Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №587/3429/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/3429/26

Номер провадження 22-ц/816/2919/26

Категорія - 68

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Замченко А.О.,

розглянувши в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся її представник – адвокат Кенц Роман Іванович, на ухвалу Сумського районного суд Сумської області від 18.08.2026, постановлену під головуванням судді Гончаренко Л.М., у справі № 587/3429/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

У С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позову

17.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до Сумського районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Просила суд, в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею частину права власності на:

- квартиру АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- квартиру АДРЕСА_3

- житловий будинок АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5910136300:17:002:0053 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_5

- земельну ділянку, кадастровий номер 5924788700:01:003:0066, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Старосільська сільська рада;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5924788700:01:003:0089, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Старосільська сільська рада;

-- земельну ділянку, кадастровий номер 5924786800:2:001:0997, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер5924786800:2:001:0998, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5924786800:2:001:1247;

- земельну ділянку, кадастровий номер 5924786800:2:001:1248

Короткий зміст судового рішення, що оскаржується

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 18.08.2026 справу № 587/3429/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя передано за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного спору є нерухоме майно та враховуючи, що згідно з наданими представником позивачки довідок про оціночну вартість спірного майна вважав, що вартість майна, яка розташована на території Зарічного району м. Суми є найвищою, а тому дійшов висновку, що розгляд справи належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Зарічного районного суду м. Суми.

Розраховуючи вартість майна суд першої інстанції виходив з того, що житловий будинок та земельна ділянка, які розташовані за адресою: АДРЕСА_7 , оціночна вартість об`єкта складає 4323450,72 грн, оціночна вартість поліпшень -4140712,18 грн, тобто загальна вартість складає 8464162,90 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Кенц Р.І. посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду від 18.08.2026 та направити цивільну справу до Сумського районного суду Сумської області для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для передачі справи за підсудністю до Зарічного районного суду м. Суми.

Вказав, що суд виходив із того, що спір підлягає розгляду за місцезнаходженням об`єкта нерухомого майна, вартість якого є найвищою, а саме: житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_8 , підсумовуючи оцінку майна: оціночна вартість та оціночна вартість поліпшень - 8464162,90 грн.

Разом із тим, вказав, що даний підхід є хибним, оскільки оціночна вартість поліпшень вже врахована при визначені оціночної вартості об`єкта оцінки.

Враховуючи вищевикладене, зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вартість спірного майна, яка розташована на території Зарічного району м. Суми є найвищою.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 справу передано судді-доповідачеві – Черних О.М.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 09.09.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 09.09.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшли.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Згідно із частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

Відповідно до положень частини дев`ятої статті 187 ЦПК України, якою врегульовано порядок відкриття провадження у справі, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, посилаючись на ст. 31 ЦПК України, дійшов до висновку, що даний спір не відноситься до підсудності Сумського районного суду Сумської області, оскільки вартість нерухомого майна, а саме: житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_8 дорівнює 8464162,90 грн, тобто найвищу вартість серед об`єктів нерухомого майна, яка розташована на території Зарічного району м. Суми.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується в повній мірі і вважає її передчасною, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна як об`єкта цивільних прав.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11, провадження № 61-18680св19).

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст. 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст. 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20), згідно з якими «з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору. Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення».

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 2/1519/8500/11 (провадження № 61-18680св19) зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до Сумського районного суду Сумської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В якому просила в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею частину права власності на квартири АДРЕСА_1 ; квартири АДРЕСА_2 ; квартири АДРЕСА_3 ; житлового будинку АДРЕСА_4 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5910136300:17:002:0053 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5924788700:01:003:0066, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Старосільська сільська рада; земельної ділянки, кадастровий номер 5924788700:01:003:0089, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, Старосільська сільська рада; земельної ділянки, кадастровий номер 5924786800:2:001:0997, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5924786800:2:001:0998, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6 ; земельної ділянки, кадастровий номер 5924786800:2:001:1247; - земельної ділянки, кадастровий номер 5924786800:2:001:1248.

Отже, заявлені позовні вимоги безпосередньо пов`язані з правовим режимом нерухомого майна, набутого, за твердженням позивачки, під час шлюбу, та спрямовані на його поділ між сторонами.

За таких обставин спір підлягає розгляду за правилами виключної підсудності, визначеними частиною першою статті 30 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка при зверненні до суду в якості доказу про вартість майна надала Довідки про оціночну вартість майна.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції застосував хибний підхід, при якому «оціночна вартість об`єкта» (4 323 450,72 грн) додається до «оціночної вартості поліпшень» (4 140 712,18 грн) в результаті чого визначив загальну вартість 8464162,90 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до Національного стандарту № 1 «Засади оцінки майна та майнових прав», поліпшення не існують автономно від об`єкта нерухомості; вони є його невіддільною конструктивною та економічною складовою.

Алгоритм електронного модуля Фонду державного майна України будує звіт за принципом «від загального до конкретного» (деталізації), а не за принципом додавання.

Оціночна вартість об`єкта - це інтегральний (повний) показник вартості всього єдиного майнового комплексу (земельна ділянка + усі будівлі на ній).

Оціночна вартість поліпшень - це виділена частина зсередини цієї загальної суми, яка показує, яку частку від загальної вартості складають безпосередньо будівлі та споруди без урахування вартості землі.

Отже, якщо додати суму поліпшень до загальної вартості об`єкта, виникає подвоєння капіталу (так званий «подвійний рахунок»), оскільки вартість будівель (4 140 712,18 грн) уже включена розрахунковим модулем у загальну суму (4 323 450,72 грн), повторне її додавання призводить до викривлення реальної ринкової вартості майна.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Довідка про оціночну вартість (з Єдиної бази даних Фонду державного майна) не є належним доказом ринкової вартості майна для вирішення спору по суті в суді, оскільки вартість, яка визначається автоматично, не є ринковою в класичному розумінні й не враховує індивідуальних характеристик об`єкта

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», результатом проведення незалежної оцінки є звіт про оцінку майна, саме цей документ подається до суду разом із позовною заявою для розрахунку розміру судового збору.

Таким чином, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції, що справу необхідно передати за підсудністю встановивши, що заявлені позовні вимоги виникають із приводу нерухомого майна, найвища вартість якого розташована у межах територіальної юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми на підставі довідок про оціночну вартість.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а оскаржувана ухвала судді першої інстанції, відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, з направленням справи для продовження розгляду до Сумського районного суду Сумської області (для вирішення питання про відкриття провадження у справі).

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу Сумського районного суду Сумської області скасувати.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся її представник – адвокат Кенц Роман Іванович - задовольнити частково.

Ухвалу Сумського районного сулу Сумської області від 18.08.2026 у справі № 587/3429/26 – скасувати, справу направити до Сумського районного суду Сумської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.О. Замченко