Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №400/4971/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4971/26

перша інстанція: суддя Дерев`янко Л.Л.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 400/4971/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 14.07.2025 року вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування вимог, передбачених Постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області під час виконання судових рішень протиправно здійснює перерахунок, нарахування та виплату його пенсії з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо застосування з 14.07.2025 року вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування вимог, передбачених Постановою КМУ від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 400/1122/25, від 26.05.2025 у справі № 400/2872/25, від 14.01.2026 у справі № 400/12301/25 та від 24.06.2025 у справі № 400/4309/25 відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, тоді як рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, зазначену постанову визнано протиправною та нечинною. З урахуванням частини другої статті 9 КАС України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), виплата якої згідно зі статтею 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів України є обов`язковими до виконання, а постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, за окремими напрямами, в межах бюджетних асигнувань та пропорційно виділеним на ці цілі коштам.

Головне управління не має можливості самостійно формувати бюджет та виділяти кошти з державного бюджету, відповідно до статей 2, 23 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання та платежі можуть здійснюватися лише за наявності бюджетного призначення, а бюджетами Пенсійного фонду України на 2025 та 2026 роки, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 та від 05.02.2026 № 127, передбачено видатки на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, у розмірах 250 000 000,00 грн та 500 000 000,00 грн відповідно, а спрямування коштів державного бюджету на такі виплати згідно з підпунктами 12, 13 пункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, можливе лише у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.

Пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що механізм фінансування таких видатків визначається Кабінетом Міністрів України. На думку апелянта, розмір пенсії позивача розраховано з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, яка була чинною на момент здійснення перерахунку, а після визнання її протиправною та нечинною виникла прогалина у правовому регулюванні механізму фінансування виплат за судовими рішеннями, у зв`язку з чим Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України листами від 10.06.2026 та від 07.07.2026.

Апелянт також вказує, що положення цієї постанови кореспондуються з абзацами другим та третім підпункту 2 пункту 22 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, посилається на умови воєнного стану, постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17, рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011, від 25.01.2012 № 3-рп/2012, від 07.11.2018 № 9-р/2018, а також на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 440/14216/23 та від 19.02.2026 у зразковій справі № 240/7215/24, і вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 400/1122/25, від 26.05.2025 у справі № 400/2872/25, від 24.06.2025 у справі № 400/4309/25, від 14.01.2026 у справі № 400/12301/25 відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивача із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

На заяви позивача про виплату пенсії відповідно до судових рішень відповідач листами від 15.08.2025, від 04.10.2025, від 01.12.2025, від 11.03.2026, від 05.05.2026 повідомив, що виплата перерахованої пенсії та нарахованої різниці буде проводитися відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, проте суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Хоча Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в апеляційній скарзі не порушувало питання про те, чи належить цей спір розглядати в порядку адміністративного судочинства у позовному провадженні, колегія суддів, з огляду на наведені норми, вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги, оскільки розгляд судом першої інстанції по суті позову, який стосується виконання раніше ухвалених судових рішень і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства в позовному провадженні, є порушенням норм процесуального права, що в силу статті 319 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Відповідно до частин другої та четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання; примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Водночас КАС України передбачає спеціальні механізми судового контролю за виконанням судових рішень. Так, відповідно до статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень подати такий звіт. Статтями 382-1 - 382-3 КАС України врегульовано порядок встановлення та розгляду такого звіту, наслідки його неподання або відмови у його прийнятті, зокрема накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Питання про належний спосіб захисту у спорах щодо застосування органами Пенсійного фонду України Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821), вирішено Верховним Судом.

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26 відступив від висновку, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, про те, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову, та визнав правильним висновок, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства і підлягає вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 (адміністративне провадження № К/990/32644/26) зазначив, що процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах, а підставами застосування статей 382 - 383 КАС України є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з його виконанням або невиконанням. Наявність у КАС України таких спеціальних механізмів виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення (пункти 28 - 30 постанови).

У цій постанові Верховний Суд, з посиланням на висновки, викладені у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26, також зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням; визначальним є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення. Механізм судового контролю має стадійний характер, і питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні; інше тлумачення призвело б до того, що кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження (пункти 35 - 39 постанови).

Критерієм розмежування нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення Верховний Суд визначив встановлення того, чи виникли внаслідок дій відповідача нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням; у другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю. При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору (пункти 40, 41 постанови).

Отже, за висновком Верховного Суду, якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 43 - 45 постанови). При цьому Верховний Суд не погодився з доводами скаржника про те, що такий позов ґрунтується на нових діях відповідача на підставі Порядку № 821, який був відсутній на час ухвалення первісного судового рішення (пункти 8, 42 - 46 постанови).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на користь позивача ухвалено рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 400/1122/25 (рішення від 18.04.2025), № 400/2872/25 (рішення від 26.05.2025), № 400/4309/25 (рішення від 24.06.2025) та № 400/12301/25 (рішення від 14.01.2026), на виконання яких відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії позивача, застосувавши Порядок № 821. Про застосування Порядку № 821 під час виплати перерахованої на виконання цих рішень пенсії відповідач повідомив позивача листами, наведеними вище.

Позивач в обґрунтування позову сам зазначив, що відповідач протиправно застосував постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 саме під час виконання рішень суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, також виходив виключно з того, що Порядок № 821 застосовано відповідачем на виконання зазначених чотирьох судових рішень.

Отже, право позивача на перерахунок пенсії та відповідний обов`язок відповідача вже визначені рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 400/1122/25, № 400/2872/25, № 400/4309/25 та № 400/12301/25, які набрали законної сили, а предметом незгоди позивача є спосіб, строки та повнота реалізації цих судових рішень, тобто виплата визначених на їх виконання сум частинами, в межах бюджетних асигнувань, з урахуванням черговості та пропорційного розподілу коштів. Застосування відповідачем Порядку № 821 не є самостійним юридичним фактом, що породив нові публічно-правові відносини між сторонами, а є лише способом, який відповідач обрав для виконання покладених на нього зазначеними судовими рішеннями обов`язків.

Колегія суддів також перевірила, чи не охоплюють позовні вимоги, сформульовані позивачем загально (щодо застосування Порядку № 821 з 14.07.2025 при нарахуванні та виплаті пенсії), будь-якого іншого предмета, не охопленого раніше ухваленими судовими рішеннями, що могло б бути підставою для розгляду спору по суті в певній частині та закриття провадження лише частково.

Такої частини позовних вимог колегія суддів не встановила. Відповідно до пункту 1 Порядку № 821 ним визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій, призначених (перерахованих) саме на виконання судових рішень. Отже, за своїм змістом Порядок № 821 стосується лише виплат, визначених на виконання судових рішень. Матеріали справи не містять відомостей, а позивач не стверджував, що відповідач застосував Порядок № 821 до будь-яких інших виплат, ніж ті, що визначені на виконання рішень у справах № 400/1122/25, № 400/2872/25, № 400/4309/25 та № 400/12301/25.

Не свідчить про виникнення нового спору і те, що позивач просить усунути порушення з 14.07.2025, тобто з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 821, яка є пізнішою за дати ухвалення рішень у справах № 400/1122/25, № 400/2872/25, № 400/4309/25, а також те, що рішення у справі № 400/12301/25 ухвалено вже після прийняття цієї постанови. В усіх випадках спірні дії відповідача вчинені в межах виконання відповідних судових рішень, а застосування відповідачем під час виконання нормативного акта, прийнятого після ухвалення первісного судового рішення, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі № 120/7326/26 не змінює процесуальної природи таких правовідносин.

Так само визнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 протиправною та нечинною рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, на яке послався суд першої інстанції, не змінює характеру спору. Ця обставина може бути наведена позивачем на обґрунтування неналежного виконання відповідачем судових рішень під час здійснення судового контролю за їх виконанням.

Таким чином, позовні вимоги у цій справі в повному обсязі стосуються порядку виконання судових рішень Миколаївського окружного адміністративного суду у справах № 400/1122/25, № 400/2872/25, № 400/4309/25 та № 400/12301/25 та не утворюють нового предмета адміністративного судочинства, а позивач має право захистити свої права в порядку судового контролю за виконанням цих судових рішень, передбаченого статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України. Підстави для часткового закриття провадження у справі відсутні.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, помилково дійшов висновку про наявність нового публічно-правового спору та вирішив його по суті, фактично ухваливши нове судове рішення, спрямоване на спонукання відповідача до виконання раніше ухвалених судових рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до частини першої статті 319 КАС України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - частковому задоволенню.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування Порядку № 821 по суті спору колегією суддів не оцінюються.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України колегія суддів роз`яснює позивачу, що він має право звернутися до Миколаївського окружного адміністративного суду, який ухвалив рішення у справах № 400/1122/25, № 400/2872/25, № 400/4309/25 та № 400/12301/25, із заявами в порядку статей 382, 383 КАС України у відповідних справах.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду справа по суті не вирішується, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі № 400/4971/26 скасувати.

Провадження у справі № 400/4971/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що він має право звернутися до Миколаївського окружного адміністративного суду із заявами в порядку статей 382, 383 КАС України щодо виконання рішень Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 № 400/1122/25, від 26.05.2025 № 400/2872/25, від 24.06.2025 № 400/4309/25 та від 14.01.2026 № 400/12301/25.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко