Паливокомуненерго» від 30 квітня 2024 року № 21-Л ОСОБА_1 звільнено з посади головного юрисконсульта КП СОР «Паливокомуненерго» з 30 квітня 2024 року, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП України, за угодою сторін.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно зі статтею 236 КЗпП України У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина четверта статті 82 ЦПК України вказує, що обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом. При цьому відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, преюдиційне значення мають саме встановлені судом фактичні обставини, які були предметом дослідження у попередній справі за участю тих самих осіб, а не правові висновки суду щодо застосування норм права.

У цій справі встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2022 року у справі № 592/4480/22, яке набрало законної сили 31 січня 2023 року, визнано незаконним та скасовано наказ КП СОР «Паливокомуненерго» від 18 квітня 2022 року про призупинення трудового договору з ОСОБА_1 .

Зазначеним рішенням фактично відновлено трудові права позивача, порушені незаконним призупиненням трудового договору, та усунуто правову підставу, на якій трудові відносини були фактично призупинені.

Разом із тим питання щодо подальшого допуску ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків та наявності з боку роботодавця перешкод у їх виконанні вже було предметом судового розгляду у справі № 592/8615/24.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, у цій справі встановлено, що 24 листопада 2022 року позивач прибув до роботодавця, був ознайомлений із наказами щодо скасування призупинення трудового договору та зміни істотних умов праці, однак відмовився від їх підписання. Також встановлено, що надалі позивач на роботу не виходив.

Також встановлено, що у період із 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 не здійснював трудової функції з незалежних від роботодавця причин, а недопуск позивача до виконання посадових обов`язків роботодавцем не доведено. При цьому суди дійшли висновку, що відповідач допустив позивача до роботи, тоді як останній без поважних причин на роботу не виходив та про причини своєї неявки роботодавця не повідомляв.

Отже, зазначені обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України мають преюдиційне значення у цій справі та повторному доказуванню не підлягають.

Таким чином, саме по собі відображення у табелях обліку робочого часу неявки позивача на роботу не свідчить про його недопуск до роботи роботодавцем. Така неявка була предметом оцінки суду у справі № 592/8615/24.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи спір, фактично повторно дослідив обставини, які вже встановлені судовим рішенням у справі № 592/8615/24, та дійшов протилежного висновку щодо допуску позивача до роботи. При цьому суд не врахував преюдиційного значення встановлених у зазначеній справі обставин.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що у період з 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року роботодавець затримував виконання рішення суду шляхом недопуску ОСОБА_1 до роботи. Навпаки, преюдиційно встановлено, що позивач був допущений до роботи, однак на роботу не з`являвся з незалежних від роботодавця причин.

Посилання позивача на постанову Сумського апеляційного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 592/9686/22 як на доказ наявності у нього права на отримання середнього заробітку за час невиконання рішення суду є безпідставним.

Предметом розгляду у зазначеній справі було стягнення середнього заробітку за період із 19 квітня 2022 року до 31 січня 2023 року. Обставини щодо фактичного допуску ОСОБА_1 до роботи після 31 січня 2023 року у ній не встановлювалися. Наведене у постанові твердження про право позивача на стягнення середнього заробітку, починаючи з 01 лютого 2023 року, у зв`язку з недопуском до виконання посадових обов`язків за своїм змістом є правовим висновком щодо застосування статті 236 КЗпП України, а не встановленою судом фактичною обставиною недопуску позивача до роботи. Тому зазначений висновок не має преюдиційного значення та не звільняє позивача від доведення факту недопуску до роботи у спірний період.

За таких обставин передбачені статтею 236 КЗпП України підстави для виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення відсутні, і висновки суду першої інстанції про стягнення з КП СОР «Паливокомуненерго» на користь ОСОБА_1 219 375 грн середнього заробітку за період з 01 лютого 2023 року до 30 квітня 2024 року не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, такий суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України за наслідками апеляційного перегляду справи з ОСОБА_1 на користь КП СОР «Паливокомуненерго» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2635,50 грн, сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367-369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 01 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» 3 993,6 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 08 жовтня 2026 року.

Головуючий - Д.В. Сізов

Судді: О.І. Собина

А.П. Сидоренко