Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №401/2282/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3086/26

Єдиний унікальний № 401/2282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Короткої А.О.,

при секретарі судового засідання – Голушко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», представник позивача – Садовий Кирило Віталійович, до ОСОБА_1 , представниця відповідачки – адвокатка Біла Тетяна Олександрівна, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 62176,80 грн за кредитним договором №1443-3515 від 04.09.2024, а також судового збору в розмірі 2662,40 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що спірна заборгованість виникла через невиконання відповідачкою умов вказаного кредитного договору.

06.10.2026 від представниці відповідачки адвокатки Білої Т.О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання заперечила проти позову та зазначила, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт фактичного надання відповідачці кредитних коштів, а також обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості.

Представниця відповідачки зазначила, що, звертаючись до суду, позивач посилається на укладення 04.09.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі договору про надання кредиту №1443-3515, за умовами якого відповідачці нібито було надано кредит у розмірі 13800,00 грн строком на 300 календарних днів, із комісією за видачу кредиту у розмірі 20,00 % від суми кредиту, зниженою процентною ставкою 0,90 % на день та стандартною процентною ставкою 1,00 % на день. При цьому позивач стверджує, що відповідачка підтвердила укладення договору та ознайомлення з його умовами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Представниця відповідачки не заперечила проти можливості укладення кредитного договору в електронній формі, однак вказує, що факт укладення такого договору сам по собі не підтверджує фактичного отримання відповідачкою кредитних коштів та зазначає, що для виникнення у позичальника обов`язку з повернення кредиту необхідним є встановлення факту його фактичного надання кредитодавцем, а такий факт має бути підтверджений належними доказами.

Адвокатка посилається на те, що позивач на підтвердження факту перерахування кредитних коштів надав довідку та квитанцію щодо здійснення платежу за допомогою платіжної системи LiqPay, водночас зазначені документи, на думку представниці відповідачки, не містять достатніх відомостей для встановлення того, що кошти у сумі 13800,00 грн були перераховані саме відповідачці, оскільки не містять повного номера платіжної картки або інших даних, які б дозволяли ідентифікувати її як одержувача коштів.

У зв`язку з цим представниця відповідачки вважає, що матеріали справи не містять належних доказів перерахування кредитних коштів на рахунок або платіжну картку, що належать саме ОСОБА_1 , при цьому позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували фактичний рух коштів та дозволяли встановити їх одержувача.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.05.2022 у справі №336/4796/18, представниця відповідачки зазначає, що для підтвердження заборгованості за кредитним договором кредитодавець має надати не лише сам договір та розрахунок заборгованості, а й належні докази фактичної видачі кредиту, зокрема відповідні платіжні або первинні бухгалтерські документи.

Також у відзиві зазначено, що довідка, складена позивачем, та розрахунок заборгованості є документами, сформованими самим кредитодавцем, а тому не можуть самі по собі підтверджувати факт отримання відповідачкою кредитних коштів та розмір заборгованості. На думку представниці відповідачки, зазначені документи мають оцінюватися разом з іншими доказами фактичного руху коштів, яких позивачем не надано.

Крім того, представниця відповідачки заперечувала проти визначеного позивачем розміру заборгованості, який становить 62176,80 грн та, за розрахунком позивача, складається із 13800,00 грн заборгованості за кредитом, 41206,80 грн процентів, 2760,00 грн комісії та 4410,00 грн штрафних санкцій.

Адвокатка зазначає, що умови договору про надання кредиту №1443-3515 та додатків до нього містять різні показники загальної вартості кредиту. Так, у договорі, Правилах відкриття кредитної лінії та паспорті споживчого кредиту зазначено загальну вартість кредиту на весь строк кредитування у розмірах 52964,67 грн та 49324,20 грн.

На думку представниці відповідачки, наявність декількох різних показників загальної вартості кредиту свідчить про нечіткість та неоднозначність умов кредитування, у зв`язку з чим неможливо однозначно встановити фактичний обсяг грошових зобов`язань споживача.

Посилаючись на положення законодавства у сфері захисту прав споживачів, представниця відповідачки зазначає, що нечіткі або двозначні умови договору зі споживачем підлягають тлумаченню на користь споживача.

Також посилається на правовий висновок Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07.09.2026 у справі №552/672/23, відповідно до якого за наявності нечітких або двозначних положень договору про споживчий кредит суд може здійснити їх тлумачення на користь споживача без пред`явлення ним окремої позовної вимоги про тлумачення договору.

З огляду на викладене представниця відповідачки вказуває, що заявлена позивачем до стягнення сума 62176,80 грн не узгоджується з показниками загальної вартості кредиту, зазначеними у договорі та документах, що є його складовими, а тому вважає такий розрахунок необґрунтованим та таким, що не підтверджує належним чином розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів руху коштів по рахунку відповідачки або інших документів, які б підтверджували зарахування кредитних коштів саме ОСОБА_1 , а також не заявлено клопотання про витребування таких доказів у разі неможливості їх самостійного подання.

Посилаючись на наведене, представниця відповідачки вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами ані факту фактичного надання відповідачці кредитних коштів, ані обґрунтованості та правильності визначення заявленої до стягнення заборгованості, у зв`язку з чим просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав у задоволенні позову виходячи з наступного.

04.09.2024 між товариством з обмеженою відповідальністю «ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 був укладений Договір про відкриття кредитної лінії №1443-3515, продукту «НА ВСЕ» підписаний електронним підписом позичальника за допомогою Веб сайту (navse.in.ua), що є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використання технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (а.п.12-21).

Відповідно до умов Кредитного договору банк надав відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: загальний розмір кредиту 13800,00 грн, строк кредитування 300 днів, стандартна процентна ставка – 1,00% за кожен день користування кредитом та 0,90%за кожен день користування кредитом, комісія за видачу кредиту становить 20,00 % від суми виданого кредиту; дата повернення кредиту 30.06.2025; реальна річна процентна ставка– 5835,45%, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає –52964,67 грн та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом, загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення цього договору складають 39164,67 грн та включають у себе проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (а.п.12-21), що також підтверджується копією паспорту споживчого кредиту (а.п.33-35), копією таблиці обчислення загальної вартості кредиту (а.п.28), копією правил відкриття кредитної лінії продукту «НА ВСЕ» (а.п.22-29), таблицею обчислення загальної вартості кредиту (а.п.29-32).

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується копією довідки та квитанцією liqpay від 04.09.2024 (номер транзакції 2512683669) про перерахування суми кредиту в розмірі 13800,00 грн за кредитним договором №1443-3515 від 04.09.2024 (а.п.48,49)

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 75 від 04.07.2018), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 14 ч. 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктом 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п. 51Розділу 3 Положення).

В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 аналогічно встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, доводи відповідачки про недоведеність факту отримання кредитних коштів суд відхиляє, оскільки наявні у справі докази у своїй сукупності підтверджують виконання позивачем зобов`язання щодо надання кредиту в розмірі 13 800,00 грн.

Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання кредитодавця, а саме: отримавши кредитні кошти відповідачка не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Однак відповідачка своєчасно не повернула ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» кредитні кошти та ухиляється від виконання зобов`язань по кредитному договору, у зв`язку з чим станом на 06.05.2026 з розрахунку заборгованості за вказаним вище кредитним договором вбачається, що її заборгованість перед банком становить 62176,80 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 13800,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими відсотками – 41208,60 грн, прострочена заборгованість за штрафами – 4410,00 грн, залишок по комісії – 2760,00 грн (а.п.50-57).

Таким чином, в разі сплати відповідачкою коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

За нормою ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідачки для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України, позивач зазначив, що ним не здійснювалися заходи досудового врегулювання спору, оскільки законом не визначений обов`язків досудовий порядок урегулювання спору для даної категорії справ.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст.516 ЦК України.

Відповідно до ч.1, 3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю.

Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлені строки і боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України,боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України).

При цьому, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Щодо доводів відповідачки про завищення позивачем розміру процентів за користування кредитом суд зазначає, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 1443-3515 від 04.09.2024 вбачається нарахування процентів у межах строку кредитування та за процентною ставкою, передбаченою умовами договору.

Зазначений розрахунок містить відомості щодо періоду нарахування процентів, їх розміру та застосованої процентної ставки, що дає можливість перевірити правильність відповідних нарахувань. Відповідачкою не надано власного розрахунку або інших належних доказів, які б спростовували визначений позивачем період чи розмір нарахованих процентів.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунку заборгованості судом не встановлено нарахування процентів за межами строку кредитування або із застосуванням процентної ставки, яка не передбачена умовами укладеного сторонами договору.

За таких обставин доводи відповідачки щодо завищення позивачем розміру процентів за користування кредитом суд вважає необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 2760,00 грн, то суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення кредитного договору, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зроблено висновок про те, що банк не міг стягувати плату за управління кредитом, адже такі дії не є банківською послугою, яку замовив позичальник.

Враховуючи те, що кредит надавався відповідачу на споживчі потреби, а Товариство не мало права встановлювати плату за дії, які вчиняє на власну користь, адже отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, то така умова договору є нікчемною та не потребує визнання недійсною. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії в сумі 2760,00 грн пов`язаної з наданням кредиту є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо вимог в частині стягнення 4410,00 грн заборгованості по штрафам, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частина 1 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд зауважує, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості по штрафам відповідно до кредитного договору у сумі 4410,00 грн є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного та беручи до уваги, що відповідачка, ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором надання коштів у кредит №1443-3515, який був укладений 04.09.2024 між нею та ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню та з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 55006,80 грн, з яких: 13800,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41206,80грн - заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на 88 % (62176,80 грн: 55006,80 х 100). У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у сумі 2342,91 грн (2662,40 грн х 88 %).

На підставі наведеного та ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію»,ст.205, 207, 512-514, 516, 525-527, 530, 599, 549, 610, 611, 625, 638, 640-641, 644, 1049-1050, 1054, 1077-1078, 1082 ЦК України, керуючись ст.2, 12, 13, 81, 76, 81-83, 89, 106, 141, 175, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 352, 354-355ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ – 38548598, юридична адреса: бульвар Л.Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133), представник позивача – Садовий Кирило Віталійович (РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса: бульвар Л.Українки, буд.26, офіс 407, м.Київ, 01133), до ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ – 38548598, заборгованість кредитним договором №1443-3515 від 4вересня 2024 року у розмірі 55006 (п`ятдесят п`ять тисяч шість) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ – 38548598, судовий збір у розмірі 2342 (дві тисячі триста сорок дві) гривні 91 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 07.10.2026.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Анна КОРОТКА