Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №732/1418/26 — Городнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 732/1418/26

Провадження 2/732/773/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року м. Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді Бойко А. О.,

у присутності секретаря судового засідання – Пінчук С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через свого представника Сарану Артура Олександровича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 у розмірі 15280,00 грн. Також ОСОБА_2 просив судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі у розмірі 134,58 грн, покласти на відповідачку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 30 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 29.12.2025-100002784, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн, строком на 217 днів. Підписавши своїм електронним цифровим підписом пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, ОСОБА_1 підтвердила укладення кредитного договору, а отже умови договору акцептовано. Позивач зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, але відповідачка свої зобов`язання не виконувала належним чином, у зв`язку із чим у останньої виникла заборгованість у розмірі 15280,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 6200,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 360,00 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту; 720,00 грн – додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), 4000,00 грн – відсотки, нараховані по ст.625 ЦК України.

Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 28 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просив справу розглянути за відсутності представника Товариства, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 19).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації згідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №3262283 від 03.09.2026: АДРЕСА_2 (а. с. 76). Також відповідачці направлялася судова кореспонденція за адресою, вказаною останньою під час ідентифікації в системі BankID НБУ: АДРЕСА_3 (а. с. 56). Згідно із відмітками поштового відділення поштові відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання не отримані адресатом, наявні відмітки, що адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 102).

Крім того, ухвала про відкриття провадження у справі від 28.08.2026 доставлена в електронний кабінет відповідачки 31.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а. с. 75).

14.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідачки надійшов відзив на позов. Відповідачка вказує, що вона не оспорює факт укладення між сторонами кредитного договору та видачі позивачем кредитних коштів у сумі 4000,00 грн, однак заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості у розмірі 15280,00 грн майже у чотири рази перевищує тіло кредиту за рахунок нарахувань, які, на думку відповідачки, є неправомірними, нікчемними або недоведеними. Відповідачка вказує, що умови споживчого кредитного договору про сплату комісій за послуги, які не є самостійною фінансовою послугою, є нікчемними в силу закону (ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»); окремого визнання їх недійсними, у тому числі шляхом зустрічного позову, не вимагається (постанова КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23; постанова ВП ВС у справі № 496/3134/19). Договір містить перелік дій, за які стягується комісія за обслуговування (інформаційна підтримка по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, можливість онлайн-платежів, відновлення пароля, нагадування про дати платежу, консультації тощо), проте ці дії не є самостійною фінансовою послугою: інформацію про стан кредиту кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно (ст. 11 Закону). Такі послуги мають надаватися безоплатно, а належних доказів надання окремої платної послуги відповідної вартості позивач не подав. Отже, комісія за обслуговування (720 грн) є нікчемною з наведених підстав. Відповідачка зауважила, що 29.01.2026 позивач направив SMS із вимогою сплатити 5600,00 грн, хоча за погодженим графіком черговий платіж на цю дату становив 1600,00 грн, а повернення тіла кредиту 4000,00 грн не передбачалося. Якщо позивач посилається на це повідомлення як на виконання платної послуги з інформування про дату та суму чергового платежу, його зміст не відповідав погодженому Графіку. Якщо ж повідомлення було вимогою про повернення всього кредиту, така дія за своїм змістом спрямована на реалізацію інтересу кредитодавця щодо повернення коштів, а не на надання позичальнику окремої платної послуги. Тому саме по собі це SMS не підтверджує належного надання окремої платної послуги, яка могла б обґрунтовувати стягнення 720,00 грн комісії за обслуговування. Комісія за надання кредиту у розмірі 360,00 грн є платою за сам факт видачі кредиту. Надання кредиту є обов`язком кредитодавця за ст. 1054 ЦК України, а не окремою послугою, тож така плата також є нікчемною, а посилання на «інтернет-еквайринг» цього не змінює, оскільки окремої такої послуги та її вартості договір не встановлює. Посилання позивача на постанову ВП ВС від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 наведеного не спростовує: вона стосувалася іншого договору (2005 року) та іншого законодавчого режиму. До спірних комісій застосовуються спеціальні норми Закону «Про споживче кредитування» і наведена вище практика, якою такі комісії визнано нікчемними в силу закону.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 6200,00 грн відповідачка зазначила,що 1009,22 грн відсотків, на її думку, нараховано понад суму процентів, визначену Графіком платежів. Підписаним сторонами Графіком платежів передбачено загальний розмір процентів за користування кредитом у розмірі 5190,78 грн. Ця сума узгоджується і з визначеною в договорі загальною вартістю (загальними витратами) за споживчим кредитом – 6270,78 грн, що складається з 5190,78 грн процентів і 1080,00 грн комісій. Натомість позивач заявляє до стягнення 6200,00 грн процентів, що на 1009,22 грн більше, ніж передбачено Графіком та враховано в узгодженій вартості кредиту. Ця різниця виникла тому, що після 02.05.2026 позивач продовжив нараховувати проценти за ставкою 0,5 % на повну суму 4000,00 грн, хоча за Графіком на ці дати наставали строки повернення відповідних частин основного боргу, і саме з урахуванням такого зменшення залишку складено Графік сплати процентів: за період 03.05–02.06.2026 Графік передбачає 468,10 грн (на залишок 3020,00 грн), однак позивач нарахував 620,00 грн (надмірно 151,90 грн); за період 03.06–03.07.2026 Графік передбачає 292,66 грн (на залишок 1888,10 грн), позивач нарахував 620,00 грн (надмірно 327,34 грн); за період 04.07–03.08.2026 Графік передбачає 90,02 грн (на залишок 580,76 грн), позивач нарахував 620,00 грн (надмірно 529,98 грн). Додатково пункт 13 Заявки визначає базу розрахунку процентів із посиланням як на суму кредиту, так і на залишок суми кредиту та кількість днів користування кредитом/залишком кредиту. Зміст цієї умови у взаємозв`язку з погодженим сторонами Графіком свідчить, що після настання передбачених графіком строків повернення частин основного боргу розрахунок процентів передбачав поступове зменшення бази. Принаймні договір не містить однозначної умови про продовження нарахування ставки 0,5 % на первісні 4000,00 грн після прострочення відповідних частин основного боргу. Правових підстав для цього немає. Ставки 1 % і 0,5 % визначені договором саме як плата за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України). Для прострочених грошових зобов`язань договір установлює окремий режим — проценти за ст. 625 ЦК України (пункт 17 договору). Окремої умови, яка встановлювала б ставку 0,5 % як плату за користування простроченою частиною основного боргу після настання визначеного Графіком строку її повернення, договір не містить. У постанові КЦС ВС від 03.06.2026 у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд розмежував проценти за користування кредитом і наслідки прострочення та, оцінюючи можливість нарахування процентів на прострочену частину боргу в межах строку кредитування, виходив із конкретних умов договору. У тій справі нарахування підвищеної ставки на прострочену частину боргу було визнано правомірним з огляду на те, що договір прямо встановлював окрему ставку саме для кредитних коштів, не повернутих у визначені строки, та окремо визначав порядок її нарахування на прострочену заборгованість. У спірному договорі аналогічної умови немає: ставки 1 % і 0,5 % визначені як плата за користування кредитом, а для прострочених грошових зобов`язань пункт 17 окремо передбачає проценти за ст. 625 ЦК України. За наявності неоднозначності умови договору приєднання підлягають тлумаченню проти сторони, яка їх сформулювала (contra proferentem). Додатково ця обставина підлягає оцінці з урахуванням ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки заявлені понад Графік 1009,22 грн не були враховані у визначених договором загальних витратах за споживчим кредитом у сумі 6270,78 грн та у розрахунку денної процентної ставки 0,72 %. Позивач зобов`язаний довести правову та договірну підставу стягнення 1009,22 грн понад суму процентів, прямо визначену Графіком; за недоведеності такої підстави проценти за користування кредитом підлягають обмеженню розміром 5190,78 грн. Крім того, посилаючись на положення п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідачка вказала,що,що вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за прострочення повернення кредитних коштів, нарахованих на підставі ст.625 ЦПК України, задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідачка зазначила, що згідно з Графіком платежів 29.01.2026 до сплати підлягало 1600,00 грн, з яких 1240,00 грн – проценти та 360,00 грн – комісія; повернення тіла кредиту на цю дату графіком не передбачалося. Водночас 29.01.2026 позивач направив відповідачці SMS-повідомлення з вимогою сплатити 5600,00 грн, тобто суму, що дорівнює графіковому платежу 1600,00 грн та сумі основного боргу 4000,00 грн. Позивач у позовній заяві не пояснює правової та договірної підстави визначення до сплати саме 5600,00 грн та не зазначає, чи було це повідомлення вимогою про дострокове повернення всього залишку кредиту. Водночас у самій позовній заяві позивач прямо зазначив: «заходи досудового врегулювання спору – не проводилися». Ця фраза сама по собі не виключає будь-яких попередніх повідомлень позичальнику, однак у сукупності з SMS від 29.01.2026 створює невизначеність щодо правової природи вимоги на 5600,00 грн. Якщо повідомлення від 29.01.2026 було вимогою про дострокове повернення всього кредиту, позивач мав пояснити, як така кваліфікація узгоджується з його твердженням у позові про відсутність заходів досудового врегулювання, з якої дати він вважав строк повернення всього кредиту таким, що настав, та як це впливає на подальше нарахування процентів за користування кредитом. Якщо ж дострокове повернення всього кредиту не вимагалося, позивач має пояснити, на якій договірній та правовій підставі 29.01.2026 було заявлено до сплати 5600,00 грн замість передбачених Графіком 1600,00 грн. Якщо ж позивач розглядає це SMS лише як надання послуги з інформування про черговий платіж, повідомлена сума також не відповідала Графіку, що додатково підлягає оцінці при вирішенні питання про комісію за обслуговування.

Відповідачка вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 6000,00 грн є неспівмірними зі складністю малозначної справи та обсягом виконаної роботи (типовий позов за шаблоном). Відповідачка зазначила, що оскільки докази цих витрат позивач має намір подати лише після ухвалення рішення — вона реалізує право подати клопотання про зменшення таких витрат протягом п`яти днів після подання позивачем відповідних доказів (ч. 6 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Також відповідачка заперечує проти стягнення витрат позивача на поштове/кур`єрське направлення копії позову, так як обов`язок позивача направити іншому учаснику справи копії поданих до суду документів є його процесуальним обов`язком. Позивач має довести як сам факт і розмір таких витрат, так і наявність передбаченої ЦПК України підстави для покладення їх на відповідача. Крім того, у позовній заяві позивач зазначив, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС. Це твердження не відповідає фактичним обставинам: згідно з офіційною відповіддю ЄСІТС № 39929742, електронний кабінет ОСОБА_1 зареєстрований 10.06.2026 о 09:46, тобто більш ніж за два місяці до подання позову від 20.08.2026. За таких обставин позивач, який просить покласти на відповідачку витрати на паперове/кур`єрське направлення документів, має обґрунтувати необхідність саме такого способу направлення за наявності зареєстрованого електронного кабінету відповідачки та правову підставу для покладення відповідних витрат на неї. У зв`язку з викладеним, відповідачка просила суд відмовити у стягненні 4000,00 грн «процентів річних», нарахованих за ст. 625 ЦК України, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відмовити у стягненні 360,00 грн комісії за надання кредиту та 720,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості як платежів, умови про які є нікчемними з наведених у відзиві підстав, відмовити у стягненні 1009,22 грн із заявлених 6200 грн процентів та, за відсутності доведеної договірної і правової підстави для цих нарахувань, обмежити суму процентів за користування кредитом розміром 5190,78 грн. Крім того, відповідачка просила відмовити позивачу у стягненні поштових/кур`єрських витрат позивача та витрат на професійну правничу допомогу або зменшити витрати на правову допомогу до документально підтвердженого, необхідного та співмірного розміру, інші судові витрати розподілити пропорційно розміру задоволених позовних вимог (а. с. 78-84).

15.09.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача Чехун Ю.В. надійшла відповідь на відзив. Представник позивача вказала, що відповідно до частини 3 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до заявки споживчого кредиту проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку. Отже, обрахування загальних витрат за споживчим кредитом базуються на припущені, що позичальник буде виконувати свої зобов`язання належним чином, а саме згідно Графіку платежів. У випадку належного виконання кожного окремого зобов`язання згідно Графіку платежів кошти погашали б вимоги позивача у відповідності до частині 1 статті 534 ЦК України, таким чином було б погашено першочергово комісію та проценти, а решта коштів погасила б базу розрахунку. У випадку належного виконання зобов`язання проценти наступного чергового періоду були б обраховані враховуючи зменшену базу розрахунку. Тобто, положення паспорту споживчого кредиту стосовно формули обрахування денної процентної ставки, застосовуючи загальні витрати за споживчим кредитом, були додані у відповідності вимог Закону України «Про споживче кредитування» мають інформаційно-орієнтовний характер, та обраховуються на припущенні належного виконання зобов`язання позичальником. Посилаючись на практику Верховного Суду України, представник позивача зазначила,що боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись. Щодо заперечень відповідачки проти законності розміру процентів, нарахованих відповідно до умов кредитного договору, керуючись положеннями пункт 5 статті 8 та пунктом 17 Прикінцевих положень Закону України «Про споживче кредитування», зазначила, що враховуючи дату укладення кредитного договору, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною. Представник позивача зауважила, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.

Щодо нарахування комісії представник позивача зазначила, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Відповідно до заявки кредитного договору, укладеного між сторонами, комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит . Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: 1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, 2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, 3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, 4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, 5) консультаційні послуги, 6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. Своїм підписом на договорі відповідачка підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачкою умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідачки. У зв`язку з викладеним представник позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та справу розглянути за відсутності сторони позивача (а. с. 91-98).

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Судом встановлено, що 30 грудня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір №29.12.2025-100002784 (далі – договір), частиною якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), заявка та відповідь позичальника на прийняття пропозиції (акцепт) у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.1.-1.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) дана пропозиція є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України. Дата набрання чинності пропозицією (офертою) 30.12.2025. Дата та час укладення 30.12.2025 (а. с.32).

Відповідно до п. 2.1., 2.2. пропозиції електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Згідно з п. 3.1.,3.2.,3.3. пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (комісії), якщо комісія(ї) встановлені договором. Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор. Кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; сума кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту – кредитна лінія; строк, на який надається кредит: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти): встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів: встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 4.1, 4.3. пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача: 4149-49ХХ-ХХХХ-0496. Днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу – день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу

Сторони встановлюють, що проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи безпосередньо день надання кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються кредитодавцем щоденно. Комісія (ї) ( у випадку її встановлення договором) нараховується у порядку встановленому договором. Позичальник має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит. У разі дострокового повернення кредиту позичальник у день цього повернення сплачує кредитодавцю проценти за період фактичного користування кредитом (включаючи безпосередньо день надання кредиту). У разі дострокового повернення кредиту комісія за надання (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована, але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту. У разі дострокового повернення кредиту комісія за обслуговування (якщо вона встановлена договором) (або її несплачена частина), яка нарахована (включаючи нараховану комісію за всі чергові періоди, передуючі дню дострокового повернення, та за поточний черговий період, у якому відбувається дострокове повернення), але не сплачена позичальником, сплачується ним у день дострокового повернення кредиту (п.4.4. пропозиції).

Розділом 10 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальнику передбаченого цим договором кредиту (його частини) та розірвати цей договір в односторонньому порядку в разі порушення позичальником положень цього договору. У такому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання позичальником повідомлення про таке розірвання або з дати відбитку календарного поштового штемпеля про повернення такого повідомлення, якщо воно повернуте в зв`язку з відмовою адресата від одержання чи з закінченням встановленого строку його зберігання. Кредитодавець має право розірвати даний кредитний договір та/або відмовитись від проведення операції та/або відмовити позичальнику в обслуговуванні у випадках, коли чинним законодавством встановлений прямо або опосередковано обов`язок кредитодавця розірвати ділові відносини з позичальником та/або розірвати кредитний договір та/або відмовитись від проведення операції та/або відмовити позичальнику в обслуговуванні. В цьому випадку договір вважається розірваним у строк/термін, встановлений кредитодавцем, про що кредитодавець зобов`язаний повідомити позичальника. Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору у порядку, передбаченому законодавством. При цьому, позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення.

Відповідно до Заявки до кредитного договору, даний електронний кредитний договір, частиною якого є дана Заявка, укладається у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 23.01.2024 за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii (а. с. 35).

У Заявці до кредитного договору позичальником вказана ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 . Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами 4149-49ХХ-ХХХХ-0496.

Відповідно до умов кредитного договору № 29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах:

дата надання/видачі кредиту – 30.12.2025; сума кредиту: 4000,00 грн; строк, на який надається кредит – 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту 03.08.2026;

продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором;

процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;

комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 360,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів;

комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 360,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит;

договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг;

денна процентна ставка – загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.72% (денна процентна ставка) = (6270,78 / 4000)/ 217 ? 100%;

проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3095.67%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 10270,00 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 6270,78 грн;

сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору – «проценти річних»). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 60,00 грн за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 60,00 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту), відповідачка підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 29.12.2025-100002784 від 30.12.2025, з якими попередньо уважно ознайомилася. Акцептовані нею умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті. Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) містить істотні умови електронного кредитного договору, що й заявка. Відповідачка зазначила, що розуміє, що підписує та укладає кредитний договір на вищезазначених умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (а. с. 41-44).

Як убачається з матеріалів справи пропозиція про укладення кредитного договору (оферти), Заявка на отримання кредиту, підтвердження кредитного договору, інформаційне повідомлення позичальника підписані відповідачкою з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором Е113. Підписавши Графік платежів, відповідачка підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Суб`єкт електронної комерції – суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.

За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладених договору.

30 грудня 2025 року позивач видав відповідачці кредит в розмірі 4000,00 грн шляхом перерахування коштів за кредитним договором №29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 на її банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом-повідомленням ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 №1-1804 (номер транзакції в системі іPay – 964859390) (а. с. 31).

Суд зауважує, що факт отримання кредитних коштів у сумі 4000,00 грн за вказаним кредитним договором також не заперечується стороною відповідача.

Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, отримавши такі кредитні кошти. У подальшому, відповідачка порушила умови кредитного договору і не повернула у повному обсязі кредит, а також не виконала інші грошові зобов`язання перед позивачем.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зазначено про виконання своїх зобов`язань за умовами договору у повному обсязі та надано відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених кредитним договором, однак, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 вбачається, що станом на 20.08.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становила 15280,00 грн, з яких: 4000,00 грн – основний борг; 6200,00 грн – залишок відсотків; 1080,00 грн – залишок комісій; 4000,00 грн – залишок відсотків, нарахованих за ст.625 ЦК України (а. с. 49-54).

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) плата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь іншої сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду, позивачем надані належні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а саме, кредитний договір, оформлений та підписаний його сторонами в установленому законом порядку, докази про перерахування на рахунок позичальника визначених договором коштів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів розірвання або визнання недійсним кредитного договору №29.12.2025-100002784 від 30.12.2025, на підставі якого виникли зобов`язання у відповідачки перед позивачем щодо сплати кредиту в судовому порядку на час розгляду даної справи, сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначений договір є обов`язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Матеріали справи містять належні докази того, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами, а також комісії. Підписавши договір, ОСОБА_1 підтвердила те, що ознайомилася з текстом договору, отримала всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодилася з умовами кредитного договору, у тому числі розміру процентів, порядком їх нарахування, була обізнана про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Умови кредитного договору щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір таких відсотків сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання. Однак, відповідачка своїм правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Суд відхиляє твердження відповідачки стосовно того, що нарахування відсотків у період з 03.05.2026 по 03.08.2026 повинно було здійснюватися виключно відповідно до Графіку платежів із послідовним зменшенням їхнього розміру, з огляду на таке.

Пунктом 13 Заявки до кредитного договору визначено, що проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Графіком платежів передбачено загальний розмір процентів за користування кредитом у розмірі 5190,78 грн. Ця сума узгоджується і з визначеною в договорі загальною вартістю (загальними витратами) за споживчим кредитом – 6270,78 грн, з яких: 5190,78 грн – відсотки і 1080,00 грн – комісії.

Умова про зменшення розміру платежу за відсотками у складі чергового платежу у кожному наступному періоді Графіку базується на припущенні про належне, своєчасне та добросовісне виконання позичальником своїх зобов`язань (правомірна поведінка). Графік платежів визначає порядок виконання договору за умови його дотримання.

Однак, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідачка не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості та виконання умов договору.

Оскільки тіло кредиту відповідачкою взагалі не погашалося, залишок заборгованості за основним зобов`язанням не зменшувався. Відповідно, у позивача не виникло правових підстав для зменшення розміру нарахованих відсотків. Нарахування відсотків на фактичний залишок від всієї суми кредиту повністю відповідає вимогам закону та умовам укладеного договору, тоді як право на зменшення відсоткового навантаження втрачене відповідачкою внаслідок її власної неправомірної поведінки та тривалого невиконання зобов`язань.

Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов`язання щодо порядку та строків оплати за кредитним договором №29.12.2025-100002784 від 30.12.2025, а тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 4000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 6200,00 грн, нарахованими згідно умов та в межах строку дії договору.

Щодо стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту у розмірі 360,00 грн та додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 720,00 грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачає право банку (фінансової установи) установлювати в кредитному договорі комісію за надання (видачу) кредиту.

Згідно з пунктом 8 кредитного договору № 29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 комісія, пов`язана з наданням кредиту – 9% від суми кредиту та дорівнює 360,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом позичальника – одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E113.

Установлення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є правомірним, оскільки така комісія була прямо передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, її розмір визначений сторонами до укладення договору, а порядок її нарахування та сплати зазначений у договорі та Графіку платежів.

Пунктом 9 цього договору передбачено, комісія за обслуговування кредитної заборгованості – 360,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Одночасно в цьому ж пункті сторони договору кредитування внесли застереження до нарахування комісії про те, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої комісії з відповідача (у т.ч. і в судовому порядку).

Із огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, до яких не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Правових підстав для визнання нікчемними умов кредитного договору № 29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 про встановлення комісій суд не знаходить.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Підписавши кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміла та зобов`язалася їх виконувати, погодилася на всі умови договору, у тому числі й умови щодо комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.

Оскільки, умовами договору про споживчий кредит, нарахування та сплата комісій за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості визначена сторонами кредитного договору та безпосередньо узгоджена з позичальником, тому платежі за комісіями правомірно включені до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо вимоги позивача стягнення з відповідачки заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 4000,00 грн, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що відповідно до п. 17 договору 29.12.2025-100002784 від 30.12.2025 сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору – «проценти річних»). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 60,00 грн за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 60,00 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100,00 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас суд бере до уваги, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків – протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від відповідальності, визначеною статтею 625 ЦК України за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

З огляду на вказані положення закону, враховуючи, що кредитний договір був укладений між сторонами у період дії в Україні воєнного стану, вимога позивача про стягнення з відповідачки відсотків річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Щодо зауважень відповідачки з приводу надісланого їй повідомлення позивача від 29.01.2026 про необхідність сплати 5600,00 грн з урахуванням, передбаченого Графіком платежу у розмірі 1600,00 грн та суми основного боргу, та зазначення позивачем у позовній заяві, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, суд зазначає таке.

Направлене позивачем повідомлення від 29.01.2026 про необхідність сплати відповідачкою суми 5600,00 грн, яка зокрема включає платіж 1600,00 грн, передбачений Графіком платежів, та тіла кредиту (а. с. 86), за своєю правовою природою є стандартним інформаційним повідомленням (кредитним сповіщенням) про поточний стан заборгованості та виконання умов договору щодо інформування позичальника.

Суд констатує, що вказане повідомлення не містить ознак офіційної претензії або вимоги про дострокове повернення кредиту в повному обсязі, яка б змінювала строк виконання основного зобов`язання чи свідчила про ініціювання процедури досудового врегулювання спору.

Таким чином, суд вважає, твердження позивача в позовній заяві про те, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися, є правомірним, обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи. Чинне законодавство України та умови укладеного між сторонами договору не передбачають обов`язкового досудового (претензійного) порядку врегулювання для даної категорії спорів, а саме сповіщення є виключно елементом поточного обслуговування кредиту та моніторингу заборгованості.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою ст. 133 ЦК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00136675 від 20.08.2026, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1964,85 грн.

Також представник позивача просив стягнути з відповідачки витрати, пов`язані з надсиланням останній позовної заяви у паперовій формі з описом вкладення у розмірі 134,85 грн, що складається з плати за пересилку відправлення – 72,00 грн, плати за друк документів 60,48 грн та сервісного збору – 2,10 грн, та на підтвердження вказаних витрат надав квитанцію «Поштової служби «Е-пост» №2216462 від 20.08.2026 (а. с. 58).

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями ч.1 ст.177 ЦПК України передбачено, що у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету – у паперовій формі листом з описом вкладення.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 має зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) про що свідчить відповідь №39929742 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС від 12.09.2026. Дата реєстрації – 10.06.2026 (а. с. 89).

Позивач, маючи зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТС, не був позбавлений можливості перевірити засобами підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету у відповідачки ОСОБА_1 та надіслати останній копію позовної заяви в електронній формі через зазначену систему. Натомість, позивачем було здійснено направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку.

Частиною 3 статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Оскільки у відповідачки ОСОБА_1 наявний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, а норми ЦПК України передбачають можливість та пріоритетність направлення документів учасникам справи, які мають такі кабінети, в електронній формі, суд вважає, що витрати позивача, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі засобами поштового зв`язку, є процесуально невиправданими та необґрунтованими.

За таких обставин, вказані витрати на поштові послуги не підлягають стягненню з відповідачки, у зв`язку з чим у задоволенні вимог позивача в частині відшкодування цих витрат слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 16, 536, 549, 625, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями 12-13, 43, 82, 89, 128, 130, 131, 141, 211, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №29.12.2025-100002784 від 30 грудня 2025 року у розмірі 11280,00 грн, з яких: 4000,00 грн – сума заборгованості за тілом кредиту; 6200,00 грн – сума заборгованості за відсотками; 360,00 грн – сума заборгованості за комісією за надання кредиту; 720,00 грн – додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1964,85 грн.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складене і підписане 08.10.2026.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків – НОМЕР_1 ).

Суддя А. О. Бойко