Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/12206/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12206/26

перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 20.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 420/12206/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ухвалою суду першої інстанції від 15.05.2026 до участі у справі як співвідповідача залучено Пенсійний фонд України), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, викладену у рішенні № 965080144622 від 13.10.2025 та рішенні № 22 від 05.11.2025 щодо оскарження адміністративного акту, а також рішення Пенсійного фонду України від 10.12.2025 про відмову у виплаті допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити і виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсіонерки ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 08.10.2025 вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про виплату допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 , надавши всі необхідні документи. Рішенням Головного управління від 13.10.2025 № 965080144622, залишеним без змін за результатами розгляду її скарг, у виплаті допомоги відмовлено з тих підстав, що на момент смерті пенсіонерка не отримувала пенсію через припинення її виплати з 01.04.2023. На думку позивачки, припинення виплати пенсії не позбавляє особу статусу пенсіонера, а законодавство не пов`язує право на допомогу на поховання з фактичним отриманням пенсії на момент смерті.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 965080144622 від 13 жовтня 2025 року про відмову у відпрацюванні заяви ОСОБА_1 щодо виплати допомоги на поховання від 08.10.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання пенсіонера ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 53 Закону № 1058-IV виплата допомоги на поховання пов`язується лише з фактом поховання пенсіонера і право на неї має особа, яка здійснила таке поховання. Жодними нормами чинного законодавства не передбачено обмеження права особи на отримання допомоги на поховання померлого пенсіонера у зв`язку з тим, що останньому було припинено виплату пенсії при житті, а припинення виплати пенсії не позбавляє громадянина статусу пенсіонера.

Позивачка подала до пенсійного органу документи, визначені пунктом 5.1 розділу V Порядку № 22-1, а інших, ніж передбачені цим Порядком, підстав для невиплати допомоги на поховання не встановлено. Крім того, суд зазначив, що хоча ОСОБА_2 на момент смерті фактично не отримувала пенсію, оскільки проживала на тимчасово окупованій території, пенсія мала нараховуватися, тому відповідач може визначити розмір допомоги виходячи з розміру пенсії, яка їй нараховувалась.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги щодо рішення № 22 від 05.11.2025, суд першої інстанції виходив з того, що рішення, прийняте за результатами розгляду скарги в порядку адміністративного оскарження, не є таким, що самостійно порушує права, свободи чи законні інтереси позивачки, а звернення зі скаргою не позбавляє особу права оскаржити до суду первісне рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV. Її місце проживання (Херсонська область, м. Нова Каховка, с. Дніпряни) включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. З 01.04.2023 виплату пенсії припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV у зв`язку з її неотриманням протягом 6 місяців підряд, а за життя ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, як того вимагають пункт 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162, не зверталась.

На думку апелянта, відповідно до статті 53 Закону № 1058-IV умовою виплати допомоги на поховання є факт отримання пенсіонером пенсії на момент смерті та відсутність факту її припинення.

Крім того, оскільки ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території, відсутня можливість встановити, хто саме здійснив її поховання.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам, неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. З 01.04.2023 виплату пенсії ОСОБА_2 припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV у зв`язку з її неотриманням протягом 6 місяців підряд.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла (місце смерті - Україна, Херсонська область, м. Нова Каховка, смт Дніпряни), про що 06 серпня 2025 року складено актовий запис № 15, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Хаджибейським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

08.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про виплату допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 , надавши паспорт громадянина України, свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. У заяві, відзиві відповідача та апеляційній скарзі дату смерті ОСОБА_2 зазначено як 20.10.2023, однак колегія суддів виходить з дати, зазначеної у свідоцтві про смерть, - 20.12.2023; зазначена розбіжність на вирішення спору не впливає, оскільки в будь-якому випадку смерть настала після припинення виплати пенсії з 01.04.2023.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 965080144622 від 13.10.2025 позивачці відмовлено у виплаті допомоги на поховання з тих підстав, що місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, виплату пенсії їй припинено з 01.04.2023, із заявою про поновлення виплати пенсії вона не зверталась та відсутня інформація про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, а отже на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 22 від 05.11.2025 скаргу позивачки на зазначене рішення залишено без задоволення. Рішенням Пенсійного фонду України від 10.12.2025 відмовлено у задоволенні повторної скарги позивачки з тих же підстав.

Не погоджуючись з відмовою у виплаті допомоги на поховання, позивачка звернулася до суду з даною позовною заявою.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог (щодо рішення № 22 від 05.11.2025 та рішення Пенсійного фонду України від 10.12.2025) позивачкою не оскаржується, а тому в цій частині апеляційним судом не переглядається. Підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги, передбачених частиною другою статті 308 КАС України, колегія суддів не вбачає.

Предметом апеляційного перегляду є правомірність відмови Головного управління у виплаті позивачці допомоги на поховання пенсіонерки, виплату пенсії якій за життя було припинено у зв`язку з її неотриманням протягом 6 місяців підряд під час проживання на тимчасово окупованій території.

Відповідно до статті 13 Закону України від 10.07.2003 № 1102-IV «Про поховання та похоронну справу» виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов`язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Розмір допомоги на поховання та порядок її надання встановлює Кабінет Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі статтею 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Пунктом 5.1 розділу V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1) визначено, що особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 8), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть пенсіонера. Відповідно до пункту 5.2 Порядку № 22-1 допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством, і не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім`ї або іншою особою).

Отже, право на допомогу на поховання пенсіонера закон пов`язує зі смертю особи, яка мала статус пенсіонера, та зі здійсненням заявником її поховання, а словосполучення «пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті» у статті 53 Закону № 1058-IV визначає лише базу для обчислення розміру допомоги. Ні Закон № 1058-IV, ні Порядок № 22-1 не містять такої підстави для відмови у виплаті допомоги на поховання, як припинення пенсіонеру виплати пенсії за життя.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд (пункт 4). Згідно з частиною другою цієї статті поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Аналіз наведених норм свідчить, що припинення виплати пенсії на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV має тимчасовий характер, не є припиненням права на пенсію чи позбавленням особи статусу пенсіонера, а виплата пенсії може бути поновлена після з`ясування відповідних обставин. Підстави, з яких особа позбавляється права на пенсію чи її виплату остаточно, у тому числі смерть пенсіонера (пункт 3 частини першої статті 49), законом визначені окремо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 805/402/18 (зразкова справа) наголосила, що виплата пенсії може бути припинена лише з підстав, визначених статтею 49 Закону № 1058-IV, а право громадянина на отримання призначеної пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як місце його проживання чи наявність статусу внутрішньо переміщеної особи.

Пункт 144 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану», на які посилається апелянт, регулюють умови та порядок відновлення виплати пенсії громадянам, які проживають на тимчасово окупованих територіях, однак не встановлюють жодних обмежень щодо права осіб, які здійснили поховання такого пенсіонера, на отримання допомоги на поховання. Неподання ОСОБА_2 за життя заяви про поновлення виплати пенсії може впливати на її право отримати пенсію за відповідний період, але не позбавляє її статусу пенсіонера і не є підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання.

Колегія суддів враховує, що проживання ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території, її смерть на цій території та неможливість отримання пенсії у зв`язку з окупацією є обставинами, які не залежали від волі ні пенсіонерки, ні позивачки. Тлумачення статті 53 Закону № 1058-IV, запропоноване апелянтом, призвело б до того, що особи, які поховали пенсіонерів, що мешкали на тимчасово окупованих територіях, фактично позбавлялися б гарантованої законом допомоги, що не відповідає статтям 22, 24, 46 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач подала до пенсійного органу всі документи, визначені пунктом 5.1 Порядку № 22-1, у тому числі свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання. Доказів того, що ОСОБА_2 перебувала на повному державному утриманні або що допомогу на поховання вже було виплачено іншій особі, відповідачем не надано.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про неможливість встановити, хто саме здійснив поховання ОСОБА_2 , оскільки такі доводи не наведені у спірному рішенні, а також з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Суд оцінює правомірність рішення суб`єкта владних повноважень саме з тих підстав, які були покладені в його основу, а суб`єкт владних повноважень не може в ході судового розгляду обґрунтовувати правомірність свого рішення іншими підставами, ніж ті, що зазначені в самому рішенні.

Рішення № 965080144622 від 13.10.2025 та рішення № 22 від 05.11.2025 не містять посилання на відсутність доказів здійснення позивачкою поховання чи на сумніви щодо особи, яка здійснила поховання.

Так, єдиною підставою відмови визначено неотримання ОСОБА_2 пенсії на момент смерті. Крім того, Порядок № 22-1 не вимагає від заявника подання інших доказів здійснення поховання, ніж визначені пунктом 5.1 документи, а відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який будь-яких доказів на спростування того, що поховання здійснено позивачкою, не надав.

Щодо розміру допомоги колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він підлягає визначенню відповідачем виходячи з розміру призначеної ОСОБА_2 пенсії, відомості про яку містяться в її електронній пенсійній справі, а тому спосіб захисту, обраний судом першої інстанції, - зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці допомоги на поховання, - є належним та ефективним і не потребує встановлення судом конкретної суми.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління № 965080144622 від 13.10.2025 та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці допомоги на поховання пенсіонерки ОСОБА_2 .

Інші доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Херсонській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 липня 2026 року у справі № 420/12206/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко