Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №585/1392/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №585/1392/24

Номер провадження 22-ц/816/450/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сидоренко А. П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року у складі Цвєлодуб Г.О., ухвалене в м. Ромни Сумської області,

в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту – АТ «ПУМБ») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість в сумі 80 154 грн 10 коп.

Свої вимоги мотивувала тим, що 26 січня 2019 року АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2001229995301 (далі за текстом Договір). Відповідно до умов договору позивач зобов`язується надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується в поряду та на умовах, що визначені договором, повертати кредит. Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитною карткою з кредитним лімітом в сумі 30000 грн, який пізніше було збільшено до 50000 грн. Однак відповідач належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 01 лютого 2024 року складає 80154 грн 10 коп., з яких: заборгованість за кредитом 46546 грн 38 коп.; заборгованість за відсотками 33607 грн 72 коп., яку позивач просить стягнути, а також судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Заочним рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року, ухваленим в справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 80154 грн 10 коп. та судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року заочне рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2024 року за позовом АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 80154 грн 10 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір в розмірі 2422 грн 40 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не були взяті до уваги її доводи про те, що надані позивачем у нечитабельному вигляді копії заяви №2001229995301 від 28 січня 2019 року, паспорту споживчого кредиту та графіку платежів є недостатніми доказами укладення договору. Зазначає, що позивачем не було надано належним чином оформлений платіжний документ, який підтверджує факт видачі їй кредитних коштів.

На переконання заявника апеляційної скарги, розрахунок заборгованості та виписка з рахунку не є належними, допустимими та достатніми доказами існування кредитної заборгованості, адже розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а виписка по рахунку не містить детального розрахунку заборгованості із зазначенням всіх складових заборгованості, а також не містить розміру надходжень грошових коштів в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту та відсотків окремо із зазначенням дати їх надходження. Звертає увагу на те, що з наданої виписки слідує, що кошти зараховувалися лише на погашення відсотків.

Вказує і на те, що позивачем не було доведено надання нею згоди на зміну кредитного ліміту до 50000 грн 00 коп.

Крім того, посилається на те, що публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить її підпису, а у заяві №2001229995301 від 28 січня 2019 року відсутні домовленості про сплату відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за несвоєчасне погашення кредиту.

Зазначає, що долучені позивачем до позовної заяви копії документів не були посвідчені належним чином.

Наголошує і на тому, що з позовом про стягнення кредитної заборгованості позивач звернувся поза межами строків позовної давності.

Позивачем, у визначений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2019 року між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 шляхом підписання заяви № 2001229995301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб укладений кредитний договір (а.с. 9, на звороті).

В цій заяві зазначено, що ОСОБА_1 , підписанням цієї заяви підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщену на сайті АТ «ПУМБ» : pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесу обслуговування (з урахуванням всіх змін) погоджується з тим, що може обрати будь-який передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційній канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку). Просила підключити її до SMS – банкінгу, номер мобільного телефону, на який будуть надходити повідомлення про стан карткового рахунку та здійснені операції 380989119101, підключити її до системи «Інтернет-банкінг». Також заявник просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, номер кредитної картки миттєвого випуску (не профінансованої) НОМЕР_2 .

Підписанням цієї заяви ОСОБА_1 просила банк встановити на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 30 000 грн 00 коп., розрахунковий день 30 число місяця, платіжна дата – 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту, процента ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКВО в залежності від типу кредитної картки. Реальна річна процента ставка складає 47,88%.

26 січня 2019 року ОСОБА_1 під підпис було ознайомлено з умовами кредитування в АТ «ПУМБ» (а.с. 10).

Надана позивачем Публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджена рішенням правління ПАТ «ПУМБ» протокол №694 від 06 березня 2018 року не містить підпису ОСОБА_1 (а.с. 12-24).

01 лютого 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося до ОСОБА_1 із письмовою вимогою, в якому повідомлено останню про існування заборгованості у зв`язку з невиконанням нею умов кредитного договору, станом на 01 лютого 2024 року у розмірі 80 154 грн 10 коп., а також заявлено вимогу погасити заборгованість протягом тридцяти днів з моменту отримання цього листа (а.с. 25).

З виписки/особового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , слідує, що 05 лютого 2019 року здійснена операція покупки через POS-термінал на суму 30 000 грн 00 коп., в подальшому здійснювалася видача готівкових коштів через банкомат і вносилися кошти на погашення кредитної заборгованості (а.с. 30-35).

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №2001229995301, станом на 01 лютого 2024 року заборгованість за тілом кредиту становить – 46 546 грн 38 коп., заборгованість за нарахованими відсотками - 33 607 грн 72 коп. (а.с. 28-29).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у справі фактичні обставини свідчать про те, що між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» укладено кредитний договір №2001229995301 від 26 січня 2019 року, шляхом підписання зави на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, шляхом встановлення кредитного ліміту на картку ОСОБА_1 . Відповідачка користувалась наданими позивачем коштами, що підтверджується випискою по картковому рахунку, але взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорах строк грошові кошти та нараховані відсотки не повернула. У зв`язку з чим, суд дійшов до висновку, що право позивача порушено та підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмірі кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Установлено, що 26 січня 2019 року між сторонами виникли правовідносини за договором комплексного банківського обслуговування, про що свідчить відповідна заява про приєднання до цього договору.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що умови кредитування не були погоджені, колегія суддів звертає увагу на те, що в підписаній відповідачкою заяві про приєднання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, було визначено кредитний ліміт, періодичність внесення коштів та розмір відсоткової ставки. З такими умовами кредитування погодилася відповідачка, отримавши кредитну карту, використовуючи кредитні кошти та частково погашаючи заборгованість.

Більш того, відповідачка в доводах апеляційної скарги не спростовує факт підписання нею заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, а також користування кредитними коштами.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, містять записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 15 січня 2025 року у справі 753/16762/15-ц).

Надана позивачем виписка по рахунку містить записи про рух коштів на відкритому відповідачці банківському рахунку та здійснені операції. Відповідач не наводить доводів щодо не відображення у виписці по рахунку внесених нею платежів.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, в якому зазначені суми внесених коштів на погашення заборгованості по тілу кредиту та за відсотками.

Відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження згоди позивача на збільшення кредитного ліміту не є підставою для відмови у задоволенні позову, зважаючи на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення фактично використаних відповідачем коштів, а не кредитного ліміту, а також відсотків нарахованих на фактичну заборгованість.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо не посвідчення позивачем копій документів, колегія суддів звертає увагу на те, що позовна заява та додані до неї документи подані банком через систему «Електронний суд». Для проекту будь-якого електронного документа, створеного в підсистемі електронного суду, на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування з використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документа. З моменту переведення документа у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту, визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30). Документи подаються за допомогою електронного кабінету у форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документа). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, адже враховуючи пункти 12, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції, чинній станом на час звернення до з позовом), з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 січня 2019 року в межах визначених ст. 257 ЦК України строків.

Таким чином, з огляду на те, що зібраними у справі доказами підтверджено укладення між сторонами договору, використання відповідачкою кредитних коштів, які не були повернуті банку в повному обсязі та не сплачені відсотки за користування кредитними коштами, а тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

За встановлених обставин, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 14 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

А. П. Сидоренко