Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №519/420/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1666/26

Номер справи місцевого суду: 519/420/26

Головуючий у першій інстанції Москаленко І. О.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Коновалової В.А.,

з участю секретаря судового засідання – Булацевської Я.В.,

захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Юськової Марини Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Одеса в залі суду

апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Юськової Марини Сергіївни,

на постанову Південного міського суду Одеської області від 20 липня 2026 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції

Постановою Південного міського суду Одеської області від 20 липня 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Юськова М.С. просить скасувати постанову Південного міського суду Одеської області від 20.07.2026 року у справі № 519/420/26, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що апелянт вважає, що в разі надання особою згоди на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, поліцейський повинен здійснити огляд особи на стан алкогольного сп`яніння. В даному випадку, поліцейські замість проведення огляду, почали вчиняти дії, які були направлені на створення умов для відмови особи від огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме: поліцейські ще раз запитали чи згодна особа пройти огляд після розмови з останнім без фіксації події на бодікамеру.

Захисник посилається, що з наявних в матеріалах справи відеозаписів не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, так працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння.

Зазначає, що працівниками поліції ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі КНП "Південнівська міська лікарня". Так відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.02.2026, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в закладі охорони здоров`я Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (КНП «ООМЦПЗ» ООР). вул. Віталія Нестеренка, 9, Пересипський район, м. Одеса, що знаходиться значно віддалено від місця зупинки транспортного засобу.

Крім того, посилається, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення у даному випадку, так як електросамокат JET, не є транспортним засобом під час керування яким водій на вимогу поліцейських повинен пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння. Також зазначає, що ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування після складення протоколу про адміністративне правопорушення, що також вказує на порушення порядку проведення огляду на стан сп`яніння водія, передбачений ст. 266 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Юськова М.С. подала клопотання про визнання доказів недопустимими доказами у справі, а саме: визнати наявне в матеріалах даної справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції недопустим доказом та не приймати його при ухваленні судового рішення по справі, визнати наявні відео матеріали в даній справі про адміністративне правопорушення недопустими та недостовірними доказами та не приймати їх при ухваленні судового рішення по справі.

Стороною захисту заявлено клопотання про проведення судового розгляду справи про адміністративне правопорушення № 519/420/26 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП з його повною фіксацією відповідними технічними засобами та дослідження наявних в справі відеозвукозаписів та дослідження всіх наявних в матеріалах справи доказів.

Також захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатом Юськовою М.С. заявлено клопотання про призначення покарання як на водія не механічного транспортного засобу (інших осіб), а саме у разі визнання ОСОБА_1 винним у інкримінованому йому правопорушенні призначити штраф у розмірі 17000 грн без позбавлення права керування транспортним засобом.

В судовому засіданні в режимі відео конференції захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокат Юськова М.С. підтримала доводи апеляційної скарги.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності апеляційний суд вважає необхідним зазначити таке.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виконання даного пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того водій перебував у стані сп`яніння чи ні.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду надано протокол серії ЕПР1 №597597 від 21.02.2026 року; акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 21.02.2026 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21.02.2026 року, відеозапис з місця події; довідку уповноваженої особи УПП в Одеській області про отримання (неотримання) особою посвідчення водія та про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення; рапорт інспектора СРПП ВнП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області старшого лейтенанта поліції С. Рудковського від 22.02.2026 року; копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки газоаналізатора Alcotest 6810; копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6702293 відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст 122 КУпАП; копію квитанції про сплату штрафу призначення платежу ЕНА № 6702293.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597597 від 21.02.2026 року, ОСОБА_1 21.02.2026 о 15:42 год. в Одеській обл., м. Південне, вул.Приморська, 13 керував транспортним засобом електросамокатом JET без реєстрації, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у спеціалізованому медичному закладі охорони здоров`я відмовився під відеозапис на бодікамеру 860530, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Особу ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом шляхом блокування.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597597 від 21.02.2026 року підписано ОСОБА_1 зауважень або заперечень останнім не зазначено.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серія ЕПР 1 №597597 від 21.02.2026, рапортом поліцейського ІСРПП ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області Рудковського С., актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з бодікамери, де він відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі та іншими матеріалами справи.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2, 3 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 6, 7 Порядку водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстави для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров`я України, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №597597 від 21.02.2026 року містить посилання на технічний засіб відеозапису 860530, 241028.

Відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України «Про національну поліцію». Наданий відеозапис сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає і повністю відтворює обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Відеозаписи, долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами, які містять інформативний, позбавлений упередження характер, є послідовними і містять відомості про обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

З досліджених відеозаписів з місця події, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 працівником поліції повідомлено про причину зупинки, а саме під час здійснення маневру повороту ОСОБА_1 не подано відповідний сигнал повороту. Апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом та не заперечував підстав зупинки транспортного засобу за обставин зазначених працівником поліції.

В ході спілкування у ОСОБА_1 працівником поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервонені очей та шкіри обличчя, у зв`язку з чим, працівником поліції запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Drager Alcotest. На запитання працівника поліції чи вживала особа алкогольні напої, ОСОБА_1 зазначив, що сьогодні не вживав, залишки вчорашнього. Працівником поліції роз`яснено ОСОБА_1 , що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння передбачено адміністративну відповідальність.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest. Проте, на повторну вимогу працівника поліції пройти огляд за допомогою приладу Drager Alcotest ОСОБА_1 відмовився, працівник поліції запропонував йому пройти огляд в найближчому медичному закладі на що ОСОБА_1 також відмовився. ОСОБА_1 працівником поліції роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП.

Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 що у зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відеозапис узгоджується з даними, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення та є достатнім для встановлення факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Працівники поліції діяли з дотриманням вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», якою визначено порядок проведення огляду водіїв на стан сп`яніння, дії працівників поліції, що складали протокол та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст. 267 КУпАП.

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у ОСОБА_1 виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння шкіри обличчя, від проходження огляду відмовився, підписано ОСОБА_1 21.02.2026 року

Доводи захисника, що працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Апеляційний суд зазначає, що поліцейським у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, почервоніння шкіри обличчя, тому у поліцейського були підстави вважати, що водій перебував у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим водій на вимогу поліцейського зобов`язан був пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння. Вказані ознаки, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №597597 від 21.02.2026 року, що спростовує відповідні доводи апелянта.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції діяли всупереч встановленому законом порядку, а саме без дотримання вимог ст. 266 КУпАП, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеним вище.

До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР від 21.02.2026 року, яке складено у відповідності до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції(пункт 8 розділу II), тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не пропонувалось пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі КНП "Південнівська міська лікарня", а в направлені вказано заклад охорони здоров`я Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» Одеської обласної ради (КНП «ООМЦПЗ» ООР). вул. Віталія Нестеренка, 9, який територіально більш віддалений від місця зупинки транспортного засобу, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому, відмовившись пройти огляд на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції, своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Так згідно відеозапису ОСОБА_1 працівником було запропоновано пройти огляд в найближчому медичному закладі, проте ОСОБА_1 від проходження огляду відмовився, тобто його відмова не пов`язана саме з проходженням огляду в конкретному медичному закладі.

Доводи апелянта, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з посиланням на те, що на момент зупинки працівниками поліції, останній керував транспортним засобом, який не є механічним транспортним засобом, суд визнає безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема ст. 121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України).

Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у частинах першій - четвертій статті 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електросамокат, і в вузькому - механічний транспортний засіб.

У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанція зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.

Електросамокат відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» відноситься до легкого персонального електричного транспортного засобу.

Суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, а тому слід зазначити, що вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є особою, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, а тому, відмовившись пройти огляд на стан сп`яніння за вимогою працівника поліції, своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що клопотання про призначення покарання як на водія не механічного транспортного засобу (інших осіб) задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 без жодних зауважень підписав всі складені до нього матеріали та відмовився від надання будь-яких пояснень з приводу обставин, що мали місце.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 чи його захисник оскаржували дії працівників поліції щодо складання протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього, матеріали справи не містять.

Із цих підстав, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним правопорушення, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що працівник поліції прямо вказував ОСОБА_1 , що йому краще відмовитися від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Указані доводи також не підтверджені жодними доказами і таких обставин не містить і відеозапис із місця події.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не було відсторонено від подальшого керування після складення протоколу про адміністративне правопорушення, спростовуються відомостями зазначеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №597597 від 21.02.2026 року, зокрема, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом шляхом блокування.

Посилання апелянта на певні рішення інших судів є некоректним, оскільки існуюча в Україні система права, зокрема, про адміністративні правопорушення, не передбачає його джерелом, судовий прецедент. Згідно ч.1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже постанови судів першої та апеляційної інстанції на які посилається апелянт, не створює правових позицій, які б формували єдність судової практики в Україні.

Апеляційний суд вважає, що докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, стороною захисту надано не було. Тож, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Апеляційний суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

ОСОБА_1 реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Враховуючи викладене, обставини правопорушення, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, доказів, які б спростовували факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять, тому апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, а висновок суду першої інстанції, викладений у оскаржуваній постанові законним та обґрунтованим, отже відсутні підстави для скасування або зміни постанови суду.

Обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП.

Відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Південного міського суду Одеської області від 20 липня 2026 року залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 251, 280, 283, 294 КУпАП суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Юськової Марини Сергіївни, залишити без задоволення.

Постанову Південного міського суду Одеської області від 20 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Коновалова