Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/23411/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/23411/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням,

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Генеральної прокуратури України (замінено на Офіс Генерального прокурора), в якому просив суд стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази від відповідача.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду", Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи для розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 44803,08 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Офіс Генерального прокурора подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 та від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

26.02.2026, під № 6813 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач з 19.01.1999 безперервно працював в органах прокуратури, що підтверджується відомостями трудової книжки позивача, зокрема з 23.06.2004 в Генеральній прокуратурі України.

Наказом Генеральної прокуратури України від 17.10.2019 № 1142ц, позивача було звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.10.2019.

Цим наказом департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України вказано провести остаточний розрахунок і виплатити всі належні позивачу виплати при звільненні.

Уважаючи, що відповідачем протиправно не виплачено позивачу при звільненні всі належні йому суми вихідної допомоги при звільненні, останній звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

Натомість, відповідач вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк судом першої інстанції не було враховано того, що на цей час справа № 640/22528/19 за позовом ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування наказу від 17.10.2019 № 1142ц, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу перебуває на розгляді Київського окружного адміністративного суду. Відповідно до інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті «Судова влада України» в Єдиному державному реєстрі судових рішень та Електронному суді, рішення у вказаній справі наразі не прийнято. Апелянт наголошує на тому, що Законом № 1697-VII, не передбачено можливості виплати прокурору вихідної допомоги при звільненні із займаної посади з вказаних підстав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді, визначені ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

У той же час, приписами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у передбачених випадках, зокрема, у разі неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Відповідно до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», прокурори, слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

За приписами статті 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Слід наголосити на тому, що, дійсно, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України, встановлені випадки виплати вихідної допомоги у разі припинення трудового договору, зокрема, з підстав, зазначених у пункті 6 частини першої статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 частини першої статті 40, пункті 6 частини першої статті 41 цього Кодексу. Саме у цих випадках працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Тож, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що ч. 5 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» та ч. 4 ст. 40 КЗпП України, передбачено виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з цим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень ст. 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання. Тому, суд першої інстанції мав підстави для висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. При цьому, на день звільнення позивачу не виплачено вихідну допомогу, а тому, така підлягає стягненню з відповідача. Спору щодо розміру допомоги між сторонами немає.

Щодо доводів апелянта про неврахування оскарження позивачем наказу про звільнення з посади та поновлення, що перебуває наразі в провадженні суду, колегія суддів зазначає, що розгляд іншої справи про поновлення на роботі у Київському окружному адміністративному суді не є перешкодою для вирішення спору про стягнення вихідної допомоги, адже наказ наразі діє, правові наслідки звільнення настали, при цьому, вказана обставина не звільняє роботодавця від обов`язку вчасно та в повному обсязі розрахуватися з працівником за фактом видачі наказу про звільнення.

Посилання апелянта на відповідну практику Верховного Суду не враховується колегією суддів, позаяк, така не є релевантною до даної справи, обставини справ та підстави вимог, не є подібними.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко