Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №620/4398/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4398/25 суддя першої інстанції: Марія ДУБІНА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Безименної Н.В., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 620/4398/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - апелянт, відповідач, військова частина НОМЕР_1 ), у якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, - січня 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січня 2008 року відповідно до вимог Закону № 1282-XII, Порядку № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та зобов`язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням січня 2008 року як базового місяця.

У задоволенні інших позовних вимог, зокрема щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, судом першої інстанції відмовлено.

Підставою для часткового задоволення позову суд першої інстанції визначив те, що посадові оклади військовослужбовців, установлені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, не змінювалися з січня 2008 року до березня 2018 року, а тому з урахуванням пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній з 01.12.2015, саме січень 2008 року є місяцем, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірному періоді, тоді як відповідач індексацію за цей період позивачу не виплачував.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх передчасності, оскільки на час звернення до суду основна сума доходу у вигляді індексації грошового забезпечення позивачу не нарахована та не виплачена.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на неповне дослідження судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить апеляційний суд скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає про те, що основним нормативно-правовим актом, який визначає механізм проведення індексації, є Порядок № 1078 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - постанова № 1013), абзацом другим пункту 3 якої встановлено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року.

На думку апелянта, зазначена норма має загальний характер і поширюється на необмежене коло суб`єктів, які здійснюють індексацію грошових доходів, а тому відповідач, діючи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, зобов`язаний був обчислювати індекс споживчих цін саме з січня 2016 року.

Крім того, військова частина НОМЕР_1 наголошує на тому, що Закон України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачав компенсації втрати частини доходів на суму індексації як окремого виду доходу, а вимога позивача про таку компенсацію є передчасною.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Чернігівського окружного адміністративного суду.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

ОСОБА_1 у період з 13.04.2016 по 28.02.2018 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 07.08.2024 № 74 індексація грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 позивачу не виплачувалася.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач 15.04.2025 звернувся до суду і, за результатами розгляду справи, позов було задоволено частково.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За приписами статті 19 Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною першою статті 4 Закону № 1282-XII у редакції Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, яка застосовується з 01.01.2016, передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок № 1078, яким визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Постановою № 1013 пункт 5 Порядку № 1078 викладено в новій редакції, яка застосовується з 01.12.2015.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

За змістом абзацу п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.

Своєю чергою, пунктом 10-2 Порядку № 1078 у редакції постанови № 1013 визначено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу, для новоприйнятих працівників, а також в інших передбачених цим пунктом випадках обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не пов`язується ні з місяцем прийняття особи на роботу (службу), ні зі зростанням окремих складових її доходу, а визначається місяцем останнього підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку вона займає.

Отже, для правильного нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період після 01.12.2015 визначальним є встановлення місяця, у якому відбулося останнє підвищення його посадового окладу.

Схеми посадових окладів військовослужбовців у спірний період були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка застосовувалася з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Нові розміри посадових окладів військовослужбовців установлено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» лише з 01.03.2018.

Таким чином, з січня 2008 року до березня 2018 року посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися, а тому саме січень 2008 року є місяцем підвищення доходу, з наступного за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 13.04.2016 по 28.02.2018.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21, у якій Суд, проаналізувавши приписи постанови № 1013 у взаємозв`язку з пунктами 5, 10-2 Порядку № 1078, дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що наведений висновок відповідає його правовій позиції, викладеній у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, та не встановив підстав для відступу від неї.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З приводу доводів апелянта про обов`язок обчислювати індекс споживчих цін з січня 2016 року на підставі абзацу другого пункту 3 постанови № 1013 колегія суддів зазначає таке.

Абзацом першим пункту 3 постанови № 1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів доручено вжити заходів для підвищення з 01.12.2015 розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) та перегляду розмірів надбавок, доплат і премій з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку працівнику повинні були виплатити у цьому місяці.

Лише після такого упорядкування структури заробітної плати абзацом другим пункту 3 постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року, а отже, ця норма є похідною від абзацу першого та не має самостійного загального характеру, на який посилається апелянт.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.04.2023 у справі № 380/12370/21, згідно з яким січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015, тоді як постанова № 1013 не встановлювала підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям.

Відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів підвищення посадового окладу позивача у грудні 2015 року чи в будь-якому іншому місяці в межах періоду з січня 2008 року до березня 2018 року, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин абзацу другого пункту 3 постанови № 1013 відсутні.

З огляду на наведене, посилання апелянта на частину другу статті 19 Конституції України не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки дія відповідача на підставі та у спосіб, що передбачені законом, у цьому випадку полягала саме у правильному застосуванні пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням місяця останнього підвищення посадового окладу позивача.

Колегія суддів також враховує, що місяць, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації, визначається нормативно, а тому відповідач не наділений дискреційними повноваженнями щодо його вибору на власний розсуд.

За таких обставин зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як базового місяця є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який не підміняє повноважень суб`єкта владних повноважень, а лише усуває спір щодо правила обчислення індексації.

Що стосується доводів відповідача про відсутність підстав для застосування Закону № 2050-III та передчасність вимог про компенсацію втрати частини доходів, то колегія суддів зауважує, що в цій частині суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, а тому зазначені доводи не стосуються задоволеної частини позовних вимог і не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржувалося, і передбачених частиною другою статті 308 КАС України підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги в цій частині колегія суддів не встановила.

Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 дійшла висновку, що стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю, і поширює свою дію, зокрема, на осіб, які проходять публічну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, статтю 233 КЗпП України викладено в новій редакції, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 сформулював висновок, згідно з яким правовідносини, що мали місце у період до 19.07.2022, підлягають регулюванню статтею 233 КЗпП України в попередній редакції, а з 19.07.2022 - у редакції Закону № 2352-IX.

У цій же постанові Судова палата відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких до вимог про перерахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців за 2016- 2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022.

Оскільки спірний період у цій справі повністю охоплюється часом дії частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19.07.2022, строк звернення позивача до суду з вимогами щодо індексації грошового забезпечення за період з 13.04.2016 по 28.02.2018 не обмежувався будь-яким строком.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати строк звернення до суду пропущеним, а відповідач у апеляційній скарзі цього висновку не спростовує.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 620/4398/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 620/4398/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Н.В. Безименна

О.О. Осіпова