Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №400/11659/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/11659/25

Головуючий І інстанції: Лісовська Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту судового рішення - 03.12.2025р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройсервіс-Чорномор 22» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.10.2025р. ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.08.2025р. №13150487/44842154, №13150486/44842154, №13150489/44842154 та №13150488/44842154 про відмову в реєстрації податкових накладних від 16.08.2024р. №71, №76 та від 19.08.2024р. №102, №103;

- зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зазначені податкові накладні днем їх подання на реєстрацію

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Строительний бум» до контролюючого органу було подано письмові пояснення та копії первинних документів, однак оскаржувані рішення комісії не містять конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття та не визначають, які саме документи позивачем не надано. Крім того, підстава для зупинення реєстрації податкових накладних відрізняється від підстав прийняття оскаржуваних рішень.

Представник ГУ ДПС у Миколаївській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Миколаївській області від 07.08.2025р. №13150487/44842154, №13150486/44842154, №13150489/44842154, а також №13150488/44842154. Зобов`язано ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 16.08.2024р. №71 (на суму 316080,24 грн., у т.ч. ПДВ - 52680,04 грн.), №76, від 19.08.2024р. №102 та №103 (кожна на суму 343710 грн., у т.ч. ПДВ - 57285 грн.) днем їх подання на реєстрацію. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Миколаївській області та ДПС України на користь позивача судовий збір у розмірі по 4844,80 грн. з кожного.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ГУ ДПС у Миколаївській області 30.12.2025р. подало апеляційну скаргу, в якій зазначило, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим просило скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2025р. та прийняти нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, серед іншого, посилається на те, що за результатами розгляду пояснень позивача від 24.07.2025р. №3 йому 29.07.2025р. було направлено Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та документів №13118064/44842154, №13118059/44842154, №13118062/44842154, №13118063/44842154, на які позивач не відреагував, що є самостійною підставою для відмови в реєстрації податкових накладних, та посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 24.03.2025р. у справі №140/32696/23 та від 11.05.2022р. у справі №640/11205/19. Крім того, скаржник зазначає про перебування позивача у переліку ризикових платників податку, про віднесення до такого переліку його контрагента - ТОВ «Строительний бум», а також на відсутність серед поданих документів розрахункових документів і товарно-транспортних накладних на придбання товару, актів і розрахункових документів за оренду приміщень та документів складського обліку.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Стройсервіс-Чорномор 22» (код ЄДРПОУ 44842154) зареєстроване як юридична особа 03.11.2022р., з 01.12.2022р. є платником ПДВ. Основним видом діяльності позивача (за кодом КВЕД 46.90) є неспеціалізована оптова торгівля (будівельні та господарські товари, меблі, побутова техніка, електротовари тощо).

За Договором поставки №08/03/2023-КВ-1 від 08.03.2023р. позивач (покупець) придбав у ФОП ОСОБА_1 (постачальник) плити OSB-3 різної товщини за видатковими накладними №КВ-00000004 від 22.03.2023р., №КВ-00000005 від 29.03.2023р., №КВ-00000010 від 18.04.2023р., №КВ-00000016 від 20.04.2023р., №КВ-00000018 від 18.05.2023р. та №КВ-00000019 від 25.05.2023р. Розрахунки за товар здійснювались у безготівковій формі, що відображено у витязі з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період з 08.03.2023р. по 31.12.2024р.

В подальшому придбаний товар було реалізовано позивачем ТОВ «Строительний бум» (код ЄДРПОУ 34458003) на підставі договору поставки №СЧ-01-22 від 19.12.2022р., за яким асортимент, ціна та кількість товару визначаються у видаткових накладних, а саме за видатковими накладними №73 від 16.08.2024р. на суму 316080,24 грн. (товарно-транспортна накладна №16-08/16 від 16.08.2024р.), №78 від 16.08.2024р. на суму 343710 грн. (товарно-транспортна накладна №16-08/14 від 16.08.2024р.), №104 від 19.08.2024р. на суму 343710 грн. та №105 від 19.08.2024р. на суму 343710 грн. (товарно-транспортна накладна №19-08/14 від 19.08.2024р.). Доставка товару здійснювалась транспортом та за рахунок покупця.

Поставлений товар оплачено ТОВ «Строительний бум» за платіжними інструкціями від 04.11.2024р. №329585, №329586, №329587, №329588, що також відображено у витязі з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 та акті звірки розрахунків за серпень - грудень 2024р.

За результатом цих господарських операцій позивачем складено та направлено на реєстрацію податкові накладні №71 від 16.08.2024р. на суму 316080,24 грн., у т.ч. ПДВ - 52680,04 грн.; №76 від 16.08.2024р., №102 та №103 від 19.08.2024р. на суму 343710 грн. кожна, у т.ч. ПДВ - 57285 грн.

Реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено.

У квитанціях №№9273667504, 9273665712, 9273673006, 9273664180 зазначено: «ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D»=47.6817%, «Рпоточ»=0». Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію.

24.07.2025р. позивачем надано пояснення №3 щодо змісту господарських операцій разом із копіями документів, а саме: договорів оренди нежитлових приміщень №1 та №2 від 13.12.2022р.; договору поставки №08/03/2023-КВ-1 від 08.03.2023р. та видаткових накладних до нього; витягу з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631; договору поставки №СЧ-01-22 від 19.12.2022р.; видаткових накладних №73, №78 від 16.08.2024р., №104, №105 від 19.08.2024р.; товарно-транспортних накладних №16-08/16, №16-08/14 від 16.08.2024р. та №19-08/14 від 19.08.2024р.; платіжних інструкцій №329585, №329586, №329587, №329588 від 04.11.2024р.; витягу з оборотно-сальдової відомості по рахунку 361; акту звірки розрахунків.

Однак, 07.08.2025р. рішеннями комісії ГУ ДПС у Миколаївській області №13150486/44842154, №13150487/44842154, №13150488/44842154, №13150489/44842154 позивачу відмовлено в реєстрації зазначених податкових накладних у зв`язку з ненаданням/частковим наданням додаткових письмових пояснень та копій документів при отриманні Повідомлення.

У графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» цих рішень зазначено: «Платником порушено п.9 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 12.12.2019 №520 (зі змінами)».

Вважаючи вказані рішення комісії контролюючого органу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані рішення не містять конкретної інформації щодо причин та підстав їх прийняття, у них не зазначено конкретних документів, яких не надано платником податків, а подані позивачем пояснення та копії первинних документів повністю відображають зміст господарських операцій та були достатніми для реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України, операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, у силу положень п.187.1 ст.187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як передбачено абз.1 п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законом, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з п.201.16 ст.201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищезгаданої норми, Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11.12.2019р. №1165 (набрала чинності 01.02.2020р.), якою затверджено «Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Пунктом 4 вказаного Порядку закріплено, що у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у п.3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/ розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (п.5 Порядку №1165).

Відповідно до п.6 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з «Критеріїв ризиковості платника податку» комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

За правилами п.7 Порядку №1165, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/ розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/ розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.п.10,11 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

У Додатку 1 до Порядку №1165 визначено «Критерії ризиковості платника податку», п.8 яких відносить до таких критеріїв наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань та функцій, що визначає ризиковість платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019р. №520 затверджено «Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Згідно з п.5 Порядку №520, перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, може включати: договори з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, рахунки-фактури, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції, наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Вжите у цій нормі словосполучення «може включати» переконує, що у кожному окремому випадку перелік таких документів є індивідуальним та залежить від змісту господарської операції.

Пунктом 9 Порядку №520 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за результатами розгляду письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів (далі - Повідомлення) за формою згідно з додатком 2, або приймає рішення про відмову в реєстрації у разі надання копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Платник податку має право подати додаткові пояснення та копії документів протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення. Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання.

Згідно з п.10 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в разі ненадання/часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів при отриманні Повідомлення та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

При цьому, форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних (додаток 1 до Порядку №520), так само як і форма Повідомлення (додаток 2 до Порядку №520), містить графу «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)». А отже, контролюючий орган повинен визначити конкретно ті документи, яких, на його думку, не надано платником податків та яких не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Як встановлено колегією суддів, підставою для прийняття комісією ГУ ДПС у Миколаївській області рішень від 07.08.2025р. про відмову в реєстрації податкових накладних слугувало ненадання/ часткове надання позивачем додаткових письмових пояснень та копій документів при отриманні Повідомлення.

Проте, у графі «Додаткова інформація (зазначити конкретні документи)» оскаржуваних рішень контролюючий орган обмежився лише загальним посиланням на порушення платником п.9 Порядку №520, жодним чином не конкретизувавши, яких саме документів позивачем не надано та з яких причин надані 24.07.2025р. пояснення та копії первинних документів не були враховані комісією.

Що ж стосується доводів апелянта про направлення позивачу 29.07.2025р. Повідомлень та їх невиконання платником податків, то колегія суддів зазначає, що, за описом самого апелянта, у цих Повідомленнях позивачу запропоновано надати «первинні документи щодо придбання товарів та послуг зберігання, транспортування, навантаження та розвантаження продукції; складські документи; інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури, інвойси; розрахункові документи та/або банківські виписки; документи щодо підтвердження відповідності продукції». Такий перелік фактично відтворює загальні положення п.5 Порядку №520 та не містить вказівки на конкретні документи, їх реквізити, період чи контрагентів, а отже не давав позивачу змоги зрозуміти, яких саме документів, на думку комісії, не вистачає.

Більше того, частина витребуваних таким чином документів (документи щодо придбання товару, його транспортування покупцю, розрахункові документи) була надана позивачем 24.07.2025р.: договір поставки з ФОП ОСОБА_1 з видатковими накладними, витяг з оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 щодо розрахунків з постачальником, товарно-транспортні накладні на поставку товару покупцю, платіжні інструкції щодо оплати товару покупцем та акт звірки розрахунків. При цьому апелянтом не доведено, що документи щодо підтвердження відповідності продукції (плит OSB) є обов`язковими відповідно до договору чи законодавства.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає нерелевантним посилання апелянта на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.03.2025р. у справі №140/32696/23, оскільки в тій справі Верховний Суд виходив з того, що зміст Повідомлень чітко визначав, яких саме документів не вистачає для вирішення питання про реєстрацію. У даній же справі фактичні обставини є іншими.

З тих самих підстав не підлягає застосуванню також висновок у справі №640/11205/19, яка стосувалась оцінки реальності господарських операцій, а не стадії реєстрації податкових накладних.

Разом із тим, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду, який викладений у постанові від 16.07.2026р. у справі №500/6492/25, згідно з яким часткове ненадання витребуваних комісією документів саме по собі не є підставою для відмови в реєстрації податкової накладної, якщо сукупність фактично поданих платником матеріалів підтверджує відображену в ній операцію.

Щодо посилань апелянта на перебування позивача у переліку ризикових платників податку (рішення від 08.04.2025р. №23322), зміну найменування та керівника покупця, його віднесення до переліку ризикових платників, а також відсутність актів та розрахункових документів за оренду приміщень і документів складського обліку, то ці обставини не зазначені в оскаржуваних рішеннях як підстава для відмови в реєстрації податкових накладних та вперше наведені суб`єктом владних повноважень лише під час судового розгляду справи. Однак, обґрунтування індивідуального акта має міститися в самому акті та не може доповнюватися або змінюватися в суді.

Рішення ж про відповідність позивача критеріям ризиковості не є предметом спору у цій справі.

При цьому, колегія суддів наголошує, що предметом розгляду цієї справи є правомірність відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, змістовна оцінка яких може бути надана за результатами податкової перевірки в порядку, визначеному ПК України.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність встановлених законом підстав для відмови в реєстрації податкових накладних від 16.08.2024р. №71, №76 та від 19.08.2024р. №102, №103, оскільки:

- по-перше, контролюючий орган не сформував конкретних вимог щодо переліку документів, необхідних для реєстрації податкових накладних, і не вказав у своїх рішеннях, яких саме документів не надано позивачем;

- по-друге, контролюючий орган не вказав, чому саме надані позивачем пояснення та первинні документи не враховані ним при прийнятті оскаржуваних рішень, а лише визначив загальну підставу їх прийняття.

Як наслідок, оскаржувані рішення від 07.08.2025р. №13150487/44842154, №13150486/44842154, №13150489/44842154, №13150488/44842154 не відповідають критеріям чіткості і зрозумілості та не є обґрунтованими. Невиконання ж контролюючим органом вимог щодо змісту, форми та обґрунтованості актів індивідуальної дії має наслідком визнання їх протиправними.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 21.05.2019р. у справі №0940/1240/18, від 10.04.2020р. у справі №819/330/18 та від 18.06.2020р. у справі №824/245/19-а, та відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту, то відповідно до п.п.19,20 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1246) та ч.3 ст.245 КАС України зобов`язання ДПС України зареєструвати податкові накладні датою їх подання на реєстрацію є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.07.2019р. у справі №815/2985/18 та від 28.11.2019р. у справі №1640/2650/18.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

До того ж, також слід зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 08.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко