Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №133/2850/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/2850/26

Провадження № 33/801/1005/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши за участю захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Виростко Альбіна Вікторовича,

апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722949, який складено 18 липня 2026 року о 22:00 год, водій ОСОБА_1 18 липня 2026 року, о 21 год. 39 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Кордишівка, вул. Центральна 30, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, автомобілем «RENAULT», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу, алкотестеру DRAGER № 6810, прилад № ARBL – 0923, тест № 1028, результат огляду позитивний, вміст алкоголю 1,38 ‰ проміле, дана подія безперервно фіксувалась на портативні, нагрудні відеореєстратори № 476588 та № 476031, чим порушив вимоги п. 2.9. «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції і закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не перевірено належність і технічну справність використаного приладу Drager, оскільки працівниками поліції не надано документів, що підтверджують його відповідність установленим вимогам та проходження повірки.

Зазначає, що суд не встановив, якими документами підтверджуються чинність повірки та технічна справність приладу Drager Alcotest 6810 № ARBL-0923 на момент проведення тесту № 1028. На його думку, сама по собі квитанція з результатом 1,38% без належного підтвердження метрологічної придатності приладу не може безумовно свідчити про достовірність отриманого результату.

ОСОБА_1 також посилається на відсутність належного зв`язку між результатом тесту № 1028 від 18 липня 2026 року о 21:42 та протоколом серії ЕПР1 № 722949, оскільки на роздруківці результату відсутній номер протоколу. На його думку, це не дає можливості достовірно встановити, що зазначений результат стосується саме події, описаної у протоколі.

Також зазначає, що письмові твердження працівників поліції щодо наявності у нього ознак алкогольного сп`яніння не узгоджуються із відеозаписом, на якому зафіксовано його поведінку.

Крім того, в матеріалах справи, на його думку, відсутні належні докази законності зупинки транспортного засобу.

Також ОСОБА_1 стверджує, що йому фактично не було належним чином роз`яснено право на правову допомогу та не забезпечено реальної можливості ним скористатися У зв`язку з цим суд мав перевірити обставини та момент роз`яснення зазначеного права і можливість його фактичної реалізації.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб`єктивної критики правопорушника змісту постанови суду першої інстанції.

У судове засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання не з`явився.

У судовому засіданні захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Виростко Альбін Вікторович підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи у відсутності ОСОБА_1 .

За правилами частини 6 статті 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (а. с. 43, 44-45).

Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, згідно ч. 3 ст. 268 КУпАП, а апеляційний перегляд справи має бути здійснений протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, згідно ч. 4 ст. 294 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Виростко А. В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини 7 статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, проте не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.9. (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Його вина підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722949 від 18 липня 2026 року, згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення. Так, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України. Вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, щодо якої складений протокол, ознайомлена зі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відповідним підписом у протоколі.(а. с. 2);

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції від 18липня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на огляд до КП «Козятинська ЦРЛ» КМР у Вінницькій області(а. с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 18 липня 2026 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , де зазначено, що за результатами його огляду, встановлено результат 1,38 ‰ проміле. Зазначений акт в графі «З результатами згоден» містить підпис ОСОБА_1 , що свідчить про його згоду з результатами проведеного огляду(а. с. 4);

- квитанцією з результатом тесту № 1028 від 18 липня 2026 року, за допомогою приладу, алкотестеру DRAGER № 6810, прилад № ARBL – 0923, в якій зазначено, що вміст алкоголю в організмі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент проведення тестування (огляду) складав 1,38 ‰ проміле(а. с. 5);

- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано подію, що мала місце при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 722949 від 18 липня 2026 року (а. с. 9).

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про правильність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, який підтверджено відповідними результатами огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, що зафіксовано технічними засобами відеозапису.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди правопорушника з правомірністю використання технічного засобу Drager Alcotest 6810 при проведенні огляду на стан сп`яніння.

Посилання на неналежність та технічну несправність приладу у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують його відповідність установленим вимогам та проходження повірки, відхиляються апеляційним судом як безпідставні, такі, що не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують допустимості результатів проведеного огляду.

Медичний виріб «Drager Alcotest 6810» був зареєстрований в Україні у встановленому порядку і внесений до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, згідно свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10 лютого 2010 року, назва ВМ: прилади електродіагностичні Alcotest 7410 Plus com. Alcotest 6510, Alcotest 6810. Виробник: Drager Safety AG & Co.KGaA, Germany. Свідоцтво дійсне до 10 лютого 2015 року.

У випадку, коли медичний виріб вже введено у експлуатацію і він застосовується за прямим призначенням, а термін дії свідоцтва про державну реєстрацію на нього закінчився, користувач має право використовувати цей виріб, як мінімум, протягом терміну, вказаного в експлуатаційній документації.

Свідоцтва про державну реєстрацію можуть бути безстроковими, а можуть мати обмежений термін дії, а частина виробів має встановлений виробником термін експлуатації більший від цього терміну.

Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 01 січня 2016 року, встановлено, що засоби вимірювальної техніки – це засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

До таких засобів вимірювальної техніки відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов`язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженого типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.

Таким чином газоаналізатори виробництва компанії Drager Safety AG & Co. KGaA, Німеччина, що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.

З роздруківки з технічного приладу «Drager Alcotest 6810», наявної в матеріалах справи вбачається, що датою калібрування приладу, котрий використовувався при огляді ОСОБА_1 є 02 червня 2026 року. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747, вказаний інтервал становить 1 рік, тобто до 02 червня 2027 року (огляд проводився 18 липня 2026 року), а відтак підстави для визнання результатів приладу недійсними відсутні.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність належного зв`язку між результатом тесту № 1028 від 18 липня 2026 року о 21:42 та протоколом серії ЕПР1 № 722949 є безпідставним, оскільки належність результату огляду до відповідного протоколу підтверджується роздруківкою результату тестування, на якій зазначено серію протоколу.(а. с. 5).

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги, щодо того, що твердження працівників поліції про наявність у правопорушника ознак алкогольного сп`яніння не узгоджуються із відеозаписом, на якому зафіксовано поведінку ОСОБА_1 є нікчемними.

По-перше наявність ознак сп`яніння поліцейський визначає самостійно, виходячи із зовнішніх проявів та поведінки особи, тобто шляхом її безпосереднього спостереження. У разі виявлення таких ознак саме на водія покладається обов`язок підтвердити відсутність стану сп`яніння шляхом проходження огляду в установленому законом порядку. Водночас особа не позбавлена права у подальшому оскаржити дії працівників поліції, якщо вважає їх неправомірними.

По-друге, наведені в апеляційній скарзі твердження спростовуються об`єктивним результатом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, проведеного у встановленому законом порядку, відповідно до якого концентрація алкоголю становила 1,38 проміле.

За таких обставин посилання апелянта на власну суб`єктивну оцінку своєї поведінки, зафіксованої на відеозаписі, як на доказ відсутності стану алкогольного сп`яніння є неспроможним. Сам факт того, що на відеозаписі поведінка особи може не сприйматися як очевидно така, що свідчить про стан сп`яніння, не спростовує результату проведеного огляду та не дає підстав ставити його під сумнів за відсутності належних і допустимих доказів його недостовірності.

Отже, зазначені доводи апеляційної скарги ґрунтуються переважно на суб`єктивному сприйнятті апелянтом власної поведінки та не спростовують установленого у справі факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо незаконності зупинки транспортного засобу, оскільки обставини, пов`язані з підставами його зупинки, самі по собі не впливають на вирішення питання про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу не входить до предмета доказування у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, оскільки такі обставини не є складовою об`єктивної сторони зазначених правопорушень.

Відтак, навіть за умови встановлення порушення працівниками поліції вимог щодо порядку зупинки транспортного засобу, така обставина сама по собі не спростовує факту вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Довід апеляційної скарги про нероз`яснення права на правову допомогу спростовується підписом ОСОБА_1 у протоколі, який підтверджує роз`яснення йому передбачених законом прав. При цьому будь-яких заперечень щодо нероз`яснення прав чи неможливості скористатися правовою допомогою ним не зазначено.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення чи зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього. Також вона може викласти мотиви своєї відмови від підписання протоколу.

Водночас, від пояснень у протоколі серії ЕПР1 № 722949 від 18 липня 2026 року у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» ОСОБА_1 відмовився, зазначивши на окремому аркуші, що відповідно до статті 63 Конституції України відмовляється надавати будь-які пояснення. Жодних заперечень щодо роз`яснення йому прав, зокрема права на правову допомогу, а також щодо незгоди з результатами огляду, чи сумнівів у справності технічного засобу правопорушник не зазначив.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджено доказами наявними в матеріалах справи.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська