Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/13073/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/13073/26

перша інстанція: суддя Бжассо Н.В.,

повний текст судового рішення

складено 10.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 420/13073/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 грудня 2025 року без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 під час виплати пенсії, перерахованої на виконання рішення суду у справі № 420/5618/25, оскільки оскаржувані дії відповідача здійснені не на виконання вимог Закону № 2262-ХІІ, а на підставі підзаконного акта, який йому суперечить.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію починаючи з 01 грудня 2025 року без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а застосування до перерахованої на виконання судового рішення пенсії позивача Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі – Порядок № 821), призводить до обмеження його конституційного права на соціальний захист та невиконання судового рішення у повному обсязі. Суд також врахував, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що органи Пенсійного фонду України діють виключно в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, керуються, зокрема, актами Кабінету Міністрів України, і не мають повноважень змінювати нормативні акти, не застосовувати їх або встановлювати індивідуальний порядок виплат.

Пенсійний фонд України не є розпорядником бюджетних коштів державного бюджету, а відповідно до статей 23, 24, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, тому виплати понад бюджетні асигнування є порушенням бюджетного законодавства.

Апелянт також вважає, що Порядок № 821 має загальний характер, застосовується до всіх осіб відповідної категорії на рівних умовах, а позовні вимоги фактично спрямовані на надання позивачу переваг порівняно з іншими особами, що суперечить статті 24 Конституції України.

Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції не навів належних мотивів незастосування чинної на момент виникнення спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що є істотним порушенням норм процесуального права.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, поданою у встановлений статтею 295 КАС України строк, та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 у справі № 420/5618/25, яке набрало законної сили, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2025 та визначено розмір пенсії 23610,00 грн., проте з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 до виплати позивачу щомісячно визначено пенсію у сумі 17047,77 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо виплати пенсії, перерахованої на виконання зазначеного судового рішення, із застосуванням Порядку № 821 протиправними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Апелянт питання про належність обраного позивачем способу судового захисту та про можливість розгляду цього спору в порядку окремого позовного провадження не порушував. Разом з тим, перевіряючи оскаржуване рішення, колегія суддів встановила порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке відповідно до статті 319 КАС України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення із закриттям провадження у справі, а тому виходить за межі доводів апеляційної скарги з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Статтями 382-1 - 382-3 КАС України визначено порядок розгляду такого звіту та наслідки його неподання або відмови у його прийнятті, зокрема накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу, встановлення нового строку подання звіту, а також можливість розгляду питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено спеціальний порядок судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, підставою застосування якого є саме невиконання або неналежне виконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення.

У постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 Велика Палата Верховного Суду підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту, який спрямований не на повторний розгляд спору по суті, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Щодо спорів про застосування Порядку № 821 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26 відступив від висновку, викладеного у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. Натомість судова палата визнала правильним висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства і підлягає вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.

Застосовуючи наведені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.09.2026 у справі № 120/7326/26 (адміністративне провадження № К/990/32644/26) зазначив, що наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання (пункт 30). З посиланням на постанову у справі № 520/490/26 Верховний Суд також зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням; визначальним є не форма акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення (пункт 35).

Верховний Суд наголосив, що інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю (пункт 39). Вирішальним для розмежування нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є встановлення того, чи виникли внаслідок дій відповідача нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням; у другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю (пункти 40, 41).

Відтак, як зазначив Верховний Суд, якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України, а подання окремого адміністративного позову фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням (пункти 38, 43 - 45).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, підставою звернення позивача до суду стало те, що відповідач, виконуючи рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5618/25, провів перерахунок пенсії позивача з 01.12.2025 та визначив її розмір у сумі 23610,00 грн., однак із застосуванням Порядку № 821 здійснює виплату пенсії у розмірі 17047,77 грн. Сам позивач в обґрунтування позову зазначав, що відповідачем протиправно застосовано постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 саме під час виплати пенсії на виконання рішення суду у справі № 420/5618/25.

Порядок № 821, як випливає з його назви та змісту, регулює виключно здійснення видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, і не стосується визначення права на пенсію, її розміру чи складових. Матеріали справи не містять відомостей про застосування відповідачем Порядку № 821 до пенсійних виплат позивача поза межами виконання рішення у справі № 420/5618/25, а заявлений позивачем період (з 01.12.2025) збігається з датою, з якої проведено перерахунок пенсії на виконання цього судового рішення.

Таким чином, дії відповідача щодо виплати позивачу перерахованої пенсії із застосуванням Порядку № 821 не породили нових самостійних правовідносин щодо іншого предмета, не охопленого рішенням у справі № 420/5618/25, а є способом (порядком) реалізації обов`язку, встановленого цим судовим рішенням. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/5618/25, а заявлені у цій справі позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо виплати пенсії з урахуванням Порядку № 821 та зобов`язання виплачувати пенсію з 01.12.2025 без його урахування фактично спрямовані на примушування відповідача до повного виконання вже ухваленого судового рішення шляхом ухвалення нового судового рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства, а питання правомірності дій відповідача, вчинених на виконання рішення у справі № 420/5618/25, підлягають вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, визначеному статтями 382, 382-1 - 382-3, 383 КАС України, судом, який ухвалив це рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 319 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки вимоги позивача стосуються виконання судового рішення в іншій справі і не можуть бути предметом розгляду в окремому позовному провадженні, суд першої інстанції, розглянувши спір по суті та задовольнивши позов, допустив порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. З огляду на встановлені обставини колегія суддів роз`яснює позивачу, що він має право звернутися до Одеського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 420/5618/25, із заявою про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку статті 382 КАС України та/або із заявою про визнання протиправними дій відповідача, вчинених на виконання цього рішення, в порядку статті 383 КАС України.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю, доводи апеляційної скарги щодо правомірності застосування відповідачем Порядку № 821, відсутності бюджетних асигнувань та обов`язковості постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 для органів Пенсійного фонду України, які стосуються суті спору, колегією суддів не оцінюються.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягає частковому задоволенню, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Сплачений учасниками справи судовий збір може бути повернуто за клопотанням особи, яка його сплатила, на підставі пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» (у разі закриття провадження у справі).

Наразі, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2026 року у справі № 420/13073/26 скасувати.

Закрити провадження у справі № 420/13073/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до Одеського окружного адміністративного суду, як суду, що ухвалив рішення у справі № 420/5618/25, із заявою в порядку статей 382, 383 КАС України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко