Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №592/13612/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №592/13612/26

Номер провадження 22-ц/816/2890/26

Категорія - 32

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

в присутності:

позивача – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми про відмову у відкритті провадження, постановлену під головуванням судді Бичкова І.Г. у цивільній справі № 592/13612/26 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку, -

У С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» та просив суд розірвати договір оренди землі № 11 від 02.01.2021, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924784600:05:005:1129 загальною площею 2,000 га, номер запису про інше речове право 35552535, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 5924784600:05:005:1129 загальною площею 2,000 га у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ковпаківського районного м. Суми від 11.08.2026 у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Роз`яснено позивачу право звернення із зазначеним позовом до відповідного господарського суду за правилами підсудності, встановленими ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив апеляційний суд ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.08.2026 про відмову у відкритті провадження скасувати та направити матеріали до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 03.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11.09.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 11.09.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Позиція апеляційного суду

У судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду справи представник ТОВ Зернова Сумщина» не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст.ст.371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників, які не з`явились

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Мотиви з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що спір в цій справі виник за участю суб`єктів господарювання, тому він належить до спорів, які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 10.08.2026 ОСОБА_1 , як фізична особа звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» та просив суд розірвати договір оренди землі № 11 від 02.01.2021, укладений між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5924784600:05:005:1129 загальною площею 2,000 га, номер запису про інше речове право 35552535, та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Зернова Сумщина» повернути йому земельну ділянку з кадастровим номером 5924784600:05:005:1129 загальною площею 2,000 га у стані не гіршому, ніж вона була передана в оренду, з урахуванням нормального зносу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору, зокрема є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

При цьому, відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Визначення позивачем у позові такого складу сторін у справі (позивача та відповідача), який не відповідає реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, не може змінювати вид судочинства, в якому слід розглядати такий спір.

Апеляційним судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли з договірних відносин, при цьому ОСОБА_1 укладав договір з ТОВ «Зернова Сумщина» саме в якості фізичної особи - власника земельної ділянки, і до суду за захистом своїх прав він звернувся саме як фізична особа, що відносяться до категорії цивільних спорів, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження з підстав того, що суб`єктний склад учасників справи відноситься до господарської юрисдикції є помилковим.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.10.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Зернова Сумщина»

Банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ, прийнятим відповідно до Закону України від 18 жовтня 2018 № 2597-VІІІ та введеним в дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства у цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

За змістом статті 12 ГПК України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому ГПК України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.

За правилами юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, серед іншого справ за позовами з грошовими вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача.

З цими правилами кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, що визначає основні засади розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, стаття 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК щодо предметної та виключної підсудності втілюють принцип концентрації справ з метою підвищення ефективності господарського процесу.

Загалом, завдяки концентрації господарського процесу забезпечується його оперативність, яка відповідає динамічності господарського обороту та меті швидкого відновлення порушеного правового господарського порядку.

Визначені частиною другою статті 7 КУзПБ спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні за правилами ГПК України. Судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій за результатами розгляду заяв, скарг, клопотань, поданих в межах основного провадження у справі про банкрутство, розглядаються судом без застосування усіх стадій судового розгляду, притаманних виключно розгляду справ позовного провадження. Такий підхід повністю відображає конструкції статей 7, 9 КУзПБ щодо порядку розгляду як основної справи про банкрутство, так і спорів, стороною в яких є боржник, які хоча і вирішуються в межах основної справи про банкрутство, проте є справами позовного провадження, відокремленими від основної справи про банкрутство (див. висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/97/20).

Таким чином законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що визначення юрисдикції усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц).

Отже, враховуючи вищевикладене, враховуючи положення законодавства України розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.10.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальність «Зернова Сумщина», розгляд всіх майнових спорів повинен розглядати Господарський суд Сумської області.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, проте з мотивів викладених в редакціє цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню чи порушення норм процесуального права.

З огляду на встановлені судом обставини, апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, проте з інших мотивів.

Виходячи із викладеного, так як оскаржувану ухвалу суду постановлено у не в повній відповідності до вимог процесуального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржувану ухвалу суду змінити в мотивувальній частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», § 58, рішення від10лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376 , ст. ст. 381-384 ЦПК України колегії суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми про відмову у відкритті провадження- змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2026.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко