Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №146/1375/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 146/1375/26

Провадження № 33/801/1013/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В.

Доповідач: Матківська М. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,

розглянувши апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

на постанову Томашппільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП,

Встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744105 від 12 серпня 2026 року, водій ОСОБА_1 12 серпня 2026 року о 21:45 год в с-щі Томашпіль по вул. Івана Франка, керував т/з «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України. Своїми діями гр. ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КупАП.

Постановою Томашппільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень, що працівниками поліції було грубо порушений порядок оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . У зв`язку з цим він вважає, що докази, на які послався суд першої інстанції на підтвердження факту вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, є неналежними та недостатніми.

Правопорушник зазначає, що відомості, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівників поліції, не відповідають дійсності. Він неодноразово повідомляв працівникам поліції про те, що алкогольних напоїв не вживав, а тому не має законних підстав для проходження огляду на місці зупинки, однак від проходження такого огляду, у тому числі в медичному закладі, не відмовлявся. Працівники поліції не забезпечили можливості пройти огляд у медичному закладі та взагалі не запропонували йому його проходження. Також стверджує, що відомості, зазначені в акті огляду та направленні на огляд, не відповідають дійсності, а вказані документи не містять його підписів чи записів про відмову від їх підписання або від проходження огляду.

Крім того під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не було роз`яснено права.

У судове засідання особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання. Заяв чи клопотань не надіслав.

За правилами частини 6 статті 294 КУпАП такі обставини не перешкоджають розгляду справи у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, згідно ч. 3 ст. 268 КУпАП, а апеляційний перегляд справи має бути здійснений протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду, згідно ч. 4 ст. 294 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.

За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно роз`яснень, наданих у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з пунктом 2.5. Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає не лише за керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а так само і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного огляду. Тобто, факт відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння сам по собі утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 744105 від 12 серпня 2026 року, водій ОСОБА_1 12 серпня 2026 року о 21:45 год в с-щі Томашпіль по вул. Івана Франка, керував т/з «ВАЗ 2108» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: мав різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Однак, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився (а. с. 2).

До протоколу долучено: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, із якого вбачається таке: огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів та мови; за допомогою – відмовився; а в графі «результати огляду на стан сп`яніння» зазначено – огляд не проводився (а. с. 5); направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а. с. 4).

Також до матеріалів справи долучено відеозапис із нагрудної камери поліцейського (а. с. 9); довідка про наявність інформації про посвідчення водія (а. с. 8); розписка ОСОБА_2 про зобов`язання доставити транспортний засіб за місцем проживання водія ( а. с. 6).

Відповідно до частин 1 і 2 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція).

Так, згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів.

Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (пункт 6).

Згідно пункту 4 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року № 1395 огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, які узгоджуються між собою, апеляційний суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився на вимогу працівників поліції від проходження огляду на стан такого сп`яніння, що зафіксовано на відеозапис.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують.

За правилами статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. З метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності судом апеляційної інстанції досліджено протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_2 , відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав протокол належним та допустимим доказом, він відповідає ст. 254-256 КУпАП, оформлений у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису, транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції у зв`язку з нетиповим характером його руху та маневрування під час керування. У ході спілкування зі ОСОБА_1 працівниками поліції виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються даним відеозаписом. На неодноразові законні вимоги працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку – як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі – ОСОБА_1 категорично відмовився, вважаючи, що не зобов`язаний його проходити.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що у відповідь на запитання працівника поліції щодо вживання алкоголю ОСОБА_1 повідомив «майже ні» (22:00:18). Вказані пояснення були надані ним безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції та є такими, що підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Відсутність підпису ОСОБА_1 в акті огляду та направленні на огляд не спростовує факту відмови від його проходження, оскільки такий факт підтверджується відеозаписом. Водночас підпис у протоколі засвідчує ознайомлення з його змістом, роз`яснення прав та отримання копії, а не згоду з викладеними обставинами чи визнання вини.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує і характер поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції. Як убачається з відеозапису, його поведінка була агресивною, не відповідала обстановці, що склалася, при цьому він нецензурно лаявся, висловлював працівникам поліції погрози фізичною розправою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-які несуттєві порушення поліцейськими порядку проходження огляду на стан сп`яніння чи порядку фіксування правопорушення у контексті цієї справи, виникли виключно у зв`язку з процесуальною поведінкою ОСОБА_1 , котрий свідомо з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення чинив перешкоди для проходження огляду на стан сп`яніння.

У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

За таких обставин апеляційний суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та, всупереч вимогам закону, відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому порядку, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП ОСОБА_1 мав можливість висловити свої зауваження щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема зазначити про те, що він насправді бажає пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» або у своїх письмових поясненнях. Однак своїм правом на спростування інформації він не скористався.

Інших доводів, які б були спрямовані на спростування факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об`єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 04 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддяМ. В. Матківська