Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/2650/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/2650/26

перша інстанція: суддя Бойко О.Я.,

повний текст судового рішення

складено 01.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 420/2650/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо визначення стажу судді у відставці ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області визначити ОСОБА_1 стаж судді у відставці станом на 24 грудня 2025 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири місяці (двадцять шість) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири місяці (двадцять шість) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що загальний стаж її роботи, який дає право на відставку, становить 29 років 4 місяці 13 днів. Проте відповідач призначив їй щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів, протиправно не включивши до стажу роботи на посаді судді стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді (3 роки), та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (2 роки 4 місяці 28 днів). На думку позивачки, з урахуванням 29 повних років стажу розмір її утримання має становити 68 відсотків (50% + 9 років х 2%) суддівської винагороди працюючого судді.

Ухвалою суду першої інстанції від 09.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду першої інстанції від 01.06.2026 до участі у справі як другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки відповідно до принципу екстериторіальності саме воно розглянуло документи позивачки та прийняло спірне рішення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо визначення стажу судді у відставці ОСОБА_1 на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження № 213050046102 від 09.01.2026 про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56% суддівської винагороди працюючого судді.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити ОСОБА_1 стаж судді у відставці станом на 24 грудня 2025 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири місяці (двадцять шість) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу судді 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири місяці (двадцять шість) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків місячної суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань в розмірі 1065 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивачка, призначена на посаду судді у 2001 році, зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення, зокрема Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII та Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», за яким до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років зараховується половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах. Позивачка навчалася за денною формою, тому до її стажу підлягає зарахуванню половина строку навчання - 2 роки 4 місяці 28 днів.

Крім того, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, яким на день призначення позивачки згідно з частиною першою статті 7 Закону № 2862-XII був стаж роботи в галузі права не менш як три роки. Відтак стаж роботи позивачки на посаді судді становить 29 років 4 місяці 13 днів, що дає їй право на щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди.

Встановивши, що заява позивачки за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке прийняло розпорядження від 09.01.2026 № 213050046102, суд, з посиланням на частину другу статті 9 КАС України, вийшов за межі позовних вимог, визнав протиправним та скасував зазначене розпорядження і поклав обов`язок вчинити відповідні дії саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII стаж роботи на посаді судді, визначений згідно зі статтею 137 цього Закону, лише дає судді право на відставку.

Половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах та стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді, зараховуються лише для визначення права судді на відставку, тоді як відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки за кожний повний рік роботи саме на посаді судді понад 20 років.

Оскільки суддівський стаж позивачки складає 23 роки 10 місяців 11 днів, розмір її щомісячного довічного грошового утримання правомірно визначено в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди працюючого судді.

Апелянт також посилається на пункт 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 та рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції перебрав на себе функції суб`єкта владних повноважень, оскільки призначення та перерахунок пенсії і щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці належать до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а отже, з урахуванням абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, суд мав би зобов`язати відповідача вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що в період з 01.09.1993 по 27.06.1998 (4 роки 9 місяців 27 днів) позивачка навчалася за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

З 14.09.1998 по 13.09.2001 позивачка працювала на посаді стажиста судді Новокаховського міського суду Херсонської області.

Указом Президента України від 27.12.2001 № 1271/2001 позивачку призначено на посаду судді Новокаховського міського суду Херсонської області строком на п`ять років; Указом Президента України від 14.04.2006 № 308/2006 її призначено в межах п`ятирічного строку на посаду судді апеляційного суду Херсонської області; постановою Верховної Ради України від 07.06.2007 № 1143-V обрано безстроково на посаду судді апеляційного суду Херсонської області; Указом Президента України від 28.09.2018 № 297/2018 переведено на посаду судді Херсонського апеляційного суду.

Рішенням Вищої ради правосуддя № 2642/0/15-25 позивачку 11.12.2025 звільнено з посади судді Херсонського апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Відповідно до довідки, на підставі якої Вищою радою правосуддя вирішено питання про відставку, загальний стаж роботи позивачки, що дає право на відставку, визначено у розмірі 29 років 4 місяці 13 днів, до якого зараховано: стаж на посаді судді - 23 роки 11 місяців 15 днів; стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів. Довідкою Херсонського апеляційного суду від 24.12.2025 про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, підтверджено стаж професійної діяльності позивачки за юридичною спеціальністю після здобуття вищої освіти понад 3 роки.

31.12.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято розпорядження від 09.01.2026 № 213050046102 про призначення позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів.

Не погоджуючись з визначеним розміром щомісячного довічного грошового утримання, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області у повному обсязі, позивачкою та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України апеляційний суд переглядає його в межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області.

Предметом спору у цій справі є питання про те, чи підлягають урахуванню при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім часу роботи на посаді судді, стаж (досвід) роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, і половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Відповідно до частини першої статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Згідно з частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII, доповненою Законом України від 12.07.2018 № 2509-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», визначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 відсотки грошового утримання судді.

Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

На день призначення позивачки на посаду судді (27.12.2001) діяли Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, стаття 43 якого визначала право судді на відставку та щомісячне довічне грошове утримання, та Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», абзацом другим статті 1 якого встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Отже, законодавство як на день призначення позивачки на посаду судді, так і на день її відставки не розмежовує стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку, та стаж роботи на посаді судді, що враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання. Частина третя статті 142 Закону № 1402-VIII оперує поняттям «робота на посаді судді», зміст якого розкривається саме статтею 137 цього Закону, частина друга якої прямо відносить стаж (досвід) роботи, що надає право для призначення на посаду судді, до стажу роботи на посаді судді, а не до якогось іншого, окремого стажу, що надає лише право на відставку. Половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі зберігається у складі стажу роботи на посаді судді для суддів, призначених до набрання чинності Законом № 1402-VIII, на підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Інше, звужувальне, тлумачення, запропоноване апелянтом, не ґрунтується на тексті закону. Більше того, пункт 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865, на який посилається сам апелянт, у викладеній ним редакції також встановлює, що половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах зараховується до стажу роботи, що дає судді право не лише на відставку, а й на одержання щомісячного грошового утримання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18, погодившись із висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VIII потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також враховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма привела до покращення правового становища суддів.

Верховний Суд у постанові від 09.11.2018 у справі № 559/443/17 дійшов висновку, що половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період строкової військової служби підлягають урахуванню при обчисленні стажу, від якого залежить відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У постанові від 13.12.2023 у справі № 420/9332/21 Верховний Суд, застосувавши абзац четвертий пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII та Указ Президента України від 10.07.1995 № 584/95, обчислив стаж судді у відставці для визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (25 років 2 місяці 9 днів, що відповідає 60 відсоткам суддівської винагороди).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2862-XII (у редакції, чинній на день призначення позивачки на посаду судді) на посаду судді районного (міського) суду міг бути рекомендований громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менше як 10 років та володіє державною мовою.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка до призначення на посаду судді працювала стажистом судді Новокаховського міського суду Херсонської області з 14.09.1998 по 13.09.2001, тобто мала стаж роботи в галузі права тривалістю не менше трьох років, який і був необхідною умовою для її призначення на посаду судді. Відтак до стажу роботи позивачки на посаді судді підлягають зарахуванню саме 3 роки такого стажу (досвіду) роботи.

Позивачка навчалася у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою з 01.09.1993 по 27.06.1998 (4 роки 9 місяців 27 днів) та пропрацювала на посаді судді понад 10 років, а тому до її стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання - 2 роки 4 місяці 28 днів.

Позивачка звільнена у відставку 11.12.2025, тобто в період дії частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII, а тому ця норма підлягає застосуванню до неї.

Колегія суддів також враховує, що зазначені періоди зараховано до стажу роботи позивачки на посаді судді при вирішенні питання про її відставку (загальний стаж 29 років 4 місяці 13 днів), а наявність стажу професійної діяльності за юридичною спеціальністю понад 3 роки підтверджено також довідкою Херсонського апеляційного суду від 24.12.2025 про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання. Посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013 щодо правової природи відставки судді наведених висновків не спростовують.

Таким чином, стаж роботи позивачки на посаді судді становить 29 років 4 місяці 13 днів (23 роки 11 місяців 15 днів + 3 роки + 2 роки 4 місяці 28 днів), тобто 29 повних років, а отже відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII розмір її щомісячного довічного грошового утримання становить 68 відсотків (50 відсотків + 9 повних років понад 20 років х 2 відсотки) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Визначення відповідачем розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачки в розмірі 56 відсотків з розрахунку стажу 23 роки 10 місяців 11 днів є протиправним.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції перебрав на себе функції суб`єкта владних повноважень. Повноваження органу Пенсійного фонду України щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не є дискреційними, оскільки частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII визначено конкретний розмір такого утримання залежно від стажу роботи на посаді судді, тобто законом передбачено лише один правомірний варіант поведінки відповідача. За таких обставин, з урахуванням встановлених судом обставин щодо тривалості стажу позивачки, зобов`язання відповідача визначити позивачці стаж та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди працюючого судді є належним та ефективним способом захисту порушеного права відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, а підстави для застосування абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України відсутні.

Щодо суб`єкта, на якого судом першої інстанції покладено обов`язок вчинити дії, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги було пред`явлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, однак судом встановлено, що відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яке і прийняло спірне розпорядження від 09.01.2026 № 213050046102. У зв`язку з цим ухвалою суду першої інстанції від 01.06.2026 зазначене Головне управління залучено до участі у справі як другого відповідача.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 620/4900/22 зазначив, що у разі розгляду заяви за принципом екстериторіальності право особи порушується безпосередньо тим територіальним органом Пенсійного фонду України, який прийняв відповідне рішення, а не органом, яким особу повідомлено про таке рішення. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії саме Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та поклав на нього обов`язок вчинити дії, необхідні для відновлення порушеного права позивачки, що з урахуванням залучення його до участі у справі як відповідача та частини другої статті 9 КАС України не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Апелянт, до того ж, не заперечує, що саме він є суб`єктом владних повноважень, який прийняв спірне рішення. Відсутність у резолютивній частині рішення висновку щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прав апелянта не зачіпає, учасниками справи в цій частині рішення не оскаржується, а очевидних порушень, які б зумовлювали вихід за межі доводів апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд першої інстанції по суті спору дійшов правильного висновку про протиправність дій відповідача щодо визначення стажу роботи позивачки на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів та про наявність підстав для зобов`язання відповідача визначити позивачці стаж та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 68 відсотків суддівської винагороди працюючого судді. Дата, з якої відповідача зобов`язано здійснювати виплату у такому розмірі (з 24.12.2025), апелянтом не оскаржується.

Водночас, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги, якою відповідач просить скасувати рішення повністю, колегія суддів вважає за необхідне змінити його резолютивну частину з огляду на таке.

По-перше, позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження від 09.01.2026 № 213050046102 позивачкою не заявлялася; суд першої інстанції вирішив її, вийшовши за межі позовних вимог на підставі частини другої статті 9 КАС України. Відповідно до цієї норми суд може вийти за межі позовних вимог лише у разі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначеним розпорядженням позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Право позивачки на таке утримання, як і сам факт його призначення, сторонами не оспорюються; спір стосується виключно стажу, врахованого при визначенні відсоткового розміру утримання, та, відповідно, самого розміру - 56 відсотків суддівської винагороди.

Скасування ж цього розпорядження в повному обсязі усуває правову підставу для виплати позивачці щомісячного довічного грошового утримання взагалі, що не відповідає меті ефективного захисту її прав, а також суперечить пунктам 4 та 5 резолютивної частини рішення, якими відповідача зобов`язано провести перерахунок утримання з урахуванням раніше виплачених сум, тобто у межах уже призначеної виплати.

Отже, вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог був виправданим лише в частині, у якій розпорядженням визначено розмір щомісячного довічного грошового утримання у 56 відсотків суддівської винагороди працюючого судді на підставі стажу роботи на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів, а тому пункт 3 резолютивної частини рішення належить викласти в новій редакції, зазначивши також суб`єкта владних повноважень, яким прийнято розпорядження.

По-друге, у пунктах 4 та 5 резолютивної частини рішення суд першої інстанції, відтворивши формулювання позовних вимог, зазначив стаж судді у відставці у розмірі 29 років 4 місяці 26 днів. Водночас у мотивувальній частині рішення суд встановив, що згідно з довідкою, на підставі якої позивачку звільнено у відставку, загальний стаж роботи, що дає право на відставку, становить 29 років 4 місяці 13 днів і складається зі стажу на посаді судді - 23 роки 11 місяців 15 днів, стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 28 днів, що в сумі становить саме 29 років 4 місяці 13 днів. Доказів наявності у позивачки стажу тривалістю 29 років 4 місяці 26 днів матеріали справи не містять. Різниця у 13 днів відповідає періоду з 11.12.2025 (дата звільнення позивачки з посади судді) по 24.12.2025, однак після звільнення з посади судді стаж роботи на посаді судді не набувається.

Така невідповідність між мотивувальною та резолютивною частинами рішення на відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання не впливає, оскільки в обох випадках кількість повних років стажу становить 29, однак створює правову невизначеність при виконанні судового рішення, а тому пункти 4 та 5 резолютивної частини рішення також належить викласти в новій редакції із зазначенням встановленого судом стажу - 29 років 4 місяці 13 днів.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні шляхом викладення пунктів 3, 4 та 5 його резолютивної частини в новій редакції. В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, а інші доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду першої інстанції по суті спору не спростовують.

Оскільки зміна рішення суду першої інстанції не змінює результату вирішення спору, яким позов фізичної особи до суб`єкта владних повноважень задоволено, підстави для зміни розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Незважаючи на зазначення у вступній частині рішення суду першої інстанції про розгляд справи «у письмовому загальному провадженні», з розділу ІІІ цього рішення вбачається, що ухвалою від 09.02.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відомостей про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження рішення не містить.

Спір стосується обчислення та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і не належить до справ, які відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» цього пункту. Отже, постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім зазначених випадків.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 420/2650/26 змінити, виклавши пункти 3, 4 та 5 його резолютивної частини в такій редакції:

« 3. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 09.01.2026 № 213050046102 в частині визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді 23 роки 10 місяців 11 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді станом на 24 грудня 2025 року у розмірі 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири) місяці 13 (тринадцять) днів з виплатою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року.

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 (двадцять дев`ять) років 4 (чотири) місяці 13 (тринадцять) днів, в розмірі 68 (шістдесят вісім) відсотків суддівської винагороди працюючого судді з 24 грудня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.»

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2026 року у справі № 420/2650/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко