Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/29720/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/29720/25 Головуючий у 1 інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , на коефіцієнти у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , в розмірі 9118,81 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01.03.2022 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01.03.2024 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2022.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 березня 2022 року по 03 грудня 2024 року включно залишено без розгляду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14, у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796 та у розмірі 1,115.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14 з 01 березня 2022 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" від 16 лютого 2022 року №118, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 01 березня 2023 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" від 24 лютого 2023 року №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 01 березня 2024 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" від 23 лютого 2024 року №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 з 01 березня 2025 року відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" від 25 лютого 2025 року №209, та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 04 грудня 2024 року та з 01 березня 2025 року відповідно. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що пенсію ОСОБА_1 призначено з 10.07.2021 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки у розмірі 9118,81 грн, тоді як перерахунок пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, визначеного для проведення відповідної індексації, з урахуванням його збільшення у попередніх роках. Апелянт зазначає, що такий показник становив 6186,32 грн у 2022 році, 7405,03 грн у 2023 році, 7994,47 грн у 2024 році та 8913,83 грн у 2025 році, у зв`язку з чим, відсутні підстави для послідовного застосування коефіцієнтів 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 безпосередньо до показника 9118,81 грн, який враховано при призначенні пенсії позивачу. Крім того, апелянт наголошує, що з 01.03.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 правомірно проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 209 із застосуванням коефіцієнта 1,0575 до показника 9118,81 грн, унаслідок чого, його збільшено до 9643,14 грн, а тому, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 10.07.2021 отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 при її призначенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018- 2020 роки, у розмірі 9 118,81 грн.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою щодо проведення індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.04.2025 № 15809-13113/Д-02/8-2600/25 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115.

Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Положеннями пункту 2 Порядку проведення щорічної індексації пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 № 727, передбачено, що для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій. Для проведення індексації пенсій застосовується коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, що визначається щороку Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За приписами підпункту 1 пункту 3 зазначеного Порядку, перерахунок пенсій проводиться шляхом підвищення на коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, зокрема для пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за зверненнями, які надійшли до 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок, крім пенсій за віком, на які на дату проведення перерахунку було вперше переведено осіб із пенсій по інвалідності на умовах, визначених абзацом третім частини третьої статті 45 цього Закону.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.

В силу вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» установлено, що з 1 березня 2024 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796.

Підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 передбачено, що до пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2023 року включно, які не підвищуються з 1 березня 2024 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановлюється щомісячна доплата до пенсії в розмірі 100 гривень у порядку, визначеному цим підпунктом.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» установлено, що з 1 березня 2025 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, з метою зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за зверненнями, що надійшли до 31 грудня 2024 року включно, які не підвищені згідно з пунктом 1 цієї постанови, перераховуються шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який використовувався для призначення/перерахунку їх пенсії, на коефіцієнт збільшення, зокрема для пенсій, призначених/перерахованих із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - 1,0575.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсію ОСОБА_1 призначено з 10.07.2021 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а при визначенні її розміру застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018 - 2020 роки у розмірі 9 118,81 грн.

При проведенні подальших перерахунків пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не здійснювало послідовного збільшення вказаного показника на коефіцієнти, встановлені для проведення щорічної індексації, а у 2022 - 2024 роках застосовувало передбачені відповідними постановами Кабінету Міністрів України доплати. З 01.03.2025 до показника 9 118,81 грн застосовано коефіцієнт 1,0575, передбачений підпунктом 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час індексації пенсії ОСОБА_1 коефіцієнти збільшення мали застосовуватися не до показника 9 118,81 грн, який безпосередньо враховано при призначенні її пенсії, а до показника середньої заробітної плати, сформованого на підставі показника 3 764,40 грн з урахуванням його збільшення у попередні роки, а з 01.03.2025 - на застосуванні до показника 9 118,81 грн коефіцієнта 1,0575.

Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV безпосередньо визначено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Отже, на рівні закону визначено як правову підставу проведення щорічної індексації, так і показник, який підлягає збільшенню при її проведенні, - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення відповідної пенсії.

Разом з тим, абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено проведення у 2019 році перерахунку шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, та проведення кожного наступного перерахунку з урахуванням збільшеного у попередніх роках такого показника.

Питання співвідношення зазначених положень Порядку № 124 із частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд установив, що Порядок № 124 та частина друга статті 42 Закону № 1058-IV по-різному визначають показник, який підлягає збільшенню на відповідні коефіцієнти, та виходив із пріоритету положень закону як нормативно-правового акта вищої юридичної сили.

Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020- 2023 роках згідно із Законом № 1058-IV, у зв`язку зі щорічною індексацією збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV.

Також, Верховний Суд зазначив, що абзаци перший та другий пункту 5 Порядку № 124 мають застосовуватися відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення конкретної пенсії.

Оскільки пенсію ОСОБА_1 призначено у 2021 році, а для її обчислення враховано показник середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки у розмірі 9 118,81 грн, саме цей показник, відповідно до наведеного висновку Верховного Суду, підлягає збільшенню при проведенні щорічної індексації пенсії.

За таких обставин, доводи апелянта про необхідність проведення індексації виходячи з показника 3 764,40 грн з урахуванням його подальшого збільшення є необґрунтованими, оскільки, не відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 42 Закону № 1058-IV у взаємозв`язку з положеннями Порядку № 124.

Положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168 та від 23.02.2024 № 185 установлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати відповідно у розмірах 1,14, 1,197 та 1,0796.

Отже, з урахуванням вищевказаного, вказані коефіцієнти підлягали застосуванню до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , тобто до показника 9 118,81 грн.

При цьому, застосування під час відповідних перерахунків передбачених постановами Кабінету Міністрів України доплат замість збільшення показника середньої заробітної плати на встановлені коефіцієнти не відповідає визначеному частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV механізму індексації пенсії.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.10.2025 у справі № 440/11184/24, зазначивши, що при визначенні розміру пенсії за період, який підлягає судовому захисту, мають ураховуватися також коефіцієнти збільшення, встановлені для попередніх років. У

Таким чином, врахування при визначенні належного розміру пенсії ОСОБА_1 з 04.12.2024 коефіцієнтів 1,14 та 1,197 не є нарахуванням чи присудженням пенсійних виплат за 2022 та 2023 роки, а є необхідною складовою визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає застосуванню при обчисленні її пенсії у період, за який право позивача підлягає судовому захисту.

З 01.03.2025 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 встановлено проведення перерахунку пенсій згідно з Порядком № 124 із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,115.

Водночас, підпунктом 6 пункту 2 цієї постанови передбачено окремий механізм зменшення диспропорцій для пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV, які не підвищені згідно з пунктом 1 постанови № 209, зокрема, для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсії у 2021 році, - коефіцієнт 1,0575.

Разом з тим, наведене положення підпункту 6 пункту 2 постанови № 209 не спростовує обов`язку застосування до спірних правовідносин частини другої статті 42 Закону № 1058-IV з урахуванням установленого судом порушення права ОСОБА_1 на належну індексацію пенсії у попередні роки.

Колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2025 у справі № 440/6585/25, відповідно до якого, при проведенні індексації пенсії, призначеної у 2021 році із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018- 2020 роки у розмірі 9 118,81 грн, такий показник підлягає послідовному збільшенню на відповідні коефіцієнти індексації, зокрема з 01.03.2025 - на коефіцієнт 1,115 з урахуванням коефіцієнтів, застосованих у попередніх роках.

З огляду на викладене, застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.03.2025 до показника середньої заробітної плати 9 118,81 грн лише коефіцієнта 1,0575 не усуває допущеного при проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 порушення та не є підставою для висновку про відсутність у неї права на перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV із послідовним застосуванням відповідних коефіцієнтів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для проведення ОСОБА_1 з 04.12.2024 перерахунку (індексації) та виплати пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 9 118,81 грн на коефіцієнти 1,14, 1,197 та 1,0796, а з 01.03.2025 - також на коефіцієнт 1,115, з урахуванням раніше проведених виплат.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.