Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №420/42990/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42990/25

Перша інстанція суддя Свида Л.І.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Яковлєва О.В.;

суддів Дегтярьової С.В., Крусяна А.В.;

при секретарі Модваловій Д.С.

за участі сторін:

представників апелянта Брославця В.В., Ковальчук Л.В.;

представника відповідача Степанчук В.В.;

представника третьою особа Чечета О.О.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, у справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАРШАЛА ЖУКОВА 59», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «САПСАН», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОСМОНАВТІВ-27/4» до Одеської міської ради, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області, про визнання протиправним та нечинним рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАРШАЛА ЖУКОВА 59», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «САПСАН», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «КОСМОНАВТІВ-27/4» звернулись до суду з адміністративним позовом у якому заявлено вимоги Одеській міській раді про визнання протиправним та нечинним рішення «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17» подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції належним чином не досліджено та не розмежовано повноважень Одеської міської ради та Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області, а також зроблено помилковий висновок, що оскаржуване рішення Одеської міської ради не є нормативно-правовим актом.

При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції у будь-якому випадку мав повноваження на перевірку правомірності оскаржуваного рішення Одеської міської ради, як рішення суб`єкта владних повноважень.

Крім того, апелянт зазначає про допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права, оскільки судом не вирішено питання встановлення належного відповідача у даній справі.

В свою чергу, відповідачем та третьою особою подано відзиви на отриману апеляційну скаргу у яких зазначено, що судом першої інстанції належним чином встановлено обставини даної справи та застосовано норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, а як наслідок зроблено вірний висновок про необхідність залишення позову без задоволення.

Крім того, апелянтом та відповідачем подано свої додаткові письмові пояснення з повторним обґрунтуванням своїх вимог та заперечень.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 30 жовтня 2025 року №1285 вирішено внести на розгляд Одеській міській раді проект рішення «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання».

Одеською міською радою 19 листопада 2025 року, відповідно до ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 32 ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», ст. 10, 18, 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145, «Правил благоустрою території міста Одеси», затверджених рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року № 1631-VI, у зв`язку з утворенням згідно з Указом Президента України від 15 жовтня 2025 року №789/2025 Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області, враховуючи відсутність законодавчо врегульованого порядку відведення прибудинкових територій співвласникам багатоквартирних будинків у власність або постійне користування для забезпечення їх належного утримання, а також з метою забезпечення чистоти, належного санітарного стану територій багатоквартирних будинків у період до визначення меж прибудинкових територій у порядку, що має бути встановлений Кабінетом Міністрів України, прийнято рішення № 3792-VIII, яким схвалено «Тимчасовий порядок попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання», з подальшою передачею його на затвердження Одеській міській військовій адміністрації Одеського району Одеської області.

Зазначене рішення Одеської міської ради оприлюднено на сайті Одеської міської ради 24 листопада 2025 року.

Між тим, відповідно до Указу Президента України від 15 жовтня 2025 року № 789/2025 «Про утворення військової адміністрації», ч. 10 ст. 9, п. 32 ч. 2, ч. 7 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», ст. 10, 18, 20 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів», ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 березня 2011 року № 145, Правил благоустрою території міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 23 грудня 2011 року №1631-VІ, враховуючи відсутність законодавчо врегульованого порядку відведення прибудинкової території співвласникам багатоквартирних будинків у власність або постійне користування для забезпечення її належного утримання, а також з метою забезпечення чистоти, належного санітарного стану територій багатоквартирних будинків у період до визначення меж прибудинкових територій у порядку, що має бути встановлений Кабінетом Міністрів України, розглянувши рішення Одеської міської ради «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання», розпорядженням начальника Одеської міської військової адміністрації від 19 листопада 2025 року № 42-2025 «Про затвердження Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» вирішено затвердити «Тимчасовий порядок попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання». Зазначене розпорядження набирає законної сили з дня його опублікування на офіційному сайті Одеської міської ради.

Розпорядження начальника Одеської міської військової адміністрації № 42-2025 від 19 листопада 2025 року оприлюднено на сайті Одеської міської ради 26 листопада 2025 року, а також в газеті місцевої сфери розповсюдження «Життя в Одесі» від 04 грудня 2025 року № 39 (759).

В свою чергу, вважаючи протиправним рішення Одеської міської ради № 3792-VIII, звернулись до суду з даним позовом.

За наслідком з`ясування обставин справи судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки позивачами обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до Конституції України, визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно п. 44 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 11 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

При цьому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 78 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».

В свою чергу, Закон України «Про правовий режим воєнного стану» визначає зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.

Згідно ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом.

Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або відповідної обласної державної адміністрації.

При цьому, згідно п. 32 ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із встановлення відповідно до законодавства правил з питань забезпечення в населеному пункті чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно п. 8 ч. 7 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», начальник військової адміністрації видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Накази, видані в межах повноважень місцевих рад, мають бути оприлюднені, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Між тим, згідно п. 1 ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», у разі утворення військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів) Верховна Рада України за поданням Президента України може прийняти рішення про те, що у період дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування начальник військової адміністрації: крім повноважень, віднесених до його компетенції цим Законом, здійснює повноваження сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, сільського, селищного, міського голови; може затвердити тимчасову структуру виконавчих органів сільської, селищної, міської ради (для працівників, посади яких не включені до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду).

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є рішення Одеської міської ради «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року.

При цьому, дослідивши хронологію розвитку спірних правовідносин та обставини прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що першочергово розробка проекту Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання здійснювалась за участі Департаменту з благоустрою міста Одеської міської ради.

Згодом, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради № 1285 від 30 жовтня 2025 року, проект Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання передано на розгляд Одеської міської ради.

Оскаржуваним рішенням Одеської міської ради «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року схвалено Тимчасовий порядок попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання та передано його на затвердження Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області.

Розпорядженням начальника Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області № 42-2025 від 19 листопада 2025 року затверджено Тимчасовий порядок попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання. Визначено, що розпорядження набуває чинності з дня його опублікування.

Між тим, позивачі, не погоджуючись з правомірністю положень Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, звернулись до суду з вимогами виключно до Одеської міської ради, вважаючи, що відповідний Порядок набув статусу нормативно-правового акту та почав негативно впливати на їх права та інтереси саме на підставі рішення Одеської міської ради № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року.

В свою чергу перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, а також надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Одеської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в контексті доводів апелянта щодо реалізації Одеською міською радою своїх повноважень на введення в дію спірного Порядку, як нормативно-правового акту, варто врахувати, що станом на момент початку розроблення проекту Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, згідно п. 44 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачалось, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Проте, Указом Президента України «Про утворення військової адміністрації» № 789/2025 від 15 жовтня 2025 року (набрав чинності 16 жовтня 2025 року), утворено Одеську міську військову адміністрацію Одеського району Одеської області.

В свою чергу, з аналізу вищевикладених положень ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» вбачається, що після утворення військової адміністрації населеного пункту в межах територій територіальної громади, начальник військової адміністрації отримує можливість видання наказів та розпоряджень у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради.

До повноважень військової адміністрації населених пунктів, згідно ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, відноситься встановлення відповідно до законодавства правил з питань забезпечення в населеному пункті чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, з моменту набрання чинності Указом Президента України «Про утворення військової адміністрації» № 789/2025 від 15 жовтня 2025 року, яким утворено Одеську міську військову адміністрацію Одеського району Одеської області, остання набула зазначених повноважень місцевої ради.

При цьому, колегія суддів наголошує, що реалізація військовими адміністраціями населених пунктів повноважень, передбачених ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», здійснюється з моменту їхнього утворення й не вимагає обов`язкового ухвалення Верховною Радою України рішення в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану».

Схожі висновки щодо застосування положень ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», в контексті переходу повноважень місцевої ради до військової адміністрації, викладено в постанові Верховного Суду від 28 травня 2026 року (справа № 620/4737/23).

В свою чергу, повертаючись до змісту оскаржуваного рішення, Одеська міська рада у якості юридичної підстави його прийняття не посилалась на положення п. 44 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», якими передбачено виключні повноваження місцевої ради із затвердження правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

При цьому, як вже зазначалось вище, оскаржуваним рішенням лише схвалено проект Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, посилаючись на положення ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», а як наслідок передано Порядок на затвердження Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області, як спеціально уповноваженому суб`єкту владних повноважень.

Між тим, аналізуючи положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що терміни «затвердження» та «схвалення», застосовані законодавцем, не є тотожними.

Так, термін «затвердження» надає документу остаточну юридичну силу для його безпосереднього виконання, зокрема для надання чинності нормативно-правовому акту.

З іншого боку, термін «схвалення» місцевою радою є юридичним вираженням згоди, підтримки чи позитивної оцінки колегіального органу щодо певного документа (проекту), концепції, декларації чи наміру.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що повноваження місцевої ради щодо схвалення проекту нормативно-нормативно правового акту, який діятиме на території відповідної територіальної громади, але вводитиметься в дію іншим суб`єктом владних повноважень, визначені загальною правомочністю місцевої ради у ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», як представницького органу територіальної громади, відповідно до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

При цьому, використання загальної правомочності місцевої ради, визначеної у ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», у даному випадку не порушує встановленого у ст. 19 Конституції України принципу, згідно якого органи місцевого самоврядування мають діяти лише в межах та у спосіб, визначені законом, оскільки у межах спірних правовідносин місцева рада, як представницький орган територіальної громади, лише висловила своє схвальне ставлення до проекту нормативно-правого акту, що не дало жодної юридичної сили відповідному проекту, а також не створило жодного обов`язку, як і не заважало у випадку відсутності такого схвалення, Одеській міській військовій адміністрації виконати свою функцію щодо введення в дію відповідного нормативно-правового акту.

Тобто, Одеська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, діяла законно, оскільки її участь у процесі затвердження Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, як нормативно-правового акту, не мала обов`язкового характеру та обмежилась лише підтримкою проекту такого нормативно-правого акту, вираженою від імені територіальної громади.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Одеської міської ради «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року не є нормативно-правовим актом.

З іншого боку, судом першої інстанції вірно встановлено, що Тимчасовий порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання набув статусу нормативно-правого акту саме на підставі розпорядження начальника Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області № 42-2025 від 19 листопада 2025 року.

Між тим, окремо обставин порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення Одеської міської ради, зокрема порушення порядку проведення пленарного засідання, на якому прийнято оскаржуване рішення, відповідно до Регламенту Одеської міської ради, колегією суддів не встановлено.

З іншого боку, щодо порушення прав позивачів Одеською міською радою при схваленні проекту Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, з положеннями якого позивачі незгодні, оскільки вважають їх протиправними, колегія суддів повторно зазначає, що оскаржуване рішення не є актом органу місцевого самоврядування, який створює будь-які нові права чи обов`язки для позивачів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що повноваження місцевої ради, визначені у ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», є дискреційними, а тому суд не має права втручатися у внутрішню компетенцію органу місцевого самоврядування, не може надавати оцінки мотивам місцевої ради, з яких вона виходила при прийнятті оскаржуваного рішення, а також не може будь-яким чином переоцінювати позицію депутатів місцевої ради, які виразили свою політичну волю та проголосували за схвалення проекту Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання.

Зазначені висновки суду корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо дискреційних повноважень органів місцевого самоврядування, викладеною у постанові від 27 березня 2019 року (справа № 688/3487/16-а).

В свою чергу, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що виключно в контексті перевірки правомірності розпорядження начальника Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області № 42-2025 від 19 листопада 2025 року, яким затверджено та введено в дію Тимчасовий порядок попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, як нормативно-правовий акт, можливо надати оцінку кожному окремому доводу позивачів про невідповідність такого Порядку положенням законодавства України.

З іншого боку, логічним продовження зазначеного висновку є другий висновок про те, що позивачі, не погоджуючись з правомірністю Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання, як нормативно-правового акту, обрали неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів, заявивши свої позовні вимоги до Одеської міської ради, а не до Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області.

Щодо доводів апелянта про допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме щодо ухилення суду від визначення належного відповідача у даній справі та ухилення суду від виходу за межі позовних вимог з метою захисту прав та інтересів позивачів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 9 КАС України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

При цьому, згідно п. 4, п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Згідно ч. 5 ст. 48 КАС України, під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

З іншого боку, згідно ч. 10 ст. 264 КАС України, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта суд виявить, що інші нормативно-правові акти, прийняті відповідачем, чи їх окремі положення, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, безпосередньо впливають на прийняття рішення у справі і без визнання таких нормативно-правових актів протиправними неможливий ефективний захист прав позивача, суд визнає такі акти чи їх окремі положення протиправними в порядку, визначеному цією статтею.

Між тим, згідно ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 317 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Так, з аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Тобто, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, а саме предмета та підстави позову.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до конкретного відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

В свою чергу, суд, під час розгляду адміністративної справи має дотримуватись встановленого КАС України порядку їх розгляду та здійснювати такий розгляд у межах заявлених предмету та підстав позову.

Між тим, повертаючись до обставин спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що рішення Одеської міської ради «Про схвалення Тимчасового порядку попереднього визначення та погодження меж територій багатоквартирних будинків для їх прибирання» № 3792-VIII від 19 листопада 2025 року є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безумовно може бути оскаржене до суду у встановленому КАС України порядку.

При цьому, колегією суддів вже зазначалось, що позивачі, звертаючись з позовними вимогами виключно до Одеської міської ради, не погоджувались з правомірністю відповідного рішення Одеської міської ради, обґрунтовуючи підстави свого позову тим, що воно є нормативно-правовим актом, який порушує вимоги законодавства.

З іншого боку, колегія суддів наголошує, що позивачі під час подання даного адміністративного позову були обізнані з фактом прийняття розпорядження начальника Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області № 42-2025 від 19 листопада 2025 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, дотримався встановленого КАС України порядку розгляду адміністративних справ та, з урахуванням закріпленого принципу диспозитивності, розглянув дану справу у межах заявлених предмету та підстав позову до обраного позивачами відповідача.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що залучення до розгляду даної справи за власною ініціативою суду іншого суб`єкта владних повноважень (військової адміністрації) для перевірки правомірності ухваленого ним рішення (розпорядження), яке не є предметом позову, не може вважатись заміною належного відповідача чи необхідним залученням співвідповідача у розумінні положень КАС України.

Більш того, враховуючи положення ч. 5 ст. 48 КАС України, колегія суддів повторно зазначає, що позивачі під час подання даного адміністративного позову були обізнані з фактом існування розпорядження начальника Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області № 42-2025 від 19 листопада 2025 року, що враховано судом першої інстанції.

Аналогічним чином, щодо доводів апелянта про необхідність виходу за межі позовних вимог за власною ініціативою суду, колегія суддів зазначає, що надання оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, який свідомо не визначався позивачами у якості відповідача по даній справі, не може вважатись необхідним виходом за межі позовних вимог у розумінні положень ч. 2 ст. 9 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено помилкового застосування норм матеріального чи порушень норм процесуального права, достатніх для скасування рішення суду першої інстанції.

Факт незалучення до розгляду Одеської міської військової адміністрації Одеського району Одеської області у якості третьої особи, встановлений колегією суддів під час апеляційного розгляду даної справи, не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у розумінні положень КАС України, оскільки вказана обставина не призвела до неправильного вирішення справи судом та відповідний суб`єкт владних повноважень погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів.

Повний текст постанови суду виготовлено 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач О.В. Яковлєв

СуддіС.В. Дегтярьова А.В. Крусян