Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №947/689/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2948/26

Справа № 947/689/24

Головуючий у першій інстанції Васильків О. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди СМ.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шульга Юлія Іванівна на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року, постановленого під головуванням судді Васильків О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, в якому просив:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в розмірі 280834,70 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 22.10.2023 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталася ДТП, внаслідок якої належний позивачу автомобіль Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав пошкоджень. Транспортний засіб відповідача Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був застрахований в АТ «СГ «ТАС» та згідно з умовами страхування ліміт відшкодування збитків, завданих майну третіх осіб складає 160000,00 грн. На замовлення позивача був складений висновок експерта, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 440834,70 грн. 29.11.2023 року представник позивача направив відповідачу ОСОБА_1 претензію щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 242606,00 грн. (402606,00 грн. - 160000,00 грн.), однак на момент пред`явлення позову відповідь відповідача не надходила, сплата відшкодування збитків відповідачем не здійснена, в зв`язку з чим ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою в розмірі 280834,70 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шульга Ю.І. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд невірно встановив та стягнув з відповідача майнову шкоду у розмірі 280 834,70 грн.; суд першої інстанції не врахував, що наданий висновок експерта, на який суд посилається у рішенні, містить суперечливі відомості та суми завданої майнової шкоди; суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди без оцінки будь-яких доказів, які б свідчили про завдання моральної шкоди та визначення розміру відшкодування; суд першої інстанції вирішив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема витрати на правничу допомогу у значно завищеному розмірі, які фактично не відповідають обсягу наданих послуг адвокатом, а також без урахування майнового стану відповідача який є пенсіонером.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для скасування рішення суду, яке прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За наслідком розгляду даної справи 29 вересня 2026 року, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 08 жовтня 2026 року об 09 год. 10 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.

Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Шульги Ю.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , адвоката Кокарєва А.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повному обсязі, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22.10.2023 року о 10:45 годин, відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Левітана, 147, виконуючи поворот ліворуч не дав дорогу автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку прямо, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 29.08.2020 року.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10.11.2023 року по справі №947/34442/23 визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн.

На час здійснення ДТП був діючим поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР № 213265062, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ СГ «ТАС».

Зі страхового полісу ЕР № 213265062, вбачається, що ліміт відповідальності за майнову шкоду складає 160 000 грн.

Після звернення ОСОБА_2 до страхової компанії, страхове відшкодування у розмірі 160000 грн. було перераховано на реквізити, які були вказані ОСОБА_2 у заяві на виплату страхового відшкодування.

Відповідно до висновку, складеного ФОП, судовим експертом Крутих Є.О. №284-23 від 20 грудня 2023 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 22.10.2023 року, визначається рівною 221449,86 грн. (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу). Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 22.10.2023 року, визначається рівною 440834,70 грн. (без урахування коефіцієнту фізичного зносу).

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина перша статті 1194 ЦК України).

При цьому згідно з положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страхової компанії) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Судом встановлено, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована АТ СГ «ТАС», ліміт відповідальності встановлено у розмірі 160000 грн.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яка відбулася 22.10.2023 року, відповідно до висновку №284-23 від 20 грудня 2023 року, визначена рівною 440 834,70 грн. (без урахування коефіцієнту фізичного зносу).

ОСОБА_2 страховою компанією відшкодовано 160 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 280834,70 грн., суд першої інстанції виходив із того, що стягненню підлягає різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Колегія судів з таким висновком суду погоджується не в повному обсязі, за наступних підстав.

ПДВ — це непрямий податок, який сплачується лише під час фактичного надання послуги чи купівлі товару.

Матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_2 проведено ремонт автомобіля, а тому колегія суддів приходить висновку про те, що сума ПДВ (20%) вираховується з вартості відновлювального ремонту і стягненню на користь позивача не підлягає.

Компенсацію ПДВ можна отримати, після проведеного ремонту.

За наведених підстав, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що сума матеріальної шкоди у розмірі 280834,70 грн. підлягає зменшенню на 20%, що складає 56166,94 грн., та стягненню підлягає 224667,76 грн. з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги адвоката Шульги Ю.І., представника ОСОБА_1 про те, що у випадку не проведення ремонту не підлягає до стягнення 20% ПДВ, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, шляхом зменшення стягнутої шкоди на 20%.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта є неналежним та недопустимим доказом, а також таким, що містить суперечливі відомості, з підстав того, що транспортний засіб не був оглянуто експертом, а також порушено проведення експертизи, відповідно до методики, колегія судді вважає необґрунтованими з підстав того, що відповідно до висновку експерта, експертний огляд пошкодженого КТЗ проводився 04.12.2023 року, у світлий час доби (а.с. 33).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що сторона, яка не погоджується з висновком експерта мала можливість заявити у судовому засіданні клопотання про проведення судової експертизи, однак адвокатом Шульгою Ю.І. такого клопотання заявлено не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 отримуючи у страхової компанії 160 000 грн., погодився на зазначену суму, а тому позивачем не доведено розмір суми, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що страховою компанією відшкодовано суму, яка відповідно до законодавства є лімітом відповідальності, а сума відновлювального ремонту зазначена у висновку експерта, який не спростований стороною відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 грн., суд першої інстанції виходив із того, що діями відповідача позивачу спричинена моральна шкода, однак заявлений до стягнення розмір є завищеним, у зв`язку з чим дійшов висновку про зменшення її розміру.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується в повному обсязі, за наступних підстав.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись з позовом до суду ОСОБА_2 , зазначив, що ДТП та її наслідки, які привели до пошкодження транспортного засобу, порушили нормальні життєві стосунки, які вимагають додаткових матеріальних затрат, зазнав переживань за відмову відповідачем відшкодувати шкоду.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу внаслідок ДТП була завдана моральна шкода, та суд прийнявши до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті, внаслідок зміни звичайного порядку, неможливості використовувати автомобіль на законних підставах стягнув з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн., оскільки моральна шкода за своєю природою не зводиться виключно до матеріально вимірюваних наслідків чи документально підтверджених витрат. Вона може полягати у душевних стражданнях, переживаннях, пов`язаних із пошкодженням майна, порушенням звичного способу життя, вимушеними незручностями тощо.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шульга Ю.І. стосовно незгоди з рішенням суду в частині стягнення з нього моральної шкоди, колегія суддів залишає без задоволення, за наступних підстав.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 зазначав, що йому завдано моральну шкоду внаслідок порушення його прав, що полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його автомобіля, позбавленням керувати ним, а також необхідністю його ремонтувати.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Стягуючи витрати на правничу допомогу у розмірі 26000 грн., суд першої інстанції виходив з пропорційності задоволення позовних вимог, а також з наявних письмових доказів.

Звертаючись з апеляційною скаргою, адвокат Шульга Ю.І., зазначає, що відповідач не приймав участі у справі, суд не прийняв до уваги, що справа розглядалась у спрощеному провадження та не потребувала значного часу для визначення правової позиції та є типовою, а тому позивачем заявляється про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підлягають до часткового задоволення, за наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Визначаючи розмір судових витрат на правову допомогу, колегія суддів враховує принцип співмірності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт адвокатом та зазначає, що вони не в повній мірі відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їх розміру, конкретним обставинам справи з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу, надано договір № 1/29.11/2023 від 29.11.2023 року, за умовами якого вартість послуг за цим договором становить 26000 грн. (а.с. 12).

В п. 1.1. зазначено, що адвокат зобов`язується надати клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а сам: консультації, складання, підписання та подання позовної заяви, представництво інтересів у суді, складання заяв/ клопотань по справі.

З матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, та судові засідання проведені не були, що підтверджується матеріалами справи.

Суд також акцентує увагу на тому, що стягнення витрат на правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Аналогічна права позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Зважаючи на викладене, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом.

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи, чи вони були (мали бути) фактично понесені, а також оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини також підкреслює, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв: реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Така думка, зокрема, проілюстрована в рішенні ЄСПЛ у справі East/west Alliance Limited проти України).

Колегія суддів вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 26 000 грн. не відповідає критерію необхідності, дійсності та розумності адвокатських витрат, їх розмір не є необхідним з обсягом правничих послуг.

В Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», також звернута увагу на те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., що буде відповідати критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, а також, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких підстав, апеляційний суд приходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні в частині стягнення матеріальної шкоди, судового збору та витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів, з урахуванням зменшення стягнення матеріальної шкоди (80%), дійшла висновку про зменшення стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2262,68 грн., за розгляд справи в суді апеляційної інстанції з відповідача на користь позивача 732,13 грн., однак з урахуванням частково задоволеної апеляційної скарги (20%), приймаючи до уваги п. 10 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1530,55 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шульга Юлія Іванівна – задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 червня 2024 року в частині стягнення матеріальної шкоди, судового збору та витрат на правничу допомогу – змінити.

Зменшити стягнуту з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою з 280 834 гривень 70 копійок до 224 667 гривень 76 копійок.

Зменшити стягнутий з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір з 2 828 гривень 35 копійок до 1 530 гривень 55 копійок.

Зменшити стягнуті з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу з 26 000 гривень до 5000 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 08 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ Р.Д. Громік

______________________________________ С.М. Сегеда