Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №583/2367/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №583/2367/26

Номер провадження 22-ц/816/2657/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Собини О. І. , Сидоренко А. П. , розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2026 року у складі судді Плотникової Н.Б., ухваленого в м. Охтирка Сумської області,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ»

про стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат та 3% річних,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У травні 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Абрамович Олексій Володимирович звернувся до суду з позовом до ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», в якому просив стягнути з відповідача на користь позивачки заборгованість з виплати орендної плати за договором оренди землі № 206/17 від 18.09.2017 в розмірі 32 555 грн 31 коп., обчислена без утримання податків та обов`язкових платежів, а також 7689 грн 68 інфляційних втрат та 2032 грн 85 коп. 3% річних.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є власницею земельної ділянки площею 4,5666 га, кадастровий номер 5920384000:01:001:0085, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області.

18.09.2017 позивачка уклала з ПРИВАТНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (далі – ПрАТ, «РАЙЗ-МАКСИМКО») договір оренди землі №206/17 за умовами якого передала земельну ділянку у строкове платне користування указаному товариству строком на 10 років, розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 11 222 грн 45 коп. 03.04.2018 року ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО», ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» та ОСОБА_2 уклали трьохсторонню додаткову угоду № 1 до вказаного договору оренди, в якій погодили, що новий орендар - ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» прийняв на себе всі права та обов`язки орендаря від ПрАТ «РАЙЗ-МАСИМКО». 08.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою збільшено розмір орендної плати до 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто до 12 344 грн 69 коп.

Умовами договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації та сплату орендної плати 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.

У порушення указаних умов договору орендна плата за 2018-2025 роки виплачувалась без урахування індексів інфляції на загальну суму 32 555 грн 31 коп.

Крім того, у зв`язку з порушенням зобов`язання з виплати орендної плати відповідно до статті 625 ЦК України підлягають стягненню 3% річних та збитки від інфляційних втрат.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_2 30 300 грн 76 коп. орендної плати, обрахованої без вирахування податків та інших обов`язкових платежів, 3 % річних в розмірі 1940 грн 75 коп. та інфляційні втрати в розмірі 7575 грн 22 коп., а всього 39 816 грн 73 коп.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23 та виходив з того, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не установлено договором оренди землі, яка здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем вважається місяць, в якому востаннє змінювалась чи підлягала перегляду орендна плата. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі №206/17 від 18.09.2017, оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки проведена не у повному обсязі. Загальна сума недоплати орендної плати з урахуванням індексації становить 30 300 грн 76 коп., що підлягає стягненню з відповідача. Також на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 7575 грн 22 коп. та 3% річних в сумі 1940 грн 75 коп. Суд погодився з розрахунками спірних сум наведеними стороною позивача у заяві про збільшення позовних вимог. Крім того, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду в межах трирічного строку позовної давності, тобто позовна давність не сплинула.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

17.07.2026 року ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу в електронній формі, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2026 року в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони договору не встановили орендну плату у фіксованому розмірі чи твердій грошовій сумі, а визначили спосіб її обрахування у відсотковому значенні від нормативної грошової оцінки землі. Словосполучення, які використовуються у пунктах 10, 13 Договору означають індексацію нормативної грошової оцінки земель у спосіб та порядок згідно із статтею 289 Податкового кодексу України. Оскільки коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення у період з 2017-2022 роки не змінювався та становив 1.0, це не впливало на визначений договором розмір орендної плати. Орендна плата відсутня в переліку грошових доходів громадян, які підлягають індексації, визначених статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Крім того, позивачка жодних претензій щодо сплати орендної плати не в повному обсязі відповідачу не пред`являла та не скористалася своїм правом вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/457/23, оскільки правовідносини у справах не є подібними: у справі № 925/457/23 йдеться про землі комунальної власності та щомісячну сплату орендної плати, тоді як у цій справі про землі приватної власності та щорічну сплату до 01 грудня. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» до таких правовідносин.

Вважає, що, оскільки сторони договору не передбачили в договорі оренди, що при обчисленні розміру орендної плати враховується сукупний індекс інфляції з 2017 року, то з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди землі щодо періоду внесення орендної плати, на користь його дійсності, чинності та виконуваності, коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за спірний період, як добуток індексів інфляції з 01 січня відповідного року до визначеної сторонами договору дати виконання зобов`язань зі сплати орендної плати – 01 грудня.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник позивачки - адвокат Абрамович О.В. 13.08.2026 року через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2026 року без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» - без задоволення; стягнути з відповідача на користь позивачки понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Посилався на те, що суд першої інстанції надав належну оцінку всім обставинам справи, дійшов правильних висновків з урахуванням правових позицій, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 про те, що умовами укладеного договору оренди землі та додаткових угод до нього передбачена сплата орендної плати з урахуванням індексу інфляції. Безпідставними є посилання відповідача на положення Податкового кодексу України, який не регулює відносини оплати орендної плати за користування землею приватної власності. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексу інфляції відповідачем не спростовано. Стягнення інфляційних втрат та 3% річних також є законним та відповідає положенням статті 625 ЦК України.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, розташованої на території Кардашівської сільської ради Охтирського району Сумської області кадастровий номер 5920384000:01:001:0085, площею 4,5666 га з цільовим призначенням – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 19).

18.09.2017 ОСОБА_2 уклала з ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» Договір оренди землі № 206/17, за умовами якого передала орендарю у строкове платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 20-21).

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 11 222 грн 45 коп., із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», та виплачується за вимогою орендодавця у формі: грошовій, натуральній, відробітковій.

Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: 1 раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 31 грудня.

03.04.2018 між ОСОБА_2 (орендодавець), ПрАТ «РАЙЗ-МАКСИМКО» (орендар) та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» (новий орендар) укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони та внесення змін і доповнень, про поновлення договору оренди землі №206/17, зареєстрованого 21.09.2017 за № 22485594, відповідно до якої орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в договорі оренди. Сторони домовилися, що з 2017 року орендна плата складає 11 222 грн 45 коп., що становить 10% нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 112224 грн 47 коп. (а.с. 24).

08.04.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору оренди землі № 206/17 від 18.09.2017, якою сторони договору перший абзац пункту 9 Договору доповнили словами: «У термін з 01.01.2019 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавцю згідно ПК України» (а.с. 25).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.05.2026 року відповідач нарахував до виплати позивачці орендну плату: у 2 кварталі 2018 року – 11 222 грн 45 коп.; у 2 кварталі 2019 року – 12 344 грн 69 коп.; у 4 кварталі 2020 року – 12 344 грн 67 коп.; у жовтні 2021 року -12 344 грн 67 коп.; у грудні 2022 року – 12 344 грн 67 коп.; у вересні 2023 року – 12 344 грн 67 коп.; у вересні 2024 року – 12 974 грн 28 коп.; у вересні 2025 року – 15 199 грн 61 коп.(а.с.16-18).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом частин першої - третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У справі, що переглядається, позивачка звернулася з позовом до відповідача у зв`язку з тим, що ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ» орендну плату за договором оренди землі за 2018-2025 роки нараховувало і сплачувало без урахування індексів інфляції.

Апеляційний суд, перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого суду про те, що відповідач допустив порушення умов пункту 10 Договору оренди землі № 206/17 від 18.09.2017, який зобов`язував останнього обчислювати розмір орендної плати за земельну ділянку, належну ОСОБА_2 з урахуванням індексації.

Доводи апеляційної скарги про те, що умовами договору оренди землі передбачено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, коефіцієнт якої протягом 2017-2022 років не змінювався та становив 1.0, апеляційний суд відхиляє зважаючи на такі мотиви.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частина третя статті 21 Закону «Про оренду землі»).

Суд першої інстанції обґрунтовано посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 про те, що: «Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).

Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону № 161-XIV (індексується лише орендна плата).

За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць. Базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки

У пункті 10 Договору оренди землі № 206/17 від 18.09.2017 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Умовами указаного договору оренди землі індексація нормативної грошової оцінки не визначена.

Зміст указаного пункту Договору № 206/17 дає підстави для висновку про те, що оскільки обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі оренди землі, то відповідно мала індексуватися саме орендна плата відповідно до приписів частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Базовим місяцем у цій справі для обрахування орендної плати за 2018 рік слід вважати вересень 2017 року, а для обчислення орендної плати за період з 2019 по 2025 роки – базовим місяцем є квітень 2019 року (остання зміна орендної плати відбулася згідно з додатковою угодою № 2 від 08.04.2019), а індексації підлягають всі подальші щомісячні орендні платежі за договором оренди землі № 206/17 за період з травня 2019 року до 2025 року, виходячи з розміру орендної плати, який потрібно розраховувати з урахуванням нормативної грошової оцінки землі.

Суд першої інстанції правильно визначив порядок обрахування та розмір орендної плати з урахуванням індексації, наведений судом розрахунок відповідає умовам договору, вимогам законодавства та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду. Розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідачем не спростовано.

Ураховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов`язань за укладеним договором оренди землі № 206/17 (з урахуванням додаткових угод до нього), оскільки виплата орендної плати за 2018-2025 роки ОСОБА_2 була проведена не у повному обсязі, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути недоплачену орендну плату за вказаний період в загальній сумі 30 300 грн 76 коп., яка обчислена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Помилковими є твердження відповідача, що коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за спірний період як добуток індексів інфляції з 01 січня відповідного року до визначеної сторонами договору дати виконання зобов`язань зі сплати орендної плати – 01 грудня, позаяк судом проведено розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суд від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23.

Та обставина, що позивачка не зверталася до відповідача з претензією щодо недоплати орендної плати, не звільняє його від належного виконання зобов`язань за укладеним договором щодо сплати орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23 є помилковими.

У справі № 925/457/23 Велика Палата Верховного Суду, застосовуючи положення Закону України «Про оренду землі», розмежувала індексацію нормативної грошової оцінки земельної ділянки та індексацію орендної плати, зазначивши, що за загальним правилом індексувати необхідно саме орендну плату, якщо інше не передбачено договором оренди. Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, обчислення орендної плати здійснюється відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі», тобто з урахуванням індексів інфляції.

Саме це правове питання є предметом розгляду і у справі, що переглядається. Відповідач заперечує проти нарахування індексації, посилаючись на те, що передбачена договором індексація стосується нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не орендної плати. Водночас пунктом 10 договору оренди землі № 206/17 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації, при цьому умовами договору індексацію нормативної грошової оцінки як спосіб визначення орендної плати не встановлено.

Отже, висновок Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування індексації нормативної грошової оцінки та індексації орендної плати є безпосередньо релевантним для вирішення спору у цій справі. Те, що у справі № 925/457/23 предметом оренди були землі комунальної власності, а у цій справі — земельна ділянка приватної власності, не змінює правової природи спірного питання.

Крім того, апеляційний суд відхиляє посилання заявника апеляційної скарги на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2019 року № 732/1705/16-ц, від 03 лютого 2021 у справі № 618/1078/19 та від 12 квітня 2023 року у справі № 175/642/19, від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18, які не підлягають застосуванню у цій справі зважаючи на такі мотиви.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (постанова Верховного Суду у справі № 166/1222/20).

Судова практика з питання індексації нормативної грошової оцінки землі та індексації орендної плати сформована Верховним Судом у складі Великої Палати Верховного Суду (постанова від 05 лютого 2025 року у справі № 925/457/23).

Оскільки правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, тому саме вони підлягають застосуванню.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).

Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України)

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого суду залишається без змін, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Представник позивачки адвокат Абрамович О.В. у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи апеляційним судом.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З матеріалів справи установлено, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_2 представляв адвокат Абрамович О.В.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: 1) копію Договору про надання правової допомоги № 45 від 07 травня 2026 року, відповідно до умов якого за послуги, що надаються адвокатом за умовами цього Договору, Клієнт сплачує гонорар готівковими коштами у розмірі, визначеному за погодженням сторін з урахуванням витрат часу на підготовку, складання процесуальних документів, участь у судовому розгляді справи, що визначається і підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) або платіжним дорученням, які є невід`ємними додатками до цього Договору; копію Додаткової угоди від 12 серпня 2026 року, в якій сторони погодили розмір гонорару в розмірі 5000 грн 00 коп. за надання правової допомоги позивачу в Сумському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги.

Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу надано: 1) копію Акту приймання – передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13 серпня 2026 року, за змістом якого узгоджена вартість наданої адвокатом Абрамовичем О.В. правової допомоги складає 5000 грн. Правова допомога надана у формі ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ «РАЙЗ ПІВНІЧ», підготовки, складання та подачі до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу; 2) копію квитанції № 45/2 від 13 серпня 2026 року про прийняття адвокатом Абрамовичем О.В. від ОСОБА_2 гонорару у розмірі 5000 грн 00 коп.

Заявник апеляційної скарги відповідно до частини четвертої, п`ятої статті 137 ЦПК України клопотання про зменшення заявлених до відшкодування витрат позивачки ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу не подав, доводів щодо неспівмірності витрат не заявляв.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Апеляційний суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на апеляційну скаргу, зміст якого частково дублює зміст позовної заяви стосовно висновків Великої Палати Верховного Суду, за підготовку якої суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 відповідне відшкодування, а тому заявлений останнім розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню до 2500 грн 00 коп.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РАЙЗ ПІВНІЧ» на користь ОСОБА_1 2500 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. П. Сидоренко