Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №479/1564/25 — Миколаївський апеляційний суд

07.10.26

22-ц/812/1677/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа №479/1564/25

провадження №22-ц/812/1677/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О. В. у приміщенні суду у селищі Криве Озеро Миколаївської області, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр» або Товариство) звернулося до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало наступним.

Позивач зазначав, що 09 листопада 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09.11.2024-100000321, який підписано електронним підписом позичальниці, відтвореним шляхом використання нею одноразового ідентифікатора, відповідно до якого відповідачці перераховано на її платіжну картку кошти в сумі 4000,00 грн на строк 124 днів.

08 грудня 2024 року відповідачка сплатила 500 грн за вказаним вище кредитним договором. Надалі належним чином договір не виконувала.

У зв`язку з цим станом на дату подання позову у неї утворилася заборгованість у розмірі 10 300,00 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 3220,00 грн, комісії (пов`язаної із наданням кредиту) в розмірі 360 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) в розмірі 720 грн, неустойки в розмірі 2000,00 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 09.11.2024-100000321 від 09 листопада 2024 року у загальному розмірі 10 300,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що нею було сплачено 500 грн за кредитним договором, які мали б погасити тіло кредиту та зменшити його з 4000,00 грн до 3500,00 грн.

Крім того вона зазначала, що є військовослужбовицею та на неї розповсюджується дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Із стягненням з неї тіла кредиту у розмірі 3500,00 грн погодилася.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором в сумі 7220,00 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконала зобов`язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути заборгованість, яка складається з 4000,00 грн тіла кредиту та 3220,00 грн нарахованих процентів. Суд вказав, що відповідачка є військовослужбовицею, але на момент нарахування процентів за користування кредитом вона такого статусу не мала, а тому підстав для звільнення її від сплати процентів та судового збору не має. Разом із цим, суд дійшов висновку, що умови кредитного договору про сплату відповідачкою на користь позивача комісій є нікчемними відповідно до ч.1, 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». Також суд вказав, що у період дії воєнного стану в Україні, тобто з 24 лютого 2022 року, відповідачка звільнена від обов`язку сплати на користь Товариства 2000,00 грн неустойки, внаслідок чого позов в частині стягнення вказаних вище сум є безпідставним.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду в частині стягнення з неї судового збору, просила його скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у стягненні судового збору.

Відповідачка зазначала, що є військовослужбовицею, проходить службу в лавах Збройних Сил України та має статус учасника бойових дій, про що суду першої інстанції було надано відповідні докази.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України – у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Боргові зобов`язання (у тому числі кредитні або за житлово-комунальні послуги) безпосередньо впливають на майновий стан та майнові права учасника бойових дій, а отже, судовий спір про стягнення таких коштів є справою, пов`язаною з захистом її прав.

Відповідачка зауважила, що оскільки вона є учасником бойових дій, а спір у справі, пов`язаний із захистом її прав, то вона звільнена від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у цій справі. На її думку, суд першої інстанції не мав правових підстав для стягнення з неї судового збору на користь позивача.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

09 листопада 2024 року ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір №09.11.2024-100000321, за умовами якого Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 124 дні, а остання зобов`язалася повернути кредит до 12 березня 2025 року та сплатити проценти в розмірі 1% за один день користування кредитом згідно з графіком платежів.

Кредитний договір укладений сторонами дистанційно шляхом подання ТОВ «Споживчий центр» пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття ОСОБА_1 указаної пропозиції (акцепту). При цьому відповідачка підписала підтвердження укласти кредитний договір одноразовим ідентифікатором Е118.

Згідно з довідкою від 20 жовтня 2025 року на платіжну картку ОСОБА_1 номер НОМЕР_1 перераховано кошти на суму 4000,00 грн за допомогою іPay.ua відповідно до кредитного договору №09.11.2024-100000321.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №09.11.2024-100000321 від 09 листопада 2024 року, складеного ТОВ «Споживчий центр», заборгованість відповідачки перед позивачем становить 10 300,00 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 3220,00 грн заборгованість за процентами, нарахованими за період з 09.11.2024 по 12.03.2025, 360 грн комісія за надання кредиту, 720 грн комісія за обслуговування кредиту, 2000,00 грн неустойка.

З військового квитка серії НОМЕР_2 від 07.07.2025 та посвідчення серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 27 червня 2025 року, є учасником бойових дій.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з нормами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі – Закон №3674-VI).

Судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 Закону №3674-VI).

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у статті 12 цього Закону.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XI.

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Споживчий центр» звернувся до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка була нарахована за період, коли відповідачка не мала статусу військовослужбовиці та учасника бойових дій.

Оцінивши предмет та підстави позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що справа не пов`язана із захистом прав ОСОБА_1 як учасниці бойових дій у розумінні Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому вона повинна відшкодувати позивачу судовий збір, сплачений ним при поданні позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодаства.

Проте, колегія суддів вважає, що районний суд припустився помилки, визначаючи розмір судового збору.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» були задоволені у розмірі 70%, то з відповідачки підлягав стягненню судовий збір у сумі 1695,68 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині розподілу судового збору підлягає зміні у бік зменшення суми судового збору до 1695,68 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року в частині розподілу судового збору змінити, зменшивши судовий збір до суми 1695,68 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.