Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №1505/10400/2012 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4272/26

Справа № 1505/10400/2012

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: заявник (боржник) - ОСОБА_1 , стягувач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», боржник - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі свого представника Шидерової Наталі Сергіївни

на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2025 року, постановлену Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, у складі: судді Шевчук Ю.В. в приміщенні того ж суду,

у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів у справі № 1505/10400/2012, виданих Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 06 грудня 2013 року такими, що не підлягають виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (правонаступник Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 695 642,38 грн,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2025 року, якою заяву представника заявника ОСОБА_1 – адвоката Шишки Юлії Олександрівни про визнання виконавчих документів у справі № 1505/10400/2012, виданих Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 06 грудня 2013 року такими, що не підлягають виконанню – задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №1505/10400/2012, виданий 06.12.2013 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Болград, Одеської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. В. Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_3 в ФООУ АТ "Ощадбанк", МФО 328845), заборгованість за кредитом в розмірі 695 642 грн 38 коп, яка складається : - прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.02.2008 року по 20.09.2012 року - 490531,41 грн; - пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.11.2008 року по 20.09.2012 року - 10 004,85 грн; - пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з 01.02.2008 року по 20.09.2012 року - 195 106,12 грн.

Внести зміни до договору про іпотечний кредит № 2274-н від 29.01.2008 року, а саме: в п. 1.2 слова та цифри "на 240 (двісті сорок) місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 січня 2028 року" замінити на пізніше 29 січня 2028 року" замінити на "терміном остаточного погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви"; в п. 1.5 "останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 29 січня 2028 року" замінити на "остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше подання позовної заяви", примусове виконання якого здійснюється в рамках виконавчого провадження №62355975.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №1505/10400/2012, виданий 06.12.2013 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Болград, Одеської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. В. Андрусівка, Світловодського району, Кіровоградської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Одеського обласного управління АТ "Ощадбанк" (65125, м. Одеса, вул. Базарна, 17, р/р НОМЕР_3 в ФООУ АТ "Ощадбанк", МФО 328845) судового збору в розмірі – 3 219,00 грн, примусове виконання якого здійснюється в рамках виконавчого провадження № 62356341 (а.с. 90-98).

В апеляційній скарзі стягувач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі свого представника Шидерової Наталі Сергіївни просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.07.2025 та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, а також стягнути із заявниці судовий збір у розмірі 3028 грн.

Доводами апеляційної скарги є те, що закон не передбачає можливості визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку, якщо є чинне судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, а сам виконавчий документ виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2013 є чинним, в апеляційному та касаційному порядку не скасовано, а виконавчий лист був виданий на виконання вказаного рішення суду, відтак виключно його скасування матиме наслідком визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Скаржник зазначає, що при зверненні до суду із відповідною заявою, боржник не зазначив жодної підстави, передбаченої процесуальним законом, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, також боржником не доведено, що рішення суду виконано та обов`язок боржника припинився.

Звертає увагу на те, що відсутні і процесуальні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, які б свідчили про помилковість видачі судом виконавчого документа.

Також посилається на постанову Верховного Суду від 08.11.2023 р. у справі № 712/3683/15-ц та необхідності захисту порушеного права ОСОБА_1 шляхом оскарження дій приватного виконавця (а.с. 103-107).

У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, а також стягнути зі скаржника витрати на правничу допомогу.

У відзиві зазначає, що факт погашення вимог Банку, які були заявлені та визнані судом на суму 1 637 218, 44 грн, встановлений ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 р. у справі № 916/3263/22, яке набрало законної сили, є преюдиційним фактом, що виключає подальше стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Банку, визначеної рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2013 р. у справі № 1505/10400/2012, на підставі якого в подальшому 06.12.2013 р. судом видано виконавчі листи.

Зобов`язання ОСОБА_1 перед Банком, що зафіксоване у виконавчих листах Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2013 р. у справі № 1505/10400/2012, фактично припинилося 04.03.2025 р. внаслідок постановлення ухвали Господарським судом Одеської області про звільнення фізичної особи ОСОБА_1 від боргів.

ОСОБА_1 вважає, що відмова приватного виконавця Притуляка В.М. у закритті виконавчих проваджень не суперечить чинному законодавству, оскільки вичерпний перелік умов для закриття виконавчого провадження чітко передбачені ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для оскарження дій чи бездіяльності приватного виконавця – відсутні. В зв`язку з чим постанова Верховного Суду від 08.11.2023 р. у справі № 712/3683/15-ц, на яку посилається скаржник в своїй апеляційній скарзі, не є релевантною до правовідносин, які розглядаються в межах даної справи, та висновки суду не можуть бути застосовані до даного конкретного випадку (а.с. 123-127).

Ухвалами Одеського апеляційного суду (у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Назарової М.В. (суддя – доповідач), Комлевої О.С., Коновалової В.А.) від 15.08.2025 та 20.10.2025 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 03 березня 2026 року о 15:30 год (а.с. 118-119, 134).

Судове засідання, яке призначено на 03 березня 2026 р., не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Коновалової В.А. у відпустці 03 березня 2026 року. Розгляд справи відкладено на 19.05.2026 р. 16:30 год (а.с. 152-153).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2026 здійснено заміну судді Комлевої О.С. на учасника постійно діючого складу колегії – суддю Кострицького В.В. (а.с. 166-167).

У судовому засіданні 19.05.2026 представник стягувача (скаржник) АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Шидерова Н.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Перед судовими дебатами по справі оголошено перерву на 06.10.2026 на 13:45 (а.с. 170-171).

У судовому засіданні 06.10.2026 представник стягувача (скаржник) АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» Шидерова Н.С. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник боржника ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, боржник ОСОБА_1 – у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення на 06.10.2026 отримана в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 175), боржник ОСОБА_2 – у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судова повістка-повідомлення на 06.10.2026 повернулася до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 176-177), в судове засідання не з`явилися.

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2013 у справі № 1505/10400/2012 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 695 642 грн 38 коп, яка складається з:

- прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.02.2008 року по 20.09.2012 року 490531,41 грн;

- пені за прострочений основний борг по кредиту за період з 01.11.2008 року по 20.09.2012 року -10 004,85 грн;

- пені за прострочені проценти за користування кредитом за період з01.02.2008 року по 20.09.2012 року 195106,12 грн.

Внесено зміни до договору про іпотечний кредит № 2274-н від 29.01.2008 року, а саме:

-в п. 1.2 слова та цифри «на 240 (двісті сорок) місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 29 січня 2028 року» замінити на пізніше 29 січня 2028 року» замінити на «терміном остаточного погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви»; - в п. 1.5 «останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 29 січня 2028 року» замінити на «остання сплата процентів повинна бути здійснена не пізніше подання позовної заяви».

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» судовий збір в розмірі 3219,00 грн.

06.12.2013 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчі листи № 1505/10400/2012, у яких зазначено, що виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання до 28.10.2014, а рішення набрало чинності 28.10.2013. Боржник: ОСОБА_1 , стягувач: ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (а.с. 7-11).

На виконанні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. перебувають виконавчі провадження № 62356341 та 62355975 з виконання вищевказаних виконавчих листів (а.с. 12-15).

30.11.2022 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі по неплатоспроможність фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.01.2023 (суддя Райчева С.І.) відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 916/3263/22; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого ОСОБА_4 .

Ухвалою попереднього засідання від 01.03.2023 р. (суддя Райчева С.І.) визнано вимоги кредитора Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника в загальній сумі 1 637 218, 44 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.02.2024 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 , введено процедуру погашення боргів, керуючим реалізацією майна боржника призначено арбітражного керуючого Соколика Д.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 у справі № 916/3263/22 затверджено звіт керуючого реалізацією про проведену роботу в процедурі погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 .

Завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 .

Клопотання арбітражного керуючого Соколика Д.І. про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та витрат за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 в період 20.02.2024 -10.02.2025 – залишено без розгляду у зв`язку з фактичною відсутністю таких нарахувань.

Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів.

Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

ОСОБА_1 не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Припинено повноваження керуючого реалізацією – арбітражного керуючого Соколика Дмитра Ігоровича (свідоцтво №2043 від 08.11.2021).

Провадження у справі закрито (а.с. 16-17).

Вищевказана ухвала суду набрала законної сили 04.03.2025 (а.с. 18) та в апеляційному порядку не оскаржена.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

В даному переліку відсутні такі підстави для закінчення виконавчого провадження, як звільнення особи від боргів та/або їх списання (прощення).

В той же час, обставини того, що вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 є погашеними встановлені ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 р. у справі № 916/3263/22, яка набрала законної сили, тобто не підлягають доказуванню.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» згідно виконавчого листа Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2013 у справі № 1505/10400/2012 є такими, що припинені 04.03.2025 року внаслідок постановлення ухвали Господарським судом Одеської області про звільнення фізичної особи ОСОБА_1 від боргів, яка не була оскаржена та набрала законної сили.

Таким чином, суд виснував, що зобов`язання боржника ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за вищевказаними виконавчими документами є такими, що припинені, що, в свою чергу, є матеріально-правовою підставою для визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тобто, за загальним правилом діє презумпція обов`язкового виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Втім, чинним законодавством передбачено випадки, в яких виконання остаточного судового рішення може відтерміновуватися (відстрочення чи розстрочення судового рішення) або взагалі не відбутися, наприклад у зв`язку з його скасуванням за нововиявленими обставинами або визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про відсутність чи припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21) та від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22).

Серед підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, окреслених законодавцем в частині другій статті 432 ЦПК України, звертає на себе увагу вжите парламентом словосполучення «з інших причин».

Наведене свідчить, що перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, а не лише ті, які прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, встановивши, що зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», зафіксоване у виконавчому листі Білгород-Дністроського міськрайонного суду Одеської області від 06.12.2013 у справі № 1505/10400/2012 фактично припинилося 04.03.2025 внаслідок постановлення ухвали Господарського суду Одеської області про звільнення фізичної особи ОСОБА_1 від боргів, дійшов обгрунтованого висновку, що наявні підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги про те, що закон не передбачає можливості визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку, якщо є чинне судове рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, а сам виконавчий документ виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано боржником, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 134 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Частиною 6 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства у випадках, передбачених пунктами 5-8 частини першої цієї статті, господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 1 КУзПБ).

Частина 1 ст. 134 КУзПБ є спеціальною нормою про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, до якої відсилає п. 14 ч. 1 загальної норми ст. 90 КУзПБ, і така спеціальна норма не містить жодних приписів про повноваження суду одночасно із закриттям провадження у справі визнавати такими, що не підлягають виконанню виконавчих документів стосовно боржника і це повністю узгоджується із ч. 4 ст. 90 КУзПБ, яка також не містить згадки про здійснення таких повноважень судом у випадку застосування п. 14 ч. 1 цієї норми.

Як вже зазначалося вище, ухвалою попереднього засідання від 01.03.2023 р. (суддя Райчева С.І.) визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника в загальній сумі 1 637 218, 44 грн.

А ухвалою Госпордарського суду Одеської області від 04.03.2025 у справі № 916/3263/22, зокрема, завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Роз`яснено, що ОСОБА_1 не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» не є кредитором у справах щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; сплати аліментів; виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи, а отже в рамках розгляду справи № 916/3263/22 господарським судом вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

При цьому, банк не оскаржував ухвалу господарського суду від 04.03.2025 у справі № 916/3263/22, а отже погодився із наслідками її постановлення, а відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин зобов`язання, розмір якого встановлено заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.10.2013 у справі № 1505/10400/2012, в рамках якого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 695 642 грн 38 коп, та яке було включене до вимог кредитора Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до боржника в загальній сумі 1 637 218, 44 грн, є припиненими, а доводи апеляційної скарги фактично зводяться до помилкового власного тлумачення виниклих спірних правовідносин і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи скаржника про те, що при зверненні до суду із відповідною заявою, боржник не зазначив жодної підстави, передбаченої процесуальним законом, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, також боржником не доведено, що рішення суду виконано та обов`язок боржника припинився, колегія суддів також відхиляє, оскільки у даному випадку ухвала господарського суду про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ч. 1 ст. 134 КУзПБ із формулюванням про звільнення фізичної особи від боргів опосередковує матеріально-правову підставу для припинення відповідного грошового зобов`язання перед відповідними кредиторами (у матеріальному сенсі, безвідносно до наявності у них такого статусу у межах провадження про неплатоспроможність), яка охоплюється ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України (припинення зобов`язання з підстав, встановлених законом, яким виступає припис КУзПБ про звільнення від боргів).

Посилання скаржника на необхідність захисту порушеного права ОСОБА_1 шляхом оскарження дій приватного виконавця колегія суддів вважає помилковим, так як відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Аналіз значених норм права дає підстави для висновку, що у тому випадку, коли господарський суд своє ухвалою закрив провадження у справі про банкрутство із зазначенням про те, що вимоги конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами боржника, які виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство), які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або які були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню – саме це є підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, порушень норм процесуального права за доводами апеляційної скарги, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі свого представника Шидерової Наталі Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 0 7 жовтня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький