Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №509/2736/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6960/26

Справа № 509/2736/26

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» - Сташевської О.В.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Швець К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Кочка В.К., про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» про стягнення заборгованості,

встановив:

27.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) «ДРАЙВ ШИНА» про стягнення заборгованості у розмірі 2 947 036,43 грн.

Крім того, 01.05.2026 року представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будівлю магазину запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження та розпорядження даним майном.

В обґрунтування заяви заявник посилалась на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» було укладено ряд договорів про надання поворотної фінансової допомоги, у зв`язку з тим, що відповідач потребував значних фінансових ресурсів. Строки по виконанню договірних зобов`язань закінчились, однак відповідач не повертає кошти, обґрунтовуючи це фінансовими труднощами та необхідністю виконання договірних зобов`язань відповідача перед АТ «ПроКредитБанк» та АТ «ПУМБ». У відповідача на даний час є значні фінансові зобов`язання перед третіми особами, поручителем за яким є також позивач. Загальна сума простроченої заборгованості по всім договорам поворотної фінансової допомоги становить 2 947 036,43 грн., невиконання боргових зобов`язань відповідачем ставить позивача у невигідне матеріальне становище, яке призводить до її неплатоспроможності, наразі ведуться перемовини щодо передачі належного відповідачу майна в іпотеку або його продаж. Існують ризики відчуження належного відповідачу майна з метою ускладнення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.05.2026 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Швець К.О. та накладено арешт на Будівлю магазину продажу запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною її відчуження та розпорядження даним майном (а.с.85-86).

В апеляційній скарзі ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» ставить питання про скасування ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.05.2026 року про забезпечення позову, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.102-104).

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Швець К.О. просить оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.135-138).

10.06.2026 року ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» надало додаткові пояснення, в яких підтримало свою апеляційну скаргу та просило її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.142-144).

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судовому засіданні, за участю представника ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» - Сташевської О.В., представника ОСОБА_1 – адвоката Швець К.О., колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи (а.с.162).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Розглядаючи питання про забезпечення уточненого позову, суд виходив із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Із позовної заяви вбачається, що між сторонами дійсно виник спір стосовно стягнення заборгованості з ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» на користь ОСОБА_1 у загальному розмірі 2 947 036,43 грн. за договором поворотної фінансової допомоги.

У разі відчуження вказаного майна, на яке позивач просив накласти арешт, може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про забезпечення позову.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, вартість будівлі магазину продажу запчастин та ТПО, загальною площею 612,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 станом на 07.02.2025 року, на яку позивач просила накласти арешт, становить 7 142 000,00 грн. (а.с.108-109).

Позовні вимоги заявлені на суму 2 947 036,43 грн., про що було вказано вище.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне змінити ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та накласти арешт на належне відповідачу нерухоме майно в межах ціни позову, а саме у сумі 2 947 036,43 грн., що в свою чергу матиме наслідком дотримання принципів співмірності, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ «ДРАЙВ ШИНА» підлягає частковому задоволенню, ухвала Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.05.2026 року – зміні, шляхом доповнення її резолютивної частини словами наступного змісту: «…в межах позовних вимог у розмірі 2 947 036,43 грн.»

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАЙВ ШИНА» задовольнити частково.

Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 04 травня 2026 року про забезпечення позову змінити, доповнивши її резолютивну частину словами наступного змісту: «… в межах позовних вимог у розмірі 2 947 036,43 грн.» (дві мільйона дев`ятсот сорок сім тисяч тридцять шість гривень 43 копійки).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева