Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №591/7850/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №591/7850/24

Номер провадження 22-ц/816/496/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Нестеренка М. В.

з участю секретаря судового засідання – Чуприни В.І.

у присутності :

позивача ОСОБА_1 та його представника – адвоката Рішки Діани Сергіївни,

відповідачки - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Рішкою Діаною Сергіївною,

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 травня 2025 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

у с т а н о в и в :

У серпні 2024 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, свої вимоги мотивував тим, що перебував у шлюбі з відповідачкою, під час шлюбу був придбаний транспортний засіб FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір зелений, VIN № НОМЕР_2 , зареєстрований на ім`я відповідачки. Автомобіль перебуває виключно у її користуванні. Дане майно є спільним сумісним майном подружжя, його ринкова вартість становить 157 600 грн.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив залишити у власності ОСОБА_4 автомобіль FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки цього автомобіля у розмірі 78800,00 грн, а також судові витрати.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 12 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя залишено у власності ОСОБА_2 транспортний засіб FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір зелений, VIN № НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частки цього автомобіля у розмірі 70 859,50 грн.

Повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50% судового збору, тобто у розмірі 708,58 грн, сплаченого при зверненні до суду згідно з квитанцією АТ «ПУМБ» від 05.08.2024 №FEDU-M3Y6-YQSE.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 708,58 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на проведення експертизи в сумі 427,03 грн.

У задоволенні інших вимог відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 червня 2025 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8992 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Рішку Д.С., подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині стягнення грошової компенсації та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідачки грошової компенсації вартості частки автомобіля у розмірі 78800 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував обставин, які свідчать про недопустимість та недостовірність наявного у матеріалах справи висновку експерта.

Звертає увагу, що до проведення експертизи експертом було залучено спеціаліста, в галузі діагностики електронного обладнання, який використовував особисте обладнання та програмне забезпечення до нього, допустимість і належність якого, не була перевірена експертом.

Вважає, що експертом фактично здійснено дослідження за спеціальністю 10.2 Дослідження технічного стану транспортних засобів, 10.3 Дослідження деталей транспортного засобу, що виходить за межі кваліфікації судового експерта за відповідною експертною спеціальністю.

Вказує на те, що в разі недостатності вихідних даних для проведення експертизи експерт Варуха В.О. мав би заявити відповідне клопотання до суду, проте таким правом не скористався, а допустив порушення порядку проведення експертизи.

Експерт не врахував фактор, що впливає на збільшення вартості транспортного засобу, а саме відсутність корозійних пошкоджень складових частин кузова легкового автомобіля, внаслідок чого не застосовано нормативний процент корегування вартості спірного автомобіля у розмірі 10% в сумі 16259 грн.

Застосування відповідного коефіцієнту передбачено Додатком 2 (таблиці 4.1.) методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Також експерт не зазначив чіткого переліку перефарбованих складових кузова, який має бути зазначений безпосередньо у висновку експерта.

Стверджує, що неправдивими є заяви відповідачки про пошкодження корпусу автомобіля внаслідок обстрілу, оскільки на підтвердження таких обставин відповідачка не надала жодних доказів. Відтак вважає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що внаслідок обстрілу було пошкоджено механізм корпусу дзеркала автомобіля.

Заявник переконаний, що зазначені недоліки є підставою для визнання висновку експерта недопустимим.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідачка зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, тому на час апеляційного перегляду справи вже його виконала, сплатила позивачу визначну рішенням суду грошову компенсацію частки у праві власності на транспортний засіб та витрати понесені позивачем на правничу допомогу, на підтвердження надала квитанції, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги за її безпідставністю, а рішення суду залишити без змін.

У відповіді на відзив представник апелянта заперечила проти доводів викладених у відзиві і просила задовільнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів цивільної справи вбачається, що 10 грудня 2010 року сторони уклали шлюб (а.с. 4).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 липня 2024 року шлюб між сторонами розірваний (а.с. 34).

13 жовтня 2020 року відповідачка придбала транспортний засіб - FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір зелений, VIN № НОМЕР_2 (а.с. 79)

Згідно зі звітом незалежної оцінки майна, який надано ФОП ОСОБА_5 , ринкова вартість спірного транспортного засобу станом на 15 квітня 2024 року становить 157600 грн. Оцінка здійснювалась за порівняльним методом без огляду транспортного засобу (а.с. 5).

Відповідно до висновку експерта №11/2024 за результатами судової транспортно-товарознавчої експертизи від 29 грудня 2024 року ринкова (дійсна) вартість спірного транспортного засобу без урахування ПДВ складає 141 719 грн.

Експертне дослідження проводилось із залученням відповідачем спеціаліста в галузі діагностики електронного обладнання ОСОБА_6 , що використовував програмний комплекс з діагностування електронних систем автомобілів «Автоком».

У судовому засіданні суду першої інстанції експерт ОСОБА_7 , який здійснював експертне дослідження, пояснив, що спірний транспортний засіб він оглядав двічі, під час першого огляду були питання по технічному стану двигуна і необхідно було провести комп`ютерну діагностику з метою визначення вартості з урахуванням тих несправностей, які були на час огляду. Обом сторонам було запропоновано привести відповідного спеціаліста, який має обладнання для комп`ютерної діагностики. Відповідачка привела на огляд ОСОБА_6 , позивач не залучив такої особи. ОСОБА_8 підключив ноутбук та запустив програму, яка показала несправність. Відповідно до вимог виробника електронний модуль ремонту не підлягає, він лише підлягає заміні. Вартість запчастини становить 57 397,09 грн, ця вартість, з урахуванням зносу автомобіля, була врахована при визначенні ринкової вартості автомобіля (а.с. 93 зворот). Місця пофарбування елементів кузова, вказані у додатках (фототаблицях). Автомобіль стояв несправний без підйомника, тому експерт зазначив, що визначити відсутність корозійних пошкоджень панелі підлоги, як ззовні, так і з салону не вдалося технічно.

Частково задовольняючи позов про поділ майна подружжя, виходячи з ринкової вартості спірного майна, визначеного за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, суд першої інстанції врахував, що експертне дослідження було проведено з безпосереднім оглядом об`єкта дослідження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлю домовленістю між ними.

Частиною 1 статті 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Законодавцем визначено, що право на поділ майна, яке перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Згідно з положеннями статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом і з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження ринкової вартості спірного автомобіля FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір зелений, VIN № НОМЕР_2 позивач надав до місцевого суду звіт про незалежну оцінку майна, складений ФОП ОСОБА_5 15 квітня 2024 року, за порівняльним методом без безпосереднього огляду транспортного засобу. Відповідно до звіту ринкова вартість автомобіля становить 157600 грн (а.с. 5-6).

В ході судового розгляду за клопотанням відповідачки у справі також була призначена автотоварознавча експертиза та при безпосередньому огляді транспортного засобу із залученням сторін та їх представників, спеціаліста визначена ринкова (дійсна) вартість автомобіля FORD FIESTA (хетчбек), 2005 року випуску, без урахування ПДВ, що складає 141719 грн.

Визнаючи зазначений висновок експерта належним та допустимим доказом, врахувавши його при ухваленні рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при здійсненні дослідження транспортного засобу експерт безпосередньо його оглянув, визначив фактичний стан та відповідну ринкову вартість. Суд не встановив суттєвих порушень, які б вплинули на результати дослідження у такій мірі, що виключає належність цього доказу.

При цьому суд першої інстанції відхилив наданий позивачем висновок про оцінку транспортного засобу, здійснений за порівняльним методом, як такий, що не враховує фактичний стан транспортного засобу, здійснений без його безпосереднього огляду.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги щодо залучення експертом спеціаліста вказаних висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Як було встановлено в ході судового розгляду, через несправний стан транспортного засобу, експерт запропонував обом сторонам залучити спеціаліста. При повторному огляді автомобіля відповідачка запросила спеціаліста з комп`ютерної діагностики транспортних засобів. Позивач зі свого боку жодних дій не вчиняв, послуги іншого спеціаліста не пропонував, проти залучення спеціаліста ОСОБА_6 заперечень не висловив.

Експерт самостійно визначав стан складових транспортного засобу за допомогою обладнання з комп`ютерної діагностики, наданого та підключеного спеціалістом. Тобто залучений до огляду транспортного засобу спеціаліст безпосередньої участі у проведенні експертного дослідження не брав.

При цьому твердження заявника апеляційної скарги про те, що експерт не врахував фактору, що впливає на збільшення вартості транспортного засобу, а саме відсутність корозійних пошкоджень складових частин кузова легкового автомобіля, внаслідок чого не застосував нормативний процент корегування вартості спірного автомобіля у розмірі 10%, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні.

Як пояснив експерт, досліджений транспортний засіб перебував у несправному стані, без підйомника, тому встановити відсутність корозійних пошкоджень панелі підлоги, як зовні, так і з салону не вдалося з технічних причин.

За встановлених обставин експерт не мав достатніх підстав для застосування нормативного проценту корегування вартості спірного автомобіля у бік збільшення.

Інші доводи апеляційної скарги щодо неналежності експертного висновку також були заявлені позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, належним чином розглянуті та відхилені місцевим судом, а тому апеляційний суд не вбачає процесуальних підстав для їх повторного розгляду та переоцінки.

Позивач не надав жодних належних допустимих доказів на спростування наявного у матеріалах справи висновку експерта, з клопотанням про призначення додаткової або повторної експертизи до суду не звертався.

Відтак колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині визначення вартості спірного автомобіля та з присудженим позивачу до відшкодування розміром належної йому частки у спільному майні, а доводи апеляційної скарги відповідача вважає непереконливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, судове рішення у цій справі касаційному оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Рішкою Діаною Сергіївною, залишити без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 12 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складене 8 жовтня 2026 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

М. В. Нестеренко