Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №580/5861/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/5861/25 Головуючий у 1 інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без обмеження, понижуючими коефіцієнтами, зазначеними у постанові Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що висновок суду першої інстанції про незастосування до його пенсії понижуючих коефіцієнтів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки при нарахованому розмірі пенсії 67 004,54 грн до виплати йому визначено лише 23 610,00 грн. Вказує, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 положення законодавства, якими передбачалося обмеження максимального розміру пенсії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, втратили чинність, у зв`язку з чим його пенсія підлягає виплаті без такого обмеження. Апелянт наголошує, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанова Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 не можуть змінювати встановлені спеціальним законом умови і розмір пенсійного забезпечення та звужувати обсяг уже набутого права на пенсію. Крім того, апелянт посилається на те, що має статус ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому, передбачені законодавством права і гарантії соціального захисту не можуть бути обмежені інакше як шляхом внесення змін до відповідного закону. Також, апелянт зазначає, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 580/4430/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області вже було зобов`язано здійснювати виплату його пенсії без обмеження максимальним розміром, однак, зазначене судове рішення належним чином не виконується.

01 вересня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

16 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01 січня 2025 року без застосування обмежувальних коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», посилаючись на наявність у нього статусу ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни.

Листом від 13 червня 2025 року № 6151-5564/Б-02/8-2300/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повідомило ОСОБА_1 , що у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, безпосередньо брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, а також у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, за умови підтвердження таких відомостей даними Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України в порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування при нарахуванні та виплаті його пенсії з 01 січня 2025 року понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1,, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та встановлює єдиний порядок соціального захисту потерпілого населення, є Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Абзацом 2 преамбули Закону № 796-XII передбачено, що цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Положеннями частини першої статті 1 Закону № 796-XII встановлено, що Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

В силу вимог частини 1 статті 49 Закону № 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначають державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону № 796-XII, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI, першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами.

Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 установлено, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Законом України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено особливості виплати у 2025 році в період дії воєнного стану окремих пенсій, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі - Постанова № 1).

Пунктом 1 Постанови № 1 установлено, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

За приписами пункту 2 Постанови № 1, у період воєнного стану у 2025 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами, які безпосередньо пов`язав із застосуванням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області при нарахуванні та виплаті його пенсії з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану». У зв`язку із цим, позивач просив визнати відповідні дії відповідача протиправними та зобов`язати здійснити нарахування і виплату пенсії без застосування зазначених коефіцієнтів.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 визначено механізм, за яким до частин пенсійної виплати, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, застосовуються коефіцієнти 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від розміру відповідної частини перевищення.

Разом з тим, наявні у матеріалах справи документи пенсійної справи ОСОБА_1 не підтверджують застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області при визначенні розміру його пенсійної виплати наведеного механізму.

Так, відповідно до рішення про перерахунок пенсії від 03.03.2025 № 971230141004, основний розмір пенсії ОСОБА_1 від середнього заробітку становить 88 082,62 грн, цільова допомога особі з інвалідністю внаслідок війни II групи - 50,00 грн, додаткова пенсія особі з інвалідністю II групи з числа ліквідаторів аварії на ЧАЕС - 379,60 грн, підвищення особі з інвалідністю армії, прирівняній до особи з інвалідністю внаслідок війни II групи, - 944,40 грн. У цьому ж рішенні зазначено обмеження в індексації з 01.03.2023 у сумі 10 542,76 грн, з 01.03.2024 - 4 324,60 грн, з 01.03.2025 - 7 584,72 грн, розмір пенсії з надбавками - 67 004,54 грн та максимальний розмір пенсії - 23 610,00 грн; до виплати пенсію визначено у сумі 23 610,00 грн.

Водночас, зазначене рішення про перерахунок пенсії не містить відомостей про застосування до окремих частин пенсійної виплати ОСОБА_1 коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 або 0,1, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1. Відсутні у ньому і результати розрахунку пенсійної виплати за передбаченим цією постановою порядком.

Натомість, зі змісту вказаного рішення вбачається, що сума пенсії, визначена до виплати ОСОБА_1 , сформована шляхом застосування показника «максимальний розмір пенсії» у сумі 23 610,00 грн, який відповідає десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність.

Таким чином, наведені обставини свідчать про необхідність розмежування застосування до пенсійної виплати понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, та обмеження пенсійної виплати максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів. Зазначені способи визначення суми пенсії до виплати є різними за своїм механізмом та не можуть ототожнюватися.

У зв`язку із цим, доводи ОСОБА_1 про те, що при нарахованому розмірі пенсії 67 004,54 грн йому фактично виплачується 23 610,00 грн, не підтверджують застосування відповідачем саме коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1. Наведені обставини підтверджують застосування до пенсійної виплати показника максимального розміру пенсії, однак самі по собі не є доказом застосування оспорюваних у цій справі понижуючих коефіцієнтів.

Колегія суддів враховує доводи апелянта щодо Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, яким визнано неконституційними припис статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI в частині поширення його дії на Закон № 796-XII та припис першого речення частини третьої статті 67 Закону № 796-XII, що передбачав обмеження максимального розміру відповідної пенсії. Визнані неконституційними приписи втратили чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Водночас, наведене не спростовує встановлених у цій справі обставин, оскільки, предметом заявлених ОСОБА_1 позовних вимог є дії щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, тоді як доводи щодо відсутності після 20.03.2024 правових підстав для обмеження пенсії максимальним розміром стосуються іншого способу визначення розміру пенсійної виплати.

При цьому, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 580/4430/24 за позовом ОСОБА_1 вже вирішувалося питання правомірності обмеження його пенсії максимальним розміром після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024. Указаним рішенням визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024 максимальним розміром та зобов`язано здійснити її перерахунок і виплату з цієї дати без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, посилання апелянта на те, що після ухвалення рішення у справі № 580/4430/24 його пенсія продовжує виплачуватися у сумі 23 610,00 грн, за своїм змістом стосується питання належного виконання судового рішення у зазначеній справі, а не підтверджує застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області понижуючих коефіцієнтів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Верховний Суд у постанові від 15.09.2026 у справі № 580/490/26, ухваленій судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, зазначив, що якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з неналежним виконанням суб`єктом владних повноважень покладеного на нього судовим рішенням обов`язку, належним способом судового захисту є використання процесуальних механізмів судового контролю за виконанням такого рішення, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України. Верховний Суд також наголосив, що пред`явлення нового позову у такому випадку не повинно підміняти спеціальний процесуальний механізм контролю за виконанням судового рішення.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про невиконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 580/4430/24 не можуть бути підставою для задоволення заявлених у цій справі вимог про визнання протиправним застосування понижуючих коефіцієнтів, оскільки, належність виконання попереднього судового рішення підлягає перевірці у передбаченому процесуальним законом порядку судового контролю за його виконанням.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи апелянта про його статус ветерана війни та особи з інвалідністю внаслідок війни. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 визначено окремі категорії осіб, до пенсій яких коефіцієнти, встановлені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються. Водночас, установлення відповідності ОСОБА_1 усім передбаченим зазначеним пунктом умовам не має визначального значення для вирішення заявлених позовних вимог, оскільки, матеріалами справи фактично не підтверджено застосування до його пенсії коефіцієнтів, визначених пунктом 1 цієї постанови.

Колегія суддів також враховує сформований Верховним Судом підхід щодо посиленого характеру соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зокрема, у постанові від 04.11.2025 у справі № 580/5022/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду вказала на особливий характер установлених Законом № 796-XII соціальних гарантій та неприпустимість їх необґрунтованого обмеження.

Водночас, такий правовий висновок не звільняє суд від необхідності встановлення конкретного рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якими порушено право особи, та не дає підстав визнавати протиправними дії, факт вчинення яких матеріалами справи не підтверджений.

Посилання апелянта на судову практику щодо протиправності застосування у 2025 році коефіцієнтів, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, також не змінює висновку у цій справі. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 11.09.2025 у справі № 120/1081/25 вирішував правовідносини щодо пенсії, призначеної відповідно до Закону України № 2262-XII, за встановленого судами фактичного застосування пенсійним органом відповідних коефіцієнтів.

Разом з тим, як було встановлено вище, у даній справі, визначальною є інша фактична обставина - відсутність у пенсійних документах ОСОБА_1 застосування таких коефіцієнтів.

При цьому суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 308 КАС України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в апеляційному провадженні не приймаються і не розглядаються.

Тому доводи апеляційної скарги щодо протиправності обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром не можуть бути підставою для вирішення в межах цього апеляційного провадження іншої за предметом вимоги, яка не була заявлена ним у межах цього позову.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки, матеріалами справи не підтверджено застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, установлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

Доводи апеляційної скарги щодо розміру фактично виплачуваної пенсії, Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі № 580/4430/24 та наявності у ОСОБА_1 статусу ветерана війни і особи з інвалідністю внаслідок війни наведеного висновку не спростовують, оскільки, не підтверджують факту вчинення відповідачем саме тих дій, протиправність яких становить предмет заявлених у цій справі позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наведені висновки не спростовують права ОСОБА_1 на отримання пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 № 2-р(II)/2024 та судового рішення у справі № 580/4430/24.

Водночас, колегія суддів зауважує, що у даній справі ОСОБА_1 оскаржує саме застосування з 01.01.2025 понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, тоді як позовних вимог щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами ним не заявлено. При цьому, факт застосування до пенсії ОСОБА_1 зазначених понижуючих коефіцієнтів матеріалами справи не підтверджено.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.