Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/17793/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17793/19 Суддя першої інстанції: Брезіна Т.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач Говорун О.В.

судді: Осіпова О.О., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління ДПС у м. Києві.

Оскаржуване судове рішення - рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.05.2019 №Ф-34490-17 у розмірі 19724,89 грн.

Рішенням Окружного адміністративний суд міста Києва від 30.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 19.01.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 в цій справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2021 прийнято справу до провадження. Замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби м. Києві (ідентифікаційний код 44116011).

У зв`язку із ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративна справа передана на розгляд до Чернівецького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.03.2025 прийнято адміністративну справу до свого провадження, продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Замінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки позивачем сплачувався самостійно єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (РНОКПП податкового агента 2687619874), а також іншими страхувальниками у період перебування позивача у трудових відносинах, а тому підстави для нарахування позивачу контролюючим органом єдиного внеску за період з 2012 по 2019 відсутні.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи та досліджено докази.

Апелянт звернув увагу на те, що за нормами Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлений безальтернативний обов`язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому, у разі неотримання доходу, за будь-яких умов, з 2017 року єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Також апелянт наголошує, що враховуючи факт перебування позивача на обліку, на нього як на платника покладений обов`язок сплати єдиного соціального внеску до системи загальнообов`язкового державного страхування.

Позивачем до суду був поданий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу, позаяк вони суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.09.2012 по 08.07.2019 перебував на обліку на обліку у Головному управління Державної фіскальної служби у м. Києві як платник податків та зборів, зокрема й ЄСВ.

15.05.2019 податковим органом сформовано податкову вимогу №Ф 34490-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску, станом на 30.04.2019, в сумі 19724,89 гривень (а.с. 11).

Позивачем подано скаргу на вимогу №Ф 34490-17, однак вказана скарга залишена без задоволення. (а.с. 14-16, 19).

Матеріали справи містять довідку Форми ОК-7 з інформацією, зокрема, щодо сплати за позивача ЄСВ за 2012-2019 роки. У період з 01.01.2013 по 31.12.2015 страхові внески за позивача сплачувались ним самостійно (РНОКПП податкового агента 2687619874), а також іншими страхувальниками: Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра (ЄДРПОУ податкового агента 02214923); ТОВ « 07 Продакшн» (ЄДРПОУ податкового агента 35332749). У період з 01.01.2016 р. по серпень 2019 р. Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра (ЄДРПОУ податкового агента 02214923) (а.с. 12-13).

Також матеріали справи містять копію трудової книжки позивача Серія АР160724 відповідно до якої містяться записи про роботу: у Київському інституті музики ім. Р.М. Глієра (Київська муніципальна академія музики ім. Р.М. Глієра) з 01.09.2012 р. по 30.06.2013 р., з 02.09.2013 р. по 26.08.2014 р., з 01.09.2014 р. по 26.08.2015 р., 01.09.2015 р. по 26.08.2016 р., з 01.09.2016 р. по 26.08.2017 р., з 01.09.2017 р. по 26.08.2018 р., з 24.09.2018 р. (а.с. 125-127).

Позивач з даною вимогою від 13.11.2020 №Ф-6945-57-У не погоджується, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2464, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI, його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону 2464-VI, з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону №2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Згідно з абзацами 1, 5-7 частини 4 статті 25 Закону №2464-VІ, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020 № 790), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Положеннями пункту 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції № 449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу VI Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Податковий орган протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності) пред`являє її до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи податкового органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, Недоїмкою є сума єдиного внеску, яка своєчасно не сплачена у строки, встановлені вказаним Законом.

Чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи без складання акта перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Як убачається з матеріалів справи та вже було встановлено судом першої інстанції, протягом періодів 01.09.2012 по 30.06.2013, з 02.09.2013 по 26.08.2014, з 01.09.2014 по 26.08.2015, 01.09.2015 по 26.08.2016, з 01.09.2016 по 26.08.2017, з 01.09.2017 по 26.08.2018, з 24.09.2018 (тобто, у період коли позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) позивач перебувала у трудових відносинах з Київським інститутом музики ім. Р.М. Глієра (Київська муніципальна академія музики ім. Р.М. Глієра), що підтверджується також записами у трудовій книжці позивача. Вказана обставина підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7, копія наявна в матеріалах справи.

Так, у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. страхові внески за позивача сплачувались ним самостійно (РНОКПП податкового агента 2687619874), а також іншими страхувальниками: Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра (ЄДРПОУ податкового агента 02214923); ТОВ « 07 Продакшн» (ЄДРПОУ податкового агента 35332749). У період з 01.01.2016 р. по серпень 2019 р. Київською муніципальною академією музики ім. Р.М. Глієра (ЄДРПОУ податкового агента 02214923).

У період, який охоплює строк, за який позивачу нараховано суми єдиного внеску оскаржуваною вимогою, роботодавцями позивача здійснювались відрахування єдиного соціального внеску за позивача до бюджету.

При цьому, доказів, що позивач отримувала у цей період дохід від провадження господарської діяльності як фізична особа-підприємець відповідач до суду не надав, у зв`язку з чим відповідно до частини першої статті 86 КАС України обставини відсутності у позивача протягом вказаного періоду доходу від власної підприємницької діяльності окремо від доходів не підлягають доказуванню.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт перебування особи на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється податковим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Отже, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував, зокрема роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Аналогічна правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №480/4656/18, від 18.03.2020 у справі № 140/1777/19, від 04.11.2021 у справі №140/3209/19, від 18.02.2022 у справі №420/4911/20 та від 31.03.2023 у справі № 600/2686/21-а.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач у період часу, за який відповідачем здійснено нарахування єдиного внеску оскаржуваною вимогою від 15.05.2019 №Ф-34490-17, був, зокрема найманим працівником, отримував заробітну плату, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру, що підтверджується відповідними відомостями.

Таким чином, позивачем доведено належними та достатніми доказами факт сплати за нього роботодавцем внесків з ЄСВ.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач безпідставно та протиправно здійснював систематичне нарахування єдиного внеску позивачу, а тому вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 №Ф-34490-17 підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02.03.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.О. Осіпова

О.В. Чуприна