Постанова від 05 жовтня 2026 р. у справі №490/5541/25 — Миколаївський апеляційний суд

06.10.26

22-ц/812/1872/26

Провадження № 22-ц/812/1872/26 Головуючий суду першої інстанції Шолох Л.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 490/5541/25

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шолох Л.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

10 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – ТОВ «Юніт Капітал») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір у формі електронного документу, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов якого – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 7 700 грн на банківську карту, яку він зазначив у заявці при укладенні кредитного договору.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 35 304.14 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги.

19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Финансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі – ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до якого право вимоги до боржника перейшло ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Посилаючись на викладене ТОВ «Юніт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 35 304.14 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 в сумі 35 304,14 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 700,00 грн; заборгованість за відсотками – 27 604,14 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», (первісний кредитодавець) виконало умови договору укладеного з ОСОБА_1 та надало відповідачу кредитні кошти, відповідач отримав ці кошти, однак не виконав своїх зобов`язань щодо їх повернення, внаслідок чого утворилася заборгованість за договором позики від 28 березня 2023 року № 102384509 в сумі 35 304,14 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 700,00 грн; заборгованість за відсотками – 27 604,14 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Чапала Ю.О., подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що як убачається з матеріалів справи, позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» підписано кваліфікованим електронним підписом, однак подано не через підсистему «Електронний суд», а іншим способом, що підтверджується відомостями, отриманими стороною відповідача під час ознайомлення з матеріалами справи в ЄСІТС.

За таких обставин така позовна заява не може вважатися підписаною у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції не перевірив спосіб подання позовної заяви та безпідставно відкрив провадження у справі, хоча за наявності зазначених обставин позовна заява підлягала поверненню позивачу.

Позивач не надав належного обґрунтування всіх складових заявлених позовних вимог, зокрема не довів належними та допустимими доказами безперервність набуття права вимоги за спірним кредитним договором, а також не підтвердив належним чином підстави та правильність формування заявленої до стягнення суми заборгованості.

Позивач не надав належних та допустимих доказів виконання договору факторингу Договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 щодо здійснення фінансування.

На підтвердження здійснення фінансування позивач долучив лише Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2023 року та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 02 травня 2023 року.

Однак зазначені документи не є первинними документами, які підтверджують здійснення платежу.

Будь-яких платіжних інструкцій, банківських виписок або інших первинних документів, які підтверджували б перерахування ТОВ «Таліон Плюс» на користь первісного кредитора 1 912 921,41 грн фінансування за реєстром прав вимоги № 227 від 02 травня 2023 року, матеріали справи не містять.

Крім того, подані позивачем акт звірки та протокол викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достовірності.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б дозволяли беззаперечно встановити, що спірний кредитний договір був укладений саме ОСОБА_1 .

Сам по собі факт існування тексту кредитного договору або його візуальної форми ще не є доказом того, що відповідний правочин був вчинений саме відповідачем.

Із долучених до позовної заяви документів можливо встановити лише, що первісним кредитором сформовано довідку, у якій зазначено одноразовий ідентифікатор, дату та час укладення договору. Проте така довідка є виключно внутрішнім документом самого кредитодавця, складеним ним в односторонньому порядку, та лише відображає його власні твердження щодо порядку укладення договору.

При цьому позивачем не надано жодних первинних електронних доказів, які б підтверджували сам факт направлення відповідного SMS повідомлення, його зміст, дату та час відправлення, доставку адресату, отримання відповідачем, а також подальше використання саме ним одноразового ідентифікатора MNV4Z3K9.

Твердження позивача про підписання відповідачем кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором ґрунтується виключно на односторонньо сформованих документах первісного кредитора та не підтверджується належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.

Надані позивачем документи на підтвердження процедури ідентифікації та верифікації не є належним та допустимим доказом.

Вони не містять жодних відомостей про те, яким саме способом проводилася ідентифікація та верифікація відповідача відповідно до вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу.

Таким чином, позивач не довів не лише факту укладення кредитного договору від 28 березня 2023 року № 102384509 саме ОСОБА_1 , а й проведення первісним кредитором обов`язкових процедур його ідентифікації та верифікації, які відповідно до вимог законодавства повинні були передувати укладенню електронного правочину.

У даній справі позивач не надав суду електронного оригіналу кредитного договору. До матеріалів справи долучено лише його друковане візуальне відображення, яке саме по собі не є електронним документом та не дає можливості перевірити наявність електронного підпису кредитодавця, електронного підпису позичальника, кваліфікованої електронної позначки часу, електронної печатки юридичної особи, результатів перевірки електронних підписів, сертифікатів відкритих ключів, часу завершення створення електронного документа та інших електронних реквізитів, які підтверджують його справжність, цілісність і незмінність.

Поданий позивачем документ під назвою «Платіжне доручення» від 28 березня 2023 року на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів, не є банківським документом, сформованим банком, який здійснював обслуговування рахунку відповідача, не містить жодних реквізитів, які б підтверджували фактичне виконання банківської операції із зарахування коштів на рахунок відповідача, а також не дозволяє встановити джерело його походження та перевірити достовірність наведених у ньому відомостей.

За своїм змістом цей документ фактично є лише односторонньо сформованим документом самого первісного кредитора, який містить інформацію про намір здійснити переказ коштів та певні реквізити платіжної операції, однак не підтверджує факту її завершення та фактичного зарахування коштів на рахунок відповідача.

Сам по собі документ про здійснення переказу без підтвердження належності платіжного засобу відповідачу та без підтвердження фактичного зарахування коштів не може вважатися достатнім доказом видачі кредиту.

Суд першої інстанції безпідставно стягнув із відповідача на користь позивача 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, не перевіривши належним чином їх дійсність, необхідність, співмірність та зв`язок із розглядом саме цієї справи.

Відповідно до офіційних відомостей Єдиного реєстру адвокатів України, право адвоката Тараненка А.І. на заняття адвокатською діяльністю припинено з 18 липня 2025 року на підставі пункту 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у зв`язку зі смертю адвоката.

Таким чином, після 18 липня 2025 зазначений адвокат об`єктивно не міг здійснювати представництво позивача у суді, брати участь у процесуальних діях, подавати процесуальні документи чи виконувати будь-які інші функції представника.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що після припинення права адвоката на заняття адвокатською діяльністю позивачу надавалася професійна правнича допомога іншим адвокатом.

Від ТОВ «Юніт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В своєму відзиві позивач зазначав, що комбінація QR-коду та Юридичної довідки Товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення Кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

При укладенні кредитного договору первинний кредитор здійснює комплекс заходів, спрямованих на повну ідентифікацію та верифікацію особи позичальника. Такий процес розпочинається із надання позичальником своїх персональних та ідентифікаційних даних під час заповнення Заявки на офіційному вебсайті первинного кредитора. Надані відомості проходять перевірку у бюро кредитних історій та звіряються з інформацією, отриманою з відповідних джерел, що забезпечує достовірне підтвердження особи позичальника та унеможливлює укладення договору від імені іншої чи сторонньої особи.

Товариство належним чином вжило всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи Позичальника, що повністю відповідає вимогам законодавства України та усталеній практиці укладення договорів у сфері фінансових послуг

Жодного юридичного факту щодо помилкового або неналежного переказу на рахунок відповідача коштів за кожною із транзакцій, ініційованими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», не встановлено, таким чином позивач документально підтвердив виконання перерахування коштів відповідачеві.

Підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт передачі товариством відповідної платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта згідно з умовами договору

Договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28 листопада 2018 року – 31 грудня 2024 року.

Позивачем повністю доведено перехід права вимоги за договорами факторингу.

Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами у справі.

Крім того, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – Чапала Ю.О., також просив апеляційний суд про витребування у ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»:

-оригінал електронного договору кредитної лінії від 28 березня 2023 року № 102384509 разом з усіма його електронними реквізитами, електронними підписами, електронними печатками, кваліфікованими електронними позначками часу, сертифікатами перевірки електронних підписів та іншими електронними даними, що дають можливість перевірити факт його створення, підписання, цілісність та незмінність;

- усі документи та електронні дані, що підтверджують проведення електронної ідентифікації, верифікації та автентифікації ОСОБА_1 під час укладення договору, у тому числі інформацію про направлення та використання одноразового ідентифікатора, журнали (логи) інформаційних систем, журнали реєстрації дій користувача, ІР-адреси, відомості щодо часу авторизації та інші електронні данні, які підтверджують укладення електронного правочину.

Витребувати у ТОВ «Юніт Капітал»:

-детальний розрахунок заборгованості із зазначенням алгоритму її формування, періодів нарахування процентів, бази їх нарахування, застосованих процентних ставок, усіх здійснених платежів, порядку їх зарахування, а також правових і договірних підстав нарахування процентів після закінчення дисконтного періоду кредитування.

Розглянувши клопотання, апеляційний суд дійшов до наступного.

В силу вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 ЦПК України).

Частинами 1-4 статті 83 ЦПК України визначений наступний порядок подання доказів.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень частин 1-3 статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 7 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 100 ЦПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини 2 статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно із статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Питання стосовно витребування доказів вирішується судом першої інстанції в підготовчому засіданні (пункт 7 частини 2 статті 197 ЦПК України).

Частиною 8 статті 83 ЦПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 6 статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

В суді апеляційної інстанції в ході підготовки розгляду справи питання витребування додаткових доказів вирішується виключно з одночасним вирішенням питання поважності неподання таких доказів до суду першої інстанції (пункти 5, 6 частини 1 статті 365 ЦПК України).

Клопотання про витребування зазначених ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , електронних доказів заявлено на стадії апеляційного перегляду справи.

В матеріалах даної цивільної справи знаходяться паперові копії електронних доказів, яких, на думку колегії суддів, достатньо для встановлення обставин справи.

Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено, оцінка доказів зроблена судом першої інстанції. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу.

Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналів електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу

(постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 638/18026/19).

Отже, з огляду на викладене у розумінні визначених частиною 3 статті 367 ЦПК України відсутні виняткові обставини для витребування доказів.

Відповідно до ухвали Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року апеляційним судом прийнято відмову ТОВ «Юніт Капітал» від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 27 604 грн 14 коп. за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 27 604 грн 14 коп. за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 визнано нечинним.

Провадження у справі за позовом ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами в розмірі 27 604 грн 14 коп. за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 закрито.

З огляду на зазначене, оскаржуване рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом тільки в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним від 28 березня 2023 року № 102384509 у розмірі 7 700 грн та розглядаються доводи апеляційної скарги саме в цій частині.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що 28 березня 2023 року відповідач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав кредитний договір про надання банківських послуг від 28 березня 2023 року.

Відповідач за допомогою мережі інтернет, перейшов на офіційний сайт товариства – www.moneyveo.ua, ознайомився з правилами надання грошових коштів у позику (Додаток № 3), які є невід`ємною частиною кредитного договору. Після чого виявив бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання (Додаток № 4).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . На підтвердження перерахування коштів на рахунок відповідача, позивачем надане платіжне доручення № c514b8ad-b37d-4c15-aef4-0cc7f42f1331 від 28 березня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав 7 700,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передав ТОВ «Таліон Плюс» належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняв належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги.

19 грудня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 19/1224-01. Відповідно до якого право вимоги до боржників перейшло ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Однак після передачі права вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання перед ТОВ «Юніт Капітал» і допустив виникнення заборгованості за договором позики № 102384509 від 28 березня 2023 року у розмірі 35 304,14 грн.

Згідно наданого листа Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітовано картку № НОМЕР_3 . 28 березня 2023 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 було зараховано суму в розмірі 7 700,00 грн.

За вимогами статей 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, в частині, що переглядається апеляційним судом, звертає увагу на таке.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено судом 28 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 102384509 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV4Z3K9.

Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору від 28 березня 2023 року № 102384509.

Відповідно до платіжного доручення від 28 березня 2023 року № с514b8ad-b37d-4c15-aef4-0cc7f42f1331, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 700 грн.

Даними інформаційного листа та випискою з банківського рахунку від 24 жовтня 2025 року, витребуваних на вимогу суду першої інстанції, підтверджено, що саме на картковий рахунок ОСОБА_1 28 березня 2023 року зараховано 7 700 грн.

Таким чином, первісний кредитор свої зобов`язання за договором кредитної лінії виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.

Звертаючись до суду з вказаними позовними вимогами, позивач посилався на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за договором від 28 березня 2021 року № 102384509 на підставі договорів факторингу, які були укладені 28 листопада 2018 року, 19 грудня 2024 року та 04 червня 2025 року, та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, а також на підставі реєстрів прав вимоги.

Задовольняючи вимоги позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору від 28 березня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на виконання якого останньому були надані кредитні кошти, які відповідач не повернув. Право вимоги за цим кредитним договором від первісного кредитора перейшло за договором про відступлення прав вимоги до позивача.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що з матеріалів справи не вбачається права переходу прав обов`язків від компаній одна до одної за договором факторингу на увагу не заслуговують виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої пункт 8.2 договору викладено в новій редакції, за яким строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

Пунктом 1.2 цього договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 1.3 такого договору під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом 1.5 Договору факторингу в новій редакції встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.

Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 Договору факторингу в новій редакції клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 8.2. строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у пункті 8.1 цього договору та закінчується 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

31 грудня 2021 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 27, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2022 року.

31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду №31, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2023 року.

31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до 31 грудня 2024 року.

02 травня 2023 року представники ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року підписали реєстр вимоги № 227, в якому під № 55 значиться ОСОБА_1 , за яким рахується заборгованість за кредитним договором 28 березня 2023 року № 102384509 на загальну суму 15 570.58 грн.

19 грудня 2024 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 19/1224-01, відповідно до пункту 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року.

Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору факторингу № 19/1224-01 від 19 грудня 2024 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

В той же час, відповідно до пункту 1.5 зазначеного договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.

На підтвердження переходу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509, в сумі 35 304.14 грн позивачем надано витяг з реєстру прав вимоги від 10 грудня 2024 року № 1 до договору факторингу від 19 грудня 2024 року № 19/1224-01.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 10 грудня 2024 року до договору факторингу від 19 грудня 2024 року № 19/1224-01 в даному реєстрі під № 1067 значиться ОСОБА_1 , за яким значиться заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 на загальну суму 35 304.14 грн, з яких, зокрема, заборгованість по тілу кредиту 7 700 грн.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, пунктом 1.1 розділу 1 якого передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору факторингу № 04/06/25-Ю перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

На підставі акту прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняло реєстр боржників в кількості 13 254.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 до договору факторингу № 04/06/25-Ю в даному реєстрі під № 12717 значиться ОСОБА_1 , за яким значиться заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 на загальну суму 35 304.14грн, з яких, зокрема, заборгованість по тілу кредиту 7 700 грн.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договор факторингу був чинним. При цьому, право вимоги по кредитному договору від 28 березня 2023 року № 102384509 були передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Онлайн фінанс», а в подальшому позивачу ТОВ «Юніт Капітал» на підставі реєстрів, які оформлені належним чином.

При цьому, відповідно до пункту 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 4 вказаного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно пунктом 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Аналогічні умови зазначено і в договорі факторингу, укладеному між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно пункту 1.2 договору факторингу укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» від 04 червня 2025 року № 04/06/25-Ю перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відтак, умови зазначених договорів факторингу передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов`язки.

Крім того, додатковими угодами, строк дії договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/111/-01 було продовжено, водночас умовами договору передбачалося, що перехід права вимоги здійснюється в момент підписання реєстру права вимоги. Реєстри про передачу права вимоги, наявні у матеріалах справи, є належними доказами щодо передачі відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем факту відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс», і відповідно до наступних кредиторів.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу недоведеності переходу прав вимоги, у зв`язку з відсутністю доказів сплати перерахування ТОВ «Таліон Плюс» на користь первісного кредитора фінансування за реєстром прав вимоги, оскільки перехід права вимоги за договорами факторингу пов`язаний не з грошовою оплатою, а пов`язаний з підписанням реєстру права вимоги.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Суд першої інстанції правильно констатував, що 28 березня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір кредитної лінії № 102384509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу надано 7 700 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача на строк 2 дні ( з можливістю його продовження).

Договір № 102384509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту підписано відповідачем електронним підписом шляхом зазначення одноразового ідентифікатора MNV4Z3К9, відповідно до частин 6, 8 статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За змістом частини 13 статті 11 цього Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до правил надання грошових коштів у позику та умов кредитного договору кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № 4149-43ХХ-ХХХХ-8609.

При цьому судом першої інстанції надано належну оцінку платіжному дорученню від 28 березня 2023 року № c514b8ad-b37d-4c15-aef4-0cc7f42f1331, за яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7 700 грн.

Даними інформаційного листа та випискою з банківського рахунку від 24 жовтня 2025 року, підтверджено, що саме на картковий рахунок ОСОБА_1 28 березня 2023 року зараховано 7 700 грн. Відтак вказані докази є достатніми для підтвердження виконання ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога»» зобов`язання за Договором щодо надання 7 700 грн кредитних коштів, а тому доводи скарги в цій частині є безпідставними.

Аргументи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, оскільки подані позивачем електронні докази не досліджувалися в оригіналі, відхиляються апеляційним судом з огляду на наступне.

У частинах 2, 3, 5 статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Порушень порядку надання і отримання доказів у суді не встановлено, оцінка доказів зроблена судом першої інстанції. При цьому зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що у суду не було сумніву щодо відповідності паперової копії електронного доказу оригіналу. Крім того, відповідач із клопотанням про витребування оригіналу електронного доказу до суду не звертався.

Вказане свідчить про відсутність підстав для дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Матеріалами справи підтверджено, що 28 березня 2023 року о 21.46.24 год. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії № 102385409 шляхом реєстрації ОСОБА_1 на офіційному сайті первісного кредитора www.moneyveo.ua, створення ним особистого кабінету, заповнення заявки на отримання грошових коштів в кредит, проходження перевірки (верифікації), ознайомлення та підтвердження згоди з офертою, правилами надання грошових коштів, отримання на номер телефону персонального одноразового ідентифікатора та підписанням ним кредитного договору з наданням згоди (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Клієнта на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

На підписаний сторонами Договір уповноваженим працівником Товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV4Z3K9 28 березня 2023 об 21:46:14 год, наданого первісним кредитором для підписання цього Договору.

При укладенні договору відбувається ідентифікація клієнта (встановлення та підтвердження особистої інформації про клієнта, яка дозволяє однозначно визначити його особу) та верифікація клієнта (перевірка правдивості інформації, яку надає клієнт при зверненні до кредитора).

З матеріалами справи встановлено, що в заявці на отримання грошових коштів в кредит від 28 березня 2023 року та в укладеному кредитному договорі зазначені ідентифікаційні дані ОСОБА_1 .

Відповідних доказів про те, що зазначені ідентифікаційні дані не належать відповідачу або цими даними скористалися треті особи, ОСОБА_1 суду не надав. Як не надав й доказів того, що він не отримував кредитних коштів від первісного кредитора, що відповідно до статті 12 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, а тому аргументи скарги про недоведеність обставин справи, що Договір укладений саме ОСОБА_1 не заслуговують на увагу.

Також апеляційний суд не погоджується з твердженнями апеляційної скарги, що судом першої інстанції порушені норми процесуального законодавства щодо прийняття судом першої інстанції позовної заяви ТОВ «Юніт Капітал» поданої не через підсистему «Електронний суд», а іншим способом, як з безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з даних підсистеми «Електронний суд» 09 липня 2025 року за вихідним номером документа 25770844866 в підсистемі було зареєстровано документ електронного суду під назвою «Позовна заява» від Тараненка Артема Івановича (представник ТОВ «Юніт Капітал») та відповідно до картки реєстрації цього документу електронного суду встановлено, що учасниками процесу за даною заявою є, зокрема, ТОВ «Юніт Капітал» - позивач, ОСОБА_1 – відповідач.

Отже, представник ТОВ «Юніт Капітал» адвокат Тараненко А.І. подав до суду позов цього товариства саме через підсистему «Електронний суд» що передбаченого нормами ЦПК України.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору, отримання ОСОБА_1 та не повернення ним кредитних коштів у сумі 7 700,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині не спростовують.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 суми запозичених кредитних коштів, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення в частині, що переглядається апеляційним судом, тому апеляційна скарга в цій частині підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року прийнято відмову ТОВ «Юніт Капітал» від частини позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, стягнення заборгованості за процентами за кредитним договором від 28 березня 2023 року № 102384509 в розмірі 27 604.14 грн.

Відповідно до частини 2 статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати в повному обсязі, та сплатив судовий збір у розмірі 3 633.60 грн.

ТОВ «Юніт Капітал» відмовився від 78,19% своїх позовних вимог, за оскарження яких ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 2 841.11 грн.

За такого, відповідно до вимог частини 2 статті 142 ЦПК України, ОСОБА_1 слід повернути 50% судового збору, сплаченого ним за оскарження рішення суду першої інстанції, в частині вимог від яких позивач відмовився, в розмірі 1 420.56 (2 841:2).

Крім того, за результатами перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а позовні вимоги, з урахуванням часткової відмови від них, задоволено.

Звертаючись до суду першої інстанції позивачем було сплачено судовий збір, в частині позовних вимог які він підтримав, в розмірі 528.33 грн.

За такого, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 528. 33 грн.

У позові ТОВ «Юніт Капітал» заявляло про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. За результатами розгляду справи, що переглядається, такі судові витрати були стягненні з відповідача в повному розмірі.

Доводи апеляційної скарги про те, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ТОВ «Юніт Капітал», не підлягають задоволенню, оскільки представник позивача - адвокат Тараненко А.І. помер 18 липня 2025 року, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року № 05/06/25-01 укладеного між Адвокатським бюро «Таранеко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; копію протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року № 05/06/25-01; копію додаткової угоди від 05 червня 2025 року № 25770844866 до договору про надання правничої допомоги № 05/06/25-01 від 05 червня 2025 року; копію акту прийому-передачі наданих послуг; копію довіреності від 05 червня 2025 року; копію ордеру від 05 червня 2025 року виданого «Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» на ім`я адвоката Тараненка А.І.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 2.4 договору про надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року № 05/06/25-01 укладеного між Адвокатським бюро «Таранеко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал» передбачено, що адвокатське бюро має право залучати інших адвокатів (адвокатські бюро, об`єднання) для виконання договору та надання правничої допомоги клієнту.

За змістом вищевказаних документів вбачається, що професійна правнича допомога надана на загальну суму 7 000 грн за наступні послуги при розгляді справи в суді першої інстанції: складання позовної заяви ( 2 год. – 5 000 грн); вивчення матеріалів справи (2 год – 1 000 грн); підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 год. – 500 грн); підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором (1 год – 500 грн).

З вищенаведеного можна зробити висновок, що договір про надання правничої допомоги укладено не безпосередньо з адвокатом, а з адвокатським бюро, яке є самостійним суб`єктом, що може бути стороною договору про надання професійної правничої допомоги.

Ордер на надання правничої допомоги також видано адвокатським бюро. Отже, саме адвокатське бюро є стороною договору та взяло на себе зобов`язання щодо надання ТОВ «Юніт Капітал» правничої допомоги, а адвокат Тараненко А.І., який заначений в ордері, здійснював представництво позивача від імені адвокатського бюро.

Таким чином, сама по собі смерть адвоката, який уповноважений ордером на здійснення представництва позивача в суді першої інстанції, не припиняє прав та обов`язків адвокатського бюро за укладеним договором та не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу понесену ТОВ «Юніт Капітал» при розгляді справи в суді першої інстанції.

Крім того, стороною відповідача не надано достовірних доказів на підтвердження дати смерті адвоката Тараненка А.І.

Отже, посилання ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник – ОСОБА_2 , на смерть адвоката не спростовує факту укладення договору про надання професійної правничої допомоги з адвокатським бюро та не свідчить про відсутність підстав для розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати висновки Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За таких обставин, надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, врахувавши заперечення відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, суть спору, характер послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи у суді першої інстанції є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу – 7 000 грн.

За такого, пропорційно до задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» підлягає стягненню 1 526 грн 70 коп. (7 000 х 21,815%) витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв його представник - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 лютого 2026 року в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 7 700 грн заборгованості за кредитним договором від 28 березня 2023 року залишити без змін.

Зазначене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 528 грн 33 коп. судового збору та 1 526 грн 70 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету частину сплаченого судового збору в розмірі 1 420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн 56 коп., сплачену ним відповідно до квитанції ID: 1354-2842-4374-3952 від 06 серпня 2026 року, на р/р: UA318999980313111206080014478, одержувач платежу: Миколаїв. ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), ЄДРПОУ: 37992030.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.