Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №135/753/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 135/753/26

Провадження № 22-ц/801/2444/2026

Категорія: 101

Головуючий у суді 1-ї інстанції Корнієнко О. М.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокуСправа № 135/753/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.

Секретар: Закернична А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військової частини НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні,

Рішення ухвалив суддя Корнієнко О. М.

Рішення ухвалено о 15:48 год в м. Ладижин Вінницької області

Дата складення повного тексту рішення – 10 серпня 2026 року,

Встановив:

07 травня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні, за участю заінтересованих осіб: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військової частини НОМЕР_1 .

У заяві просила встановити факт, що вона перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язку при захисті Батьківщини.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є сестрою військовослужбовця, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язку при захисті Батьківщини.

Вона отримала відповіді від Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради від 16 вересня 2024 року, відділу обслуговування громадян № 11 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24 вересня 2024 року, Департаменту пенсійного забезпечення страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України від 27 січня 2025 року, у яких їй повідомили про неможливість надання їй статусу члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України, а також про неможливість призначення їй пенсії у разі втрати годувальника. Також вона отримала відповідь від Військової частини НОМЕР_1 від 19 вересня 2025 року, у якій зазначено, що відповідно Наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 26 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» встановлено перелік осіб, яким у разі смерті (загибелі) військовослужбовця виплачується належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення: «дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку, а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають та не мають дітей».

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області по справі №135/1102/23 від 5 червня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов`язків при захисті Батьківщини. Військова частина НОМЕР_1 не може здійснити нарахування, так як «член сім`ї військовослужбовця» відсутній в переліку, визначеному Наказом МОУ № 260.

Зазначеним рішенням суду від 05 червня 2024 року встановлені такі обставини: - після загибелі її брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язку при захисті Батьківщини, їй із військової частини переслали його речі, оскільки він вказав її як єдину рідну особу для зв`язку у разі його смерті;

- у вільний від військової служби час – з травня 2021 року по 21 квітня 2022 року ОСОБА_2 повертався додому і надавав їй матеріальну допомогу;

- свідок ОСОБА_3 також підтвердила, що ОСОБА_1 отримувала кошти за пай, який належить її братові ОСОБА_2 , а також зазначила, що брат надсилав кошти сестрі під час своєї служби в ЗСУ;

- ОСОБА_2 доручав ОСОБА_1 отримувати кошти за пай за земельні ділянки, що підтверджується відповідними дорученнями від 10 квітня 2018 року та 04 грудня 2018 року. ОСОБА_1 отримувала орендну плату за земельний пай ОСОБА_2 за дорученням, що підтверджується відповідною довідкою, виданою директором ТОВ «Перемога» за № 11 від 31 березня 2023 року та видатковими касовими ордерами № 11 від 12 квітня 2018 року, № 69 від 27 грудня 2018 року, № 3 від 27 лютого 2021 року та від 03 березня 2022 року;

- із матеріалів справи вбачається, що у померлого ОСОБА_2 інших близьких осіб, окрім сестри ОСОБА_1 , не має.

Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Ладижинської міської ради від 13 травня 2022 року за № 2.1-04/786, вона дійсно проживала разом з братом ОСОБА_2 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вели сільське господарство, мали спільні фінансові зобов`язання та виконували ремонтні роботи за адресою: АДРЕСА_1 .

Брат ОСОБА_2 надавав їй кошти, які надали їй змогу вилікуватись та покращити свій жахливий стан здоров`я.

З 2019 року вона не працевлаштована, самостійного доходу не мала. Єдине та основне джерело її доходу були кошти, які надавав їй брат ОСОБА_2 . На усі її рахунки був накладений арешт на кошти, через що вона не мала змоги отримувати кошти від свого загиблого брата, а тому її брат надсилав кошти її доньці на її банківську картку, якою вона користувалась.

Встановлення факту перебування на утриманні брата заявнику потрібно для надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, отримання пенсії по втраті годувальника, отримання виплати належного, але не отриманого її братом до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту перебування на утриманні, відмовлено.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги її заяви.

Зазначила, що рішення суду першої інстанції вважає незаконним, оскільки вона надала достатньо належних, достовірних та достатніх доказів, котрі можуть підтвердити юридичний факт її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання обов`язку при захисті Батьківщини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що вона із 2019 року не працевлаштована, самостійного доходу не мала. Єдине й основне джерело її доходу були кошти, які надавав брат ОСОБА_2 .

Вважає помилковим висновок суду першої інстанції в тому, що отримання нею належної брату орендної плати не є належним доказом надання заявнику допомоги довірителем – ОСОБА_2 , адже суд в оскаржуваному рішенні встановив, що отримання за дорученням орендної плати дійсно може свідчити про близькі сімейні відносини між довірителем та повіреним.

Вважає неправильним твердження суду першої інстанції в тому, що надані заявником медичні документи про її перебування на лікуванні в 2018 році і проведеної в ході лікування операції, не є належними доказами отримання будь-якої допомоги від брата та, відповідно, і перебування на його утриманні протягом певного періоду до його загибелі, оскільки кошти, які надавав їй брат, дали їй змогу вилікуватися та покращити свій стан здоров`я.

Судом не враховано такі обставини, як накладення арешту на всі її рахунки, через що вона не мала змоги отримувати кошти від брата, а тому брат надсилав ці кошти її дочці на її банківську картку, якою користувалася заявник.

Так брат перерахував їй такі кошти: 25 березня 2022 року – 10 000,00 грн., 30 березня 2022 року – 20 000,00 грн., 10 квітня 2022 року – 5000,00 грн.,14 квітня 2022 року – 10 000,00 грн.

Також в оскаржуваному рішенні суд вказав на те, що матеріали справи не містять доказів її перебування на утриманні брата до його служби в ЗСУ, зокрема, докази його працевлаштування і можливості надання будь-якої допомоги сестрі. Тому вона додала до апеляційної скарги копію трудової книжки ОСОБА_2 , повідомивши, що брат ще працював неофіційно та надавав їй кошти.

Заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надала відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відзив від інших заінтересованих осіб не надходив.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити її і, скасувавши рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про задоволення її заяви.

Представники заінтересованих осіб: Управління праці і соціального захисту населення Ладижинської міської ради, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Військової частини НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, заяв чи клопотань не подали.

За правилами частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає за наступних підстав.

Статтею 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4). Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі (ч. 5).

Отже, справа переглядається апеляційним судом в межах доводів апеляційної скарги заявника ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 , видане повторно 08 серпня 2017 року (актовий запис № 222 від 21 червня 1974 року) та серії НОМЕР_3 , видане 10 серпня 1994 року (актовий запис № 201 від 10 серпня 1994 року) (а. с. 9, 10).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 28 квітня 2022 року (актовий запис № 113 від 28 квітня 2022 року) вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Времівка Волноваського району Донецької області (а. с. 11, 12).

Згідно сповіщення сім`ї (близьких родичів) загиблого від 25 квітня 2022 року, ОСОБА_1 була повідомлена про те, що її брат, солдат стрілець-помічник гранатометника 2 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_4 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 на території села Времівка Волноваського району Донецької області. Це сповіщення є документом для порушення клопотання про призначення пенсії (допомоги) і надання пільг, установлених законодавством України (а. с. 13).

Згідно витягу з послужного списку солдата ОСОБА_2 , 1994 року народження, він неодружений, дітей немає; домашня адреса: АДРЕСА_1 (а. с. 14).

Із листа Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради № 1106 від 16 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що до членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України належать, зокрема утриманці загиблого (померлого), у зв`язку з чим виплачується пенсія (а. с. 15).

Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову у призначенні пенсії №/ПС 025350012065 від 24 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю родинних стосунків відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» (а. с. 16, 17).

Відповідно до відповіді в/ч НОМЕР_1 від 19 вересня 2025 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплата належного, але не отриманого загиблим військовослужбовцем грошового забезпечення, може бути виплачене особам, які перебували на утриманні військовослужбовця (а. с. 21).

Заявник надала на підтвердження її стану здоров`я, копію медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 № 2930/515, КП «Ладижинська міська лікарня», де зазначена дата госпіталізації – 08 жовтня 2018 року, дата виписки – 22 жовтня 2018 року (а. с. 22-35).

Надані заявником медичні документи такі як її обстеження, датовані липнем, серпнем, листопадом 2025 року (а. с. 36-39).

Дорученням від 10 квітня 2018 року ОСОБА_2 доручив своїй сестрі ОСОБА_1 отримати кошти за пай (а. с. 40).

Дорученням від 04 грудня 2018 року ОСОБА_2 доручив своїй сестрі ОСОБА_1 отримати грошові кошти за оренду земельної ділянки, з 2019 року по 2029 рік (а. с. 41).

Видана ТОВ «Перемога» с. Гути Тульчинського району Вінницької області довідка № 11 від 31 березня 2023 року ОСОБА_1 , свідчить про те, що вона отримувала орендну плату за земельний пай ОСОБА_2 за дорученням, засвідченим керуючим справами Ладижинської міської ради Терепою В. (а. с. 42).

Видаткові касові ордери № 11 від 12 квітня 2018 року, № б/н від 30 грудня 2018 року, № 3 від 27 лютого 2021 року, № б/н від 03 березня 2022 року свідчать про видачу і отримання орендної плати за земельний пай (а. с. 43-46).

Згідно рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 червня 2024 року по справі № 135/1102/23, яке набрало законної сили 11 липня 2024 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є членом сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання обов`язків при захисті Батьківщини (а. с. 48-52).

Згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 (серія НОМЕР_5 , виданій 07 грудня 1992 року), 13 липня 1995 року вона прийнята на роботу в Ладижинську ДРЕС, яка неодноразово перейменовувалася і остання назва - АТ «ДТЕК Ладижинська ТЕС», де працювала на різних посадах, звільнена згідно наказу № 384-к від 24 червня 2019 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України); з 10 липня 2019 року по 03 березня 2020 року проведено виплату допомоги по безробіттю. Продовження трудової книжки в матеріалах справи відсутнє (а. с. 53-56).

Судом першої інстанції не враховано доказами такі обставини, як накладення арешту на всі її рахунки, через що вона не мала змоги отримувати кошти від брата, а тому брат надсилав ці кошти її дочці на її банківську картку, якою користувалася заявник.

Згідно інформації про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_4 від 24 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 перераховані такі кошти: 25 березня 2022 року – 10 000,00 грн., 30 березня 2022 року – 20 000,00 грн., 10 квітня 2022 року – 5000,00 грн.,14 квітня 2022 року – 10 000,00 грн. (а. с. 57-59).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 61714437 від 02 квітня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 5776, виданого 12 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 25 923,25 грн., у зв`язку з чим постановою про арешт коштів боржника від 18 грудня 2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 68, 69-70).

Згідно постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 63479994, № 63480456, № 63480804 державним виконавцем Літинського районного ВДВС Гаврилюком С. В., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 461/2519/20, виданого 02 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея-Банк» 2100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 2102,00 грн. судового збору і заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 781,48 грн. (а. с. 71, 72, 73).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 69545148 від 03 серпня 2022 року, Ладижинським відділом ДВС відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 135/1360/21, виданого 22 червня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ТАСКОМБАНК» заборгованості за кредитним договором в розмірі 94 622,01 грн. (а. с. 74).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 71267808 від 13 березня 2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Целіною Я. І. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 135/1267/22, виданого 23 січня 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «УКРФІНСТАНДАРТ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 73 443,90 грн. (а. с. 75).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 74405959 від 14 березня 2024 року, державним виконавцем Вінницького відділу ДВС у Вінницькому районі Вінницької області Федоринським С. П. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 461/2519/20, виданого 02 жовтня 2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея-Банк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 49 781,48 грн., 2102,00 грн. судового збору, 2100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (а. с. 76, 77, 78).

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 78177745 від 23 травня 2025 року, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Думанською А. Л. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 147/96/25, виданого 28 квітня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 124 547,39 грн. (а. с. 79).

Згідно постанови про арешт коштів боржника ВП № 62380929 від 18 грудня 2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О. В. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках, та належать боржнику ОСОБА_1 (а. с. 80-81).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що не встановлено достатніх даних для підтвердження отримання заявником ОСОБА_1 від брата ОСОБА_2 на постійній основі допомоги, яка була б для неї не просто додатковою підтримкою, а єдиним чи основним джерелом засобів існування. Заявник на момент загибелі брата була повнолітньою, а доказів, які б підтверджували її належність до категорії непрацездатних осіб, які мають право на отримання пенсії у разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-ХІІ, нею не надано, у зв`язку з чим правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту перебування на утриманні загиблого брата, відсутні.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим.

При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки (постанова Верховного Суду від 11 січня 2023 року по справі № 488/1890/19).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

У заяві про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 зазначила, що встановлення факту її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 , необхідно їй для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, отримання пенсії по втраті годувальника, отримання виплати належного, але не отриманого її загиблим братом ОСОБА_2 , до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що вона перебувала на утриманні свого брата ОСОБА_2 , який помер при участі у бойових діях під час виконання обов`язків при захисті Батьківщини.

Метою встановлення цього юридичного факту ОСОБА_1 зазначила надання їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, отримання пенсії по втраті годувальника, отримання належного, але не отриманого її загиблим братом ОСОБА_2 , грошового забезпечення.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України, який триває і на даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та відносин у цій галузі регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на час загибелі військовослужбовця – батька заявника) зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно положень статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина 1).

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих, які перебували на їх утриманні (ст. 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли в період проходження служби.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю; в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю; г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Як визначено ч. 1 ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Для встановлення факту перебування особи на утриманні загиблого (померлого) військовослужбовця, що необхідно для отримання заявником пенсії має значення встановлення обставин перебування такої особи на повному утриманні померлого військовослужбовця або одержання від нього допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Надані заявником та досліджені судом докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 перебувала на повному та постійному утриманні її брата ОСОБА_2 , оскільки вона мала вік 47 років (на момент загибелі брата), була працездатною особою, могла працювати, так як належних доказів непрацездатності, у тому числі по причині незадовільного стану здоров`я, не надала.

При цьому доказів того, що ОСОБА_2 надавав сестрі ОСОБА_1 матеріальну допомогу матеріали справи не містять. Заявником не надано доказів того, що вона отримувала перекази від ОСОБА_2 , не надано виписок з банківських рахунків, які б свідчили про переведення ОСОБА_2 коштів саме їй – заявнику, у зв`язку з чим правильним є висновок суду першої інстанції в тому, що судом не встановлено отримання заявником від її брата на постійній основі допомоги, яка б була для неї не просто додатковою підтримкою, а єдиним чи основним джерелом засобів існування.

Суд вірно оцінив такий доказ, як роздруківку про рух коштів за картковим рахунком клієнта ОСОБА_4 , визнавши його неналежним доказом, оскільки заявник не довела, що цей рахунок належав їй і вона ним користувалася, у тому числі і зарахованими на цей рахунок ОСОБА_2 у березні-квітні 2022 року грошовими коштами в загальній сумі 45 000,00 грн.

Судом надана вірна оцінка доказам щодо отримання заявником орендної плати, належної її брату ОСОБА_2 , яка носила епізодичний характер і не була єдиним чи основним джерелом засобів існування заявника.

Отже, заявник ні яким чином не підтвердила факту її перебування на утриманні брата ОСОБА_2 та не надала жодних належних та достатніх доказів щодо підтвердження вказаного факту.

З огляду на викладе, колегія суддів приходить до висновку, що заявник не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, яких би було достатньо для підтвердження факту її перебування на утриманні її брата ОСОБА_2 , і судом не встановлено, що заявник ОСОБА_1 проживала разом з братом ОСОБА_2 до дня його смерті за однією адресою, не мала власного самостійного доходу, допомога, яку вона отримувала від брата, була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду; доводи спростовані викладеним у даній постанові та є неспроможними для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів враховано що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» № 2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги – без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 05 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська

Судді Ю. Б. Войтко І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 08 жовтня 2026 року