Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №320/46387/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46387/25 суддя першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Безименної Н.В., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 320/46387/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - відповідач, апелянт, Адміністрація Держприкордонслужби), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації Держприкордонслужби, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві нової довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);

- зобов`язати Адміністрацію Держприкордонслужби скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві нову довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704, з повною інформацією за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку № 45, для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року на підставі статей 8, 10, 43 та 63 Закону № 2262-XII із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року позов задоволено, визнано протиправною відмову Адміністрації Держприкордонслужби в оформленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та зобов`язано відповідача скласти й направити до зазначеного органу довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Підставою для задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) та внесені нею зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

З огляду на це, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, суд першої інстанції виснував, що у період чинності зазначених положень підлягав застосуванню Закон № 2262-XII, який передбачає врахування під час перерахунку пенсії щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Адміністрація Держприкордонслужби звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-XII пенсії перераховуються на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, а тому у 2018 році він правомірно оформив довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року лише з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим званням та відсоткової надбавки за вислугу років, як того вимагали чинні на той час Постанова № 103 та Порядок № 45.

Апелянт наголошує, що підготовка довідки можлива лише після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій та надходження від органу Пенсійного фонду України відповідних списків, а скасування в судовому порядку пунктів 1, 2 Постанови № 103 не має зворотної дії в часі.

На думку Адміністрації Держприкордонслужби, право на перерахунок пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення виникло лише з 05 березня 2019 року, тобто з дня набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що він уже склав та направив до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05 березня 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, а також послався на висновки Верховного Суду щодо застосування у спорах цієї категорії строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Адміністрації Держприкордонслужби призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 є особою, звільненою з військової служби, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

На виконання Постанови № 103 відповідач у 2018 році склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року за формою додатка 2 до Порядку № 45 у редакції Постанови № 103 для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, до якої включено лише посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткову надбавку за вислугу років.

Надалі, після набрання законної сили рішенням суду у справі № 826/3858/18, відповідач склав та направив до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05 березня 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року.

Позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві довідку про розмір його грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Листом від 02 липня 2025 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для видачі такої довідки.

Не погоджуючись з відмовою, ОСОБА_1 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, колегія суддів зазначає, що на виконання частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, визначає Закон № 2262-XII, яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, зокрема шляхом перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо внаслідок такого перерахунку розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою № 704, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, додаткові види грошового забезпечення та розміри надбавки за вислугу років.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Водночас пунктом 1 Постанови № 103 передбачено перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-XII до 01 березня 2018 року, з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.

Цією ж постановою пункт 5 Порядку № 45 викладено в редакції, згідно з якою під час перерахунку пенсій використовуються лише посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років, а додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, яка не містить щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45.

Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а отже, зазначені положення втратили чинність з 05 березня 2019 року.

Таким чином, ключовим у цій справі є питання про те, чи мав відповідач обов`язок включити до довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 березня 2018 року щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію, тобто за період, коли пункти 1, 2 Постанови № 103 та внесені нею зміни до Порядку № 45 формально були чинними.

Саме це питання як виключну правову проблему вирішила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19, сформулювавши висновки, які з урахуванням частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підлягають врахуванню при вирішенні цього спору.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій, проте орган виконавчої влади не уповноважений змінювати визначений статтею 43 Закону № 2262-XII перелік складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не його складові, може змінюватися Урядом.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що стаття 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічний підхід раніше висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 13 травня 2015 року № 4-рп/2015, наголосивши, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди у період чинності пунктів 1, 2 Постанови № 103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 повинні застосовувати Закон № 2262-XII безвідносно до того, чи були ці норми скасовані судом на момент виникнення спірних правовідносин.

Важливо й те, що у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду розглядала спір, тотожний цьому за предметом і підставами позову, та за наслідками його розгляду зобов`язала уповноважений орган скласти й направити до органу Пенсійного фонду України нову довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01 березня 2018 року для перерахунку та виплати пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії.

За таких обставин посилання апелянта на те, що під час складення у 2018 році довідки він діяв відповідно до чинних на той час Постанови № 103 та Порядку № 45, колегія суддів відхиляє, оскільки застосування положень підзаконного акта, які суперечать закону, не може бути підставою для обмеження гарантованого законом права особи на перерахунок пенсії з урахуванням усіх складових грошового забезпечення.

З цих же підстав не можуть бути взяті до уваги доводи апелянта про застосування закону, чинного на момент виникнення правовідносин, з посиланням на постанову Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 700/668/16-а, а також на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, оскільки наведені апелянтом загальні висновки щодо повноважень Кабінету Міністрів України не охоплюють права Уряду змінювати визначену законом структуру грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24 червня 2020 року у зразковій справі № 160/8324/19, щодо виникнення з 05 березня 2019 року підстав для перерахунку пенсій з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Зазначені висновки стосуються наслідків втрати чинності пунктами 1, 2 Постанови № 103 та змінами до Порядку № 45 і не вирішували питання про те, чи підлягали ці положення застосуванню в період їх формальної чинності, тоді як саме це питання пізніше було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2098/19.

Аналогічно колегія суддів відхиляє посилання апелянта на інші постанови Верховного Суду, ухвалені до 09 червня 2022 року, оскільки висновок щодо застосування норм права у спірних правовідносинах було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду пізніше, а суд при виборі і застосуванні норми права враховує актуальні висновки Верховного Суду.

Безпідставними є й доводи апелянта про те, що обов`язок скласти довідку виникає виключно після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій та надходження від органу Пенсійного фонду України відповідних списків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19 прямо не погодилася з висновком про те, що за відсутності відповідного урядового рішення в уповноваженого органу не виникає обов`язку вчиняти дії, спрямовані на видачу довідки для проведення перерахунку пенсії.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 березня 2026 року у справі № 160/9751/25 зазначив, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як централізований механізм, визначений пунктами 1- 3 Порядку № 45, так і відповідна заява пенсіонера з доданими до неї документами.

У цій же постанові Верховний Суд, переглядаючи спір щодо видачі довідки станом на 01 березня 2018 року для перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року, визнав передчасним висновок про відсутність підстав для її видачі лише з огляду на те, що особі раніше вже видавалися довідки станом на 01 березня 2018 року або на 05 березня 2019 року, без перевірки їхнього змісту та відповідності вимогам Закону № 2262-XII, Постанови № 704 і Порядку № 45.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, видана відповідачем довідка станом на 01 березня 2018 року не містить щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, що визнає і сам апелянт.

Видача ж позивачу оновленої довідки станом на 05 березня 2019 року для перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року не свідчить про виконання відповідачем обов`язку щодо попереднього періоду, оскільки такі довідки визначають розмір грошового забезпечення на різні дати виникнення права на перерахунок пенсії та мають самостійне значення.

Питання ж про перерахунок і виплату пенсії на підставі відповідних довідок, зокрема з урахуванням уже проведеного з 01 квітня 2019 року перерахунку, належить до компетенції органу Пенсійного фонду України та не є предметом цього спору.

Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на висновки Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду, викладені у постановах від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19 та від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/1907/23, ухваленій у спорі за участю цього ж відповідача, дійшов висновку, що видача довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії є одним з етапів реалізації права на перерахунок пенсії в порядку статті 63 Закону № 2262-XII.

Відтак, з урахуванням частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII, до правовідносин щодо оскарження дій чи бездіяльності уповноважених суб`єктів владних повноважень стосовно видачі такої довідки не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

Колегія суддів також враховує, що позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, тоді як суд першої інстанції визнав протиправною його відмову.

Проте, з огляду на встановлену обставину надання відповідачем листа від 02 липня 2025 року, яким позивачу відмовлено у складенні та направленні спірної довідки, поведінка суб`єкта владних повноважень набула форми відмови, а тому таке формулювання відповідає фактичним обставинам справи, не змінює предмета спору та в межах частини другої статті 9 КАС України забезпечує ефективний захист порушеного права позивача.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 320/46387/25 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі № 320/46387/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Н.В. Безименна

О.О. Осіпова