Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №130/400/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/400/26

Провадження № 22-ц/801/1850/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 130/400/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Оніщука В.В., Панасюка О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року, ухвалене суддею Шепелем К.А., в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (далі – ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №0847-7929 від 15 листопада 2021 року в розмірі 56 560 грн.

Позов мотивований тим, що 26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №0847-7929 від 15 листопада 2021 року, за умовами якого відповідачу надано кредит в розмірі 8 000 грн строком на 300 днів.

Кредитор виконав свої зобов`язання за договором, тоді як відповідач належним чином умови договору не виконав, у зв`язку з чим станом на 09 лютого 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 56 560 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8 000 грн, а за відсотками – 48 560 грн.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість за кредитним договором №0847-7929 від 15 листопада 2021 року в розмірі 56 560 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп та поштові витрати в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) грн 08 коп.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у відповідній частині нове рішення.

У скарзі зазначає, що з 20 травня 2015 року він призваний на військову службу, а тому, враховуючи положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» підстави для стягнення заборгованості за відсотками були відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2021 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір № 0847-7929 про відкриття кредитної лінії, відповідно до якого Товариство надає позичальнику кредит в розмірі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісії та інші платежі за договором. Строк кредитування складає 300 календарних днів. Сторони погодили, що за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом, із розрахунку фіксованої процентної ставки 3% від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.30-33).

Окрім цього, до позовної заяви представник позивача додав Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджених наказом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» №181-П від 02 серпня 2021 року (а.с.34-41), паспорт споживчого кредиту (а.с.42) та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача (а.с.43 на звороті). З вказаними документами відповідач був ознайомлений, про що свідчить електронний підпис з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, 15 листопада 2021 року о 11:35:13 год відповідач ввійшов на сайт кредитодавця, ідентифікувався, сам ініціював укладення кредитного договору та вже 12:02:30 год йому кредитодавцем було перераховано кредитні кошти (а.с.6).

15 листопада 2021 року на картковий рахунок відповідача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було перераховано кредитні кошти в розмірі 8 000 грн, що стверджується інформаційною довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» та відомостями АТ «Ощад Банк», наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с.49, 55,66-68).

Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 26 грудня 2024 року заборгованість відповідача за вищевказаним договором складає: за тілом кредиту – 8 000 грн; за відсотками – 48 560 грн (а.с.7-20). Про це свідчить і копія довідки про розмір простроченої заборгованості (а.с.50).

26 грудня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено договір факторингу №УКФ-261224-2, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема, за договором №0847-7929 перейшло до ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (а.с.44-48, 21-22).

Так як ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

У частині першої статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

У ч. 1 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_1 фактично не заперечує факт укладення 15 листопада 2021 року кредитного договору з ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відступлення ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» права вимоги до нього ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» на підставі укладеного 26 грудня 2024 року договору факторингу №УКФ-261224-2.

Однак, ОСОБА_1 не погоджується із висновком суду щодо наявності підстав для стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та просить скасувати рішення суду про стягнення з нього 56 560 грн заборгованості, вважаючи, що на підставі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборгованість за договором не підлягає стягненню.

У ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

ОСОБА_1 на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» разом з апеляційною скаргою, враховуючи те, що він не був повідомленим про розгляд справи, надав наступні докази (в копіях):

- військовий квиток серії НОМЕР_1 , виданий 12 травня 2015 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого вбачається, що 11 червня 2020 року на підставі контракту терміном на три роки ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України (а.с.85-88);

- довідку №1931 (форми 5), видану 19 травня 2026 року військовою частиною НОМЕР_2 , відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 з 11 червня 2020 року по теперішній час (а.с.92);

- витяг із послужного списку на молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 відділення безпілотних авіаційних комплексів 3 взводу безпілотних авіаційних комплексів 5 роти безпілотних авіаційних комплексів 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військово частини НОМЕР_2 , призваного на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданий військовою частиною НОМЕР_2 22 березня 2025 року за №2896/19/2128, відповідно до якого у період з 11 червня 2020 року по 14 червня 2023 року ОСОБА_1 займав наступну посаду: номер обслуги кулеметного відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_3 окремого мотопіхотного батальйону (а.с.89-90);

- посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_4 , видане ОСОБА_1 24 травня 2021 року (а.с.84).

Відповідно до ч. 2-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».

Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.

Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.

У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом

За змістом ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідач був об`єктивно обмежений можливості у поданні вказаних вище доказів, оскільки поштовий конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі повернувся на адресу суду без вручення адресату (а.с.70-73).

Колегія суддів враховує, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 прагне скористатися своїми правами, зокрема, реалізувати право на судовий захист у вигляді подання заперечень щодо позовних вимог.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про можливість прийняття нових доказів, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України з 11 червня 2020 року.

На час укладення кредитного договору, а саме 15 листопада 2021 року, в період виконання його умов, а також станом на момент ухвалення судом першої інстанції рішення відповідач ОСОБА_1 проходив військову службу, тобто мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та займана ним посада передбачала участь у здійсненні (забезпечення здійснення) заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Апеляційний суд бере також до уваги, що ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» отримав копію апеляційної скарги ОСОБА_1 разом із новими доказами. Будь-яких заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги, а саме щодо відсутності підстав для нарахування позичальнику процентів, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» не висловив.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за кредитним договором №0847-7929 від 15 листопада 2021 року у розмірі 48 560 грн, оскільки на відповідача поширюється дія положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Тоді як ОСОБА_1 не звільняється від сплати заборгованості за тілом кредиту, що становить 8 000 грн, в силу наведеної вище норми закону.

Вказаний розмір заборгованості ОСОБА_1 не спростовано.

У зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. У решті рішення суду підлягає залишенню без змін.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що ОСОБА_1 в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, про що апеляційний суд дійшов висновку в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, рішення суду в частині стягнення з нього судового збору також підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення.

Зважаючи на принцип пропорційності розподілу судових витрат відповідно до задоволеної частини позовних вимог (вимоги задоволено на 14,1%), сплачений позивачем судовий збір в розмірі 376,57 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В частині стягнення витрат на поштові відправлення в розмірі 238,08 грн рішення суду підлягає залишенню без змін.

Крім того, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, в розмірі 4 285,90 грн (враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено на 85,9%).

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 27 травня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії №0847-7929 від 15 листопада 2021 року в розмірі 48 560 (сорок вісім тисяч п`ятсот шістдесят) гривень та судового збору скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.

У частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 (вісім тисяч гривень) та поштових витрат в розмірі 238 (двісті тридцять вісім) гривень 08 копійок рішення суду залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 376 (триста сімдесят шість) гривень 57 копійок за подання позовної заяви компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (ЄДРПОУ 43170298) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (ЄДРПОУ 43170298) на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 285 (чотири тисячі двісті вісімдесят п`ять) гривень 90 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді В.В. Оніщук

О.С. Панасюк