Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/5245/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5245/26 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року (головуючий суддя в 1-й інстанції - Падій В.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 18.07.2022 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

В обґрунтування позову зазначила, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», у спірний період не виплачувалась індексація грошового забезпечення у належному розмірі.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 по 18.07.2022, із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період, з 01.01.2016 по 28.02.2018, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та з 01.03.2018 по 18.07.2022 із застосуванням базового місяця березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Не погодившись з рішенням, відповідач - Військова частина НОМЕР_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Проведення індексації перебуває у прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів, тоді як розрахунками фонду грошового забезпечення військової частини на 2016- 2018 роки асигнування на індексацію не передбачались, а Департамент фінансів Міністерства оборони України листами від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, від 16.08.2017 № 248/3/9/1/940, від 19.12.2017 № 248/7/9/1/1661 та від 26.03.2018 № 248/1485 надав підпорядкованим частинам вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження. Надати відповідні фінансові документи відповідач не має можливості в зв`язку з їх знищенням згідно з актом від 24.02.2022 вх. № 958.

Також, на виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013) з грудня 2015 року грошове забезпечення військовослужбовців збільшено приблизно у два рази за рахунок підвищення розміру щомісячної премії. На думку апелянта, таке підвищення перевищило суму індексації, у зв`язку з чим обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації мало розпочинатися з січня 2016 року, що узгоджується з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України.

Визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, належить до компетенції відповідача, а доводи позивача щодо січня 2008 року ґрунтуються на застосуванні до правовідносин, які існували до 01.12.2015, редакції пункту 5 Порядку № 1078, що діє з цієї дати.

Крім того, з березня 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова № 704) посадові оклади військовослужбовців підвищено, розмір підвищення грошового забезпечення перевищив суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, а індекс споживчих цін, обчислений з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року. З огляду на це, індексація за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 нараховувалась і виплачувалась відповідно до законодавства, а заборгованість перед позивачем відсутня.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 04 вересня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Листом від 24.04.2026 №365 Військова частина НОМЕР_1 повідомила, що заборгованість по нарахуванню і виплаті позивачу індексації грошового забезпечення відсутня за вище вказаний період, а довідку розрахунок індексації грошового забезпечення надати не має можливості оскільки документи було знищено.

Вважаючи, що індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що посадові оклади військовослужбовців у період з січня 2008 року по лютий 2018 року залишалися незмінними, а тому з 01.12.2015 місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для індексації грошового забезпечення позивача, є січень 2008 року, а з 01.03.2018 - березень 2018 року. Також відповідач безпідставно не врахував приписи абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 і не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), статтею 1 якого індексацію грошових доходів населення визначено як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення), у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII у редакції Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, яка застосовується з 01.01.2016, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації визначає Порядок № 1078, який відповідно до його пункту 1 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання.

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 та пункту 4 Порядку № 1078 грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, а сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 з 01.12.2015 застосовується в редакції постанови № 1013, з 15.03.2018 - зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року № 141, а з 02.04.2021 - зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2021 року № 278. Водночас зміст абзаців першого - шостого цього пункту, які мають значення для вирішення спору, у зазначених редакціях по суті не змінювався.

Так, абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до абзаців третього та четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення доходу не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзацом п`ятим пункту 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі зростання заробітної плати (грошового доходу) за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення, а у разі підвищення тарифної ставки (окладу) у місяці підвищення враховуються всі складові, які не мають разового характеру.

Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Поряд з цим пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013 передбачено, що для новоприйнятих працівників та працівників, яких переведено на іншу роботу, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Посадові оклади військовослужбовців з 01.01.2008 до 01.03.2018 визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а з 01.03.2018 - постановою № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Аналізуючи наведене правове регулювання, Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 зазначив, що внаслідок змін, унесених постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін незалежно від дати прийняття, переведення чи виходу на роботу, а поняття «базовий місяць» замінено поняттям «місяць підвищення доходу», яким є місяць підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою.

Відтак з 01.12.2015 зростання грошового забезпечення за рахунок інших постійних складових без підвищення посадового окладу не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

Виходячи з того, що посадові оклади військовослужбовців з січня 2008 року до березня 2018 року не змінювалися, Верховний Суд у цій же постанові дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

Верховний Суд також зауважив, що повноваження військової частини щодо визначення такого місяця не є дискреційними, оскільки він визначається нормативно і залежить лише від місяця підвищення тарифної ставки (окладу), та вказав на відповідність цього висновку правовій позиції, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 та від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20.

Разом з тим Верховний Суд наголосив, що постанова № 1013 не встановлювала підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а тому січень 2016 року не став для них місяцем підвищення доходу, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 та від 22 березня 2023 року у справі № 380/1730/22.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 30.05.2005, а відповідач не стверджував і не надав доказів того, що у період з лютого 2008 року по лютий 2018 року відбувалося підвищення посадового окладу за посадою позивача.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, є січень 2008 року.

Доводи апелянта про те, що збільшення з грудня 2015 року розміру щомісячної премії є підвищенням грошового доходу, суд не приймає до уваги, оскільки таке збільшення є зростанням грошового забезпечення за рахунок іншої його складової без підвищення посадового окладу, що відповідно до абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 не зменшує суму індексації та не змінює місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін.

Крім того, відповідач не надав доказів того, що збільшення премії здійснювалося саме як підвищення грошових доходів з урахуванням прогнозного рівня інфляції у розумінні абзаців восьмого та дев`ятого пункту 5 Порядку № 1078, так само як і доказів розміру грошового забезпечення позивача у листопаді та грудні 2015 року, а пункт 3 постанови № 1013, адресований керівникам органів влади, не змінює правил обчислення індексу споживчих цін, встановлених пунктом 5 Порядку № 1078.

Посилання військової частини на незначні помісячні значення індексу споживчих цін у жовтні 2015 року - лютому 2016 року також не впливають на висновки суду, оскільки величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації визначається наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу, а не за окремі місяці.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта щодо застосування позивачем до правовідносин, які існували до 01.12.2015, редакції пункту 5 Порядку № 1078, чинної з цієї дати, оскільки предметом спору є індексація за період з 01.01.2016, до якого підлягає застосуванню саме зазначена редакція, що пов`язує початок обчислення індексу споживчих цін з місяцем останнього підвищення посадового окладу незалежно від того, коли таке підвищення відбулося.

З приводу листів Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України, про які згадує апелянт, суд зазначає, що такі листи не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати чи обмежувати приписи Закону № 1282-XII і Порядку № 1078 та не є обов`язковими для суду.

Посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань та на положення статті 5 Закону № 1282-XII й пункту 6 Порядку № 1078 про проведення індексації у межах фінансових ресурсів бюджетів також є безпідставними, оскільки ці норми визначають джерела фінансування індексації, а не звільняють від обов`язку її проведення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на право військовослужбовця отримати індексацію грошового забезпечення, а реалізація права, пов`язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанови від 19 липня 2019 року у справі № 240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі № 825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 620/1892/19, від 16 червня 2020 року у справі № 206/4411/16-а, від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24).

Суд також вважає необґрунтованими й доводи військової частини про те, що визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін, є його дискреційним повноваженням, з огляду на наведену вище усталену практику Верховного Суду.

Щодо періоду з 01.03.2018 по 18.07.2022 суд зазначає, що з огляду на набрання чинності 01.03.2018 постановою № 704 та правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, що сторонами не заперечується.

Водночас Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації - поточної, право на яку виникає у разі перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, та індексації-різниці, право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, що склалася в цьому місяці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися як одночасно, так і окремо (постанови Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 07 січня 2026 року у справі № 200/4742/24).

Верховний Суд також виснував, що нарахування та виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), є обов`язковими, а повноваження відповідача щодо її виплати не є дискреційними (постанови від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 200/564/23, від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25).

Для застосування абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078 необхідно встановити розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А), суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б), а також чи перевищує показник (А) показник (Б).

При цьому показник (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року з урахуванням складових, які не мають разового характеру, а показник (Б) - як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (постанови Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 160/19515/23, від 07 січня 2026 року у справі № 200/65/25).

Суд зауважує, що величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, від якої залежить показник (Б), може бути визначена лише з урахуванням правильно визначеного місяця попереднього підвищення доходу позивача, тобто з обчисленням індексу споживчих цін з лютого 2008 року, оскільки до березня 2018 року посадовий оклад позивача не підвищувався, а обчислення індексу не могло розпочатися заново з січня 2016 року.

Натомість відповідач, виходячи з обчислення індексу споживчих цін з січня 2016 року, визначав суму індексації, що склалася у березні 2018 року, без урахування правильно визначеного місяця підвищення доходу, розрахунку показників (А) та (Б) суду не надав, а тому відповідно до частини другої статті 77 КАС України не довів правомірності своєї бездіяльності.

Знищення документів, про яке зазначає відповідач, не звільняє його від зазначеного обов`язку доказування, оскільки негативні наслідки неможливості подання доказів, які перебували у розпорядженні відповідача, не можуть покладатися на позивача.

Доводи про те, що індекс споживчих цін, обчислений з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації лише у грудні 2018 року, стосуються поточної індексації і не спростовують наявності спору щодо індексації-різниці, яка нараховується незалежно від поточної індексації.

Водночас установити розміри показників (А) та (Б) і перевірити обґрунтованість нарахування позивачу індексації-різниці суд позбавлений можливості з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей про склад і розмір грошового забезпечення позивача у лютому та березні 2018 року, які відповідач не надав.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту, що відповідає змісту позовних вимог, у межах яких позивач не просила стягнути конкретні суми, є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію з дотриманням визначених законом параметрів, що забезпечує поновлення порушеного права та не підміняє повноважень відповідача щодо обчислення відповідних сум.

З огляду на викладене покладений судом першої інстанції на відповідача обов`язок здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 з урахуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку № 1078, які застосовуються у системному зв`язку з абзацом третім цього пункту, передбачає визначення суми індексації, що склалася у березні 2018 року, із застосуванням січня 2008 року як попереднього місяця підвищення доходу, та вирішення питання про наявність у позивача права на індексацію-різницю за результатами порівняння показників (А) і (Б).

При цьому перерахунок індексації за своєю суттю передбачає урахування сум, раніше нарахованих і виплачених позивачу, зокрема у 2022 році, що виключає можливість подвійної виплати.

За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №620/5245/26 - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі №620/5245/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 07 жовтня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді О.В. Карпушова

В.В. Кузьменко