Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/15351/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/15351/26

перша інстанція: суддя Бутенко А.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/15351/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що пенсія, перерахована на виконання судового рішення, виплачується їй в обмеженому розмірі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що, на її думку, є протиправним.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 09.06.2026 із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 09.06.2026 без застосування вимог Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, в повному розмірі.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність фінансування не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов`язку здійснити виплату пенсії, перерахованої на виконання судового рішення, у повному розмірі. Крім того, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною, а відтак вона не підлягає застосуванню з 09.06.2026.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що пенсії за Законом № 2262-ХІІ виплачуються виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 8 Закону № 2262-ХІІ), а порядок виплати пенсій за рішеннями суду визначається Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», відповідно до якого бюджетні асигнування на погашення заборгованості за рішеннями суду визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених статтею 116 Конституції України, уповноважений регулювати порядок та розміри соціальних виплат, а постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 є чинною і обов`язковою для застосування органами Пенсійного фонду України, тому Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Крім того, апелянт посилається на те, що в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, право на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, може бути обмежене, а виплата пенсій здійснюється з урахуванням фінансових можливостей держави.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 420/14669/25 відповідача зобов`язано здійснити з 01.05.2025 нарахування та виплату позивачці щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачки, розмір перерахованої пенсії за рішенням суду становить 10340,35 грн. Відповідач повідомив, що виплата перерахованої пенсії та доплати буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції оскаржено лише відповідачем, доводи якого стосуються задоволеної частини позову; позивачка рішення в частині відмови у задоволенні позову (щодо періоду з 01.01.2026 по 08.06.2026) не оскаржувала. Апеляційна скарга подана 27.07.2026, тобто в межах строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України.

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції розглянув по суті спір, який не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, оскільки він стосується виконання судового рішення, яке набрало законної сили, в іншій адміністративній справі. Хоча апелянт на цю обставину не посилається, вона є підставою для скасування судового рішення з закриттям провадження у справі (стаття 319 КАС України), а тому колегія суддів виходить за межі доводів та вимог апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому в адміністративних справах, зокрема, з приводу пенсійних виплат, інших соціальних виплат та доплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф, а також додатково може встановити новий строк подання звіту або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, підставами застосування якого є саме невиконання чи неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26 відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову, та визнав правильним висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства і підлягає вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 (адміністративне провадження № К/990/32644/26), ухваленій у подібних правовідносинах, з посиланням на постанову у справі № 520/490/26 зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням; визначальним є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення (пункти 35, 40, 41 постанови).

Верховний Суд у цій постанові також наголосив, що механізм судового контролю, встановлений КАС України, має стадійний характер, а тому якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України процесуальних механізмів. Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю (пункти 37 - 39 постанови).

Вирішальним для розмежування нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення, за висновком Верховного Суду, є встановлення того, чи виникли внаслідок дій відповідача нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. Якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 40, 43 - 45 постанови).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 у справі № 420/14669/25 відповідача зобов`язано здійснити з 01.05.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання саме цього судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивачки, розмір перерахованої пенсії за рішенням суду становить 10340,35 грн., а виплату перерахованої пенсії та доплати поставив у залежність від виділення коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з урахуванням Порядку № 821. Тобто Порядок № 821 застосовано відповідачем не при визначенні права позивачки на пенсію чи її розміру як такого, а виключно як механізм фінансування та виплати сум, нарахованих на виконання рішення суду у справі № 420/14669/25.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачка просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати їй пенсії з 01.01.2026 із застосуванням Порядку № 821 та зобов`язати здійснити таку виплату без застосування цього Порядку. Отже, предметом незгоди позивачки є спосіб та повнота реалізації судового рішення у справі № 420/14669/25, а саме - своєчасність і повнота виплати пенсії, перерахованої на виконання цього рішення. Будь-яких нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі № 420/14669/25, дії відповідача не утворюють, а питання щодо виплати позивачці перерахованої пенсії перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.

Наведеного висновку не змінює та обставина, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Втрата Порядком № 821 чинності з набранням законної сили зазначеним рішенням впливає на оцінку правомірності дій відповідача щодо виконання судового рішення у справі № 420/14669/25, однак не перетворює спір про належність такого виконання на новий публічно-правовий спір. Відповідна оцінка, зокрема щодо обов`язку відповідача здійснити виплату присуджених сум у повному обсязі, має бути надана судом, який ухвалив рішення у справі № 420/14669/25, у порядку судового контролю за його виконанням.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги в повному обсязі стосуються порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивачка має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України звернутися до Одеського окружного адміністративного суду як суду, що ухвалив рішення у справі № 420/14669/25, із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення та/або із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання такого рішення суду. Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково розглянув цей спір по суті в порядку позовного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Наведена підстава охоплює і випадки, коли спірні питання підлягають вирішенню не в порядку позовного провадження, а в порядку спеціальних процедур, встановлених КАС України, зокрема судового контролю за виконанням судових рішень (розділ IV КАС України). У справі № 120/7326/26 Верховний Суд погодився з наявністю підстав для відмови у відкритті провадження за пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України (пункт 46 постанови), якій на стадії розгляду справи кореспондує пункт 1 частини першої статті 238 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Розгляд судом по суті в порядку позовного провадження справи, яка не підлягає такому розгляду, є порушенням норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування судового рішення на підставі зазначеної норми.

Те, що позивачка не оскаржила рішення в частині відмови у позові (період з 01.01.2026 по 08.06.2026), не перешкоджає закриттю провадження в повному обсязі. Підстава для закриття стосується всього предмета позову: вимоги щодо виплати пенсії із застосуванням Порядку № 821 як до, так і після 09.06.2026 однаково стосуються виконання рішення у справі № 420/14669/25. Залишення в силі рішення в частині відмови означало б збереження вирішення по суті спору, який не підлягав розгляду в позовному провадженні, і могло б перешкодити позивачці у здійсненні судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/14669/25 за цей період. Закриття провадження не погіршує становища позивачки, оскільки не вирішує її вимог по суті. Тому з урахуванням частини другої статті 308 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем Порядку № 821, наявності бюджетних обмежень та дії воєнного стану стосуються суті спору, а тому з огляду на закриття провадження у справі колегією суддів не оцінюються. Відповідні обставини можуть бути предметом оцінки суду при здійсненні судового контролю за виконанням рішення у справі № 420/14669/25.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У цьому випадку позивачці належить роз`яснити її право звернутися до Одеського окружного адміністративного суду, який ухвалив рішення у справі № 420/14669/25, із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з закриттям провадження у справі.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а провадження у справі закривається без вирішення спору по суті, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 червня 2026 року у справі № 420/15351/26 скасувати.

Провадження у справі № 420/15351/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати пенсії з 01.01.2026 із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» та зобов`язання вчинити певні дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 її право звернутися до Одеського окружного адміністративного суду, який ухвалив рішення від 27.06.2025 у справі № 420/14669/25, із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко