Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №640/20116/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 06 жовтня 2026 р.

Справа: №640/20116/21

Суддя: Говорун Олександр Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/20116/21 Суддя (судді) першої інстанції: А.Б. Головко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач Говорун О.В.

судді: Осіпова О.О., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Оскаржуване судове рішення - рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2026.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не формування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 % від договірної вартості квартири у сумі 8318,20 грн, сплаченого згідно квитанції № 25 від 03.12.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від договірної вартості квартири згідно квитанції № 25 від 03.12.2018 у сумі 8318,20 грн.

Рішенням суду першої інстанції від 30.03.2026 позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, придбаного вперше, сплачено позивачем помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим цей збір, сплачений при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягає поверненню у законодавчо встановленому порядку. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт вказує на те, що позивачу було відмовлено в поверненні коштів, сплачених як збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з наданням неповного пакету документів на підтвердження придбання майна вперше, зокрема неподання документів, що підтверджують зміну прізвища позивача та документів на підтвердження факту купівлі-продажу житла (договору про купівлю-продаж) тощо.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2018 між позивачем (Покупець) та Публічним акціонерним товариством "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ДІНЕРО АКТИВ" (Продавець) укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 .

Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Новохатньою Н.С.; зареєстровано в реєстрі № 3540.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 03.12.2018 року за позивачем зареєстровано право власності на вказану квартиру, номер запису 29235963

Згідно квитанції № 25 від 03.12.2018 позивачем сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8318,20 грн.

01.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила сформувати подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8318,20 грн.

Листом № 2600-0603-8/110926 від 08.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві відмовило ОСОБА_1 у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 8318,20 грн.

Позивач, вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві щодо не направлення подання для повернення помилково сплаченого збору за обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла, а саме у розмірі 8318,20 грн, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР, на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, встановлена ставка збору у розмірі 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 400/97-ВР, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконання Закону №400/97-ВР регулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26.09.2020 (далі - Постанова №866).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. У зазначених положеннях п. 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття "придбаває житло вперше", яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не успадковувала його). Тобто, під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін "придбавання майна" треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його успадкування.

Зі змісту п. 15-2 Порядку № 1740 вбачається, що з 26.09.2020, фізична особа звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, якщо подає нотаріусу заяву про те, що вона не має та не набула права власності на житло, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність зареєстрованого права власності на житло, а також дані невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу 4 пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені пп. "в" п. 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.

Аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 05.11.2025 у справі №340/3681/24.

Як вбачається з матеріалів справи позивач при посвідченні договору купівлі-продажу в нотаріуса не скористалася механізмом визначеним Порядком №1740 та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою від 01.07.2021 про повернення помилково сплачених коштів.

Позивачем до вказаної заяви було надано копії наступних документів:

- копію платіжного документу про сплату пенсійного збору від 03.12.2018;

- роздруківку інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує придбання житла вперше;

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.06.2021 №263622529 посвідчує лише факт державної реєстрації за позивачем права приватної власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 03.12.2018 №1163.

При цьому, також позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві разом з заявою від 01.07.2021 про повернення помилково сплачених коштів не надано, зокрема:

- заяву фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- належних доказів та інформації про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, а також перебування його в черзі на одержання житла;

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло.

Таким чином, поданий позивачем до ГУ ПФУ в м. Києві пакет документів був недостатнім (некомплектним) для прийняття рішення про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.

При цьому, підстави вважати, що неподання таких документів є формальністю та не впливає на прийняття рішення пенсійним органом відсутні.

Отже висновки суду першої інстанції про протиправність дій пенсійного органу щодо відмови у формуванні подання на повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого є помилковими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що відмова ГУ ПФУ в м. Києві не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ з належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з наданням повного пакету документів, передбачених п. 15-2 Порядку №1740.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та ухвалення в нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.О. Осіпова

О.В. Чуприна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua