Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №751/1233/26 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/1233/26

Провадження №2/751/1355/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року місто Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Діденко А.О.

секретаря судового засідання Рак Я.М.

за участі представника відповідача – адвоката Дяченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 в розмірі 94728,24 грн, а також понесених судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконує належним чином умови кредитного договору.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 18.02.2026 року відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 15.06.2026 року витребував інформацію.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 06.08.2026, надала пояснення у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача адвокат Плачинда К.О. надав заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

За правилом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Матеріалами справи встановлено, що 19.12.2019 року між ОСОБА_1 та АТ «Альфа Банк» підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту №501217558, паспорт споживчого кредиту та графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, які в сукупності становлять кредитний договір, згідно умов якого ОСОБА_1 отримав кредит за наступними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту 65 040,00 грн; процентна ставка – 0,01 % річних; тип - фіксована; строк кредитування - 24 міс. до 19.12.2022 року; дата повернення Кредиту 19.12.2021 року.

Відповідно до п.1 Оферти, під час користування Кредитом ОСОБА_1 запропонував Банку надавати йому послуги з рохрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду за обслуговування Кредиту за період з 1-го місяця по 4-й місяць - 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ; за період з 4-го місяця по 24-й місяць - 4,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ.

Згідно п.3 Оферти Кредит надається Позичальнику для:

- власних потреб. Розмір – 60 000,00 грн, спосіб видачі переказ на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа-Банк»;

-оплати страхового платежу в розмірі 5040,00 грн, згідно з умовами Договору добровільного страхування фінансових ризиків Позичальника №8.501217558.111 від 19.12.2019 року.

Відповідно до оферти, яка містить вищеперераховані умови споживчого кредиту, ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для укладення цієї угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Всі відносини, що не врегульовані угодою, відповідач запропонував врегулювати договором, який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, є невід`ємною частиною угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку www.alfabank.ua.

Крім того, сторони узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що в сукупності Оферта на укладання угоди про надання кредиту №501217558 від 19.12.2019 року, Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту №501217558 від 19.12.2019 року та графік платежів складають Кредитний договір №501217558 від 19.12.2019 року.

Факт перерахування коштів у сумі 65 040,00 грн на рахунок ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовим рахункам з 19.12.2019 р. по 20.09.2021 р.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 року по справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року по справі № 760/7792/14-ц, від 22 квітня 2024 року по справі № 559/1622/19.

22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Форт» (Фактор) укладено Договір факторингу №1, згідно якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників за договорами.

Згідно п. 2.4. Договору факторингу, з моменту переходу до Фактора Права Вимоги, відповідно до умов п. 2.3 цього Договору, всі гарантії, надані Боржниками щодо заборгованості за Основними договорами, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з Правом Вимоги Фактор переходять всі інші пов`язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент перехід цих прав, зокрема, право на звернення до суду за встановленою в Основному договорі підсудність спорів, право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, врахуванням обмежень встановлених цим Договором.

Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 22.02.2021 року до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 року, складеного 22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт», Клієнт передав, а Фактор прийняв згідно з вимогами п.2.3.1 Договору Реєстр Боржників Клієнта від 22.02.2021 року на компакт-диску, складений за формою згідно із Додатком №1-2 до Договору. Загальна кількість переданих боржників становить: 10 590.

Як вбачається з витягу з додатку до Договору факторингу №1 від 22.02.2021 р. (Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржники за такими договорами), ТОВ «ФК «Форт» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 року у сумі 94 728,24 грн, з яких: 50 406,75 грн - залишок по тілу кредиту; 44 321,49 грн - залишок по відсотках.

Згідно умов договору факторингу ТОВ «ФК «Форт» сплатило АТ «Альфа-Банк» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 35 від 23.02.2021.

Також, 23 лютого 2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 01-23-02/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Форт» передало ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийняло належні ТОВ «ФК «Форт» права вимоги до боржників, вказаними у Додатку 1-2, в тому числі і до відповідача.

Так, відповідно до витягу з Додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № №501217558 від 19.12.2019 року у сумі 94 728,24 грн, з яких: 50 406,75 грн - залишок по тілу кредиту; 44 321,49 грн - залишок по відсотках.

Згідно умов договору факторингу ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Форт» грошові кошти (ціну відступлення), як це передбачено умовами договору, що підтверджується копією платіжного доручення № 129 від 23.02.2021.

Так, згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 20.09.2021 року становить 94 728 грн 24 коп., з яких: 50 406 грн 75 коп. заборгованість за тілом кредиту, 44 313 грн. 92 коп. – комісія за обслуговування кредиту.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» належне йому право вимоги.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договорів факторингу №1 від 22.02.2022 та «01-23-02/21, укладеного 23.022021 р. між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цих договорів.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 року перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсотків.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 19.12.2019 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди про надання кредиту №501217558, за умовами якої позивач надав відповідачу кредит у розмірі 65 040,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

За ч.1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферта), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепт).

Згідно ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Позивачем, на підтвердження наявності заборгованості у відповідача, надано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 року, з якої вбачається, що відповідачем зобов`язання по кредитному договору не виконувалися, кошти на погашення заборгованості вносилися частково.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», який є правонаступником первісного кредитора АТ «Альфа-Банк».

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за Кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 року складає 94 728,24 грн, з яких: 50 406,75 грн - заборгованість за кредитом; 7,57 грн заборгованість по відсотках; 44 313,92 грн- заборгованість по комісії.

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

За правилом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зазначає, що позивачем заявлено суму заборгованості, яка нарахована первісним кредитором та яку позивач отримав після відступлення йому права вимоги, що відповідає п.2.4. Договору факторингу та приписам ст. 514 ЦК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Вирішуючи питання про стягнення комісії у розмірі 44 321,49 грн, суд враховує зміст оферти, графіка платежів та правову природу заявленого платежу.

Відповідно до п. 1 оферти комісія за надання кредиту становить 0,00 % від суми кредиту. Водночас у цьому ж пункті передбачена комісія за обслуговування кредиту у розмірі за період з 1-го місяця по 4-й місяць - 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ; за період з 4-го місяця по 24-й місяць - 4,00% від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті без ПДВ. Графік платежів відображає цю комісію як щомісячний платіж у розмірі 2 601,60 грн.

Отже, заявлена до стягнення комісія не є одноразовою комісією за надання кредиту. Вона є щомісячною платою за обслуговування кредиту, яку банк включив до графіка платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом про надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до банку із запитами про надання інформації щодо стану кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць або замовляв інші окремі платні послуги банку, які не охоплюються звичайним супроводженням кредитного договору.

Сама лише наявність у графіку щомісячної комісії за обслуговування кредиту не доводить, що відповідач фактично отримав окрему платну послугу, за яку з нього може бути стягнута комісія у розмірі 44 313,92 грн.

За таких обставин підстав для стягнення з відповідача 44 313,92 грн комісії суд не встановив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 501217558 від 19.12.2019 у загальному розмірі 50 414,32 грн, з яких: 50 406,75 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7,57 грн – заборгованість по відсоткам.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Щодо стягнення судових витрат.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №314 від 23.01.2026 року.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у сумі 1 771,16 грн.(50 414,32 грн*100/94 728,24 грн).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.

Позивач у позові просив стягнути з відповідача на свою користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9200,00 грн.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №03-07/24 про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І.., акт приймання-передачі наданих послуг від 02.06.2025 року, платіжну інструкцію № 2707 від 10.06.2025 р.

Разом з тим, суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові ВС від 12.01.2026 року у справі №642/716/22.

В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено без участі сторін у справі.

Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 9200,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2 000,00 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

За такого, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 50 414,32 грн та судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 1 771,16 грн і витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-285 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №501217558 від 19.12.2019 року у сумі 50 414 (п`ятдесят тисяч чотириста чотирнадцять) грн 32 коп., яка складається з тіла кредиту в розмірі 50 406,75 грн та заборгованості по відсоткам - 7, 57 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати по сплаті судового збору у сумі 1 771,16 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 грн, а разом 3 771 грн 16 коп.

У решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження:03035, м. Київ, пл. Солом`яннська, 2, код ЄДРПОУ 40340222),

Відповідач – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя А.О. Діденко