Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/42464/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42464/25

Перша інстанція: суддя Токмілова Л.М.,

повний текст судового рішення

складено 23.07.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі № 420/42464/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ), в якій позивач просив суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 не у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

- судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

10.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу, у якій зазначено, що з урахуванням обсягу фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значення справи для позивача тощо, необхідно присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року заяву представника позивача від 10.07.2026 про ухвалення додаткового судового рішення у справі №420/42464/25 залишено без розгляду.

Залишаючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не подала заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу. Позивач (представник позивача), не заявляв в позовній заяві про намір подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, жодних поважних причин неможливості подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до ухвалення рішення в справі, не вказано. Також суд першої інстанції, зауважив, що не були наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Чернега Інна Федорівна подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року у справі №420/42464/25 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з урахуванням того що позивач у позовних вимогах заявляла про розподіл судових витрат та подала докази у відповідні строки, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ні при поданні позову, ні під час розгляду справи по суті Позивачем (її представником) не заявлялося про намір подати докази щодо розміру судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення суду

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Колегія суддів зазначає, що спірним питанням у даній справі є наявність підстав для винесення судом першої інстанції додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами 3,4,5 статті 143 КАС України деталізовано порядок прийняття судом рішення щодо судових витрат, а саме: якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить, що Кодексом визначено умову стягнення судових витрат, щодо яких сторона не має можливості надати докази до прийняття рішення по суті позовних вимог - це обов`язкове повідомлення стороною відповідний суд до закінчення дебатів по справі про наявність судових витрат, які сторона сплатила, проте не може надати докази на час прийняття рішення по суті позовних вимог, або які сторона сплатить за результатами розгляду справи.

Проте, колегія суддів зазначає, що при розгляді судом першої інстанції цієї справи, до закінчення судових дебатів, представник позивача не повідомив суд про наявність судових витрат позивача на правничу допомогу за результатами розгляду справи, не надавав доказів сплати витрат на правничу допомогу, а також не повідомив суд про відсутність можливості надати докази до прийняття рішення.

У позовній заяві представник позивача зазначив тільки одне речення: «Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 139 КАС України». При цьому, в порушення вимог ст. 143 КАС України представником позивача не зазначено причин, які унеможливлюють подання до закінчення судових дебатів у справі доказів, що підтверджують розмір понесених судових витрат на правову допомогу.

Крім того, позиваче не зробив відповідну заяву, що сторона має сплатити після розгляду справи витрати, пов`язані з правничою допомогою в конкретній сумі.

Недодержання процесуальної умови - обов`язкового повідомлення суд про наявність витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів по справі, - унеможливлює задоволення заяви представника позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21 зазначила, що підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Також, в зазначеній справі об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зауважила, що коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суд про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.11.2018 року у справі № 820/1242/18 надане суду пунктом 3 частини першої ст. 252 КАС України право ухвалити додаткове рішення у разі, якщо ним не вирішено питання про судові витрати, поширюється на ситуації, коли суд відповідної інстанції повинен вирішити це питання в установлених процесуальним законом випадках і не здійснив цього під час ухвалення судового рішення.

При цьому Верховний Суд наголосив на тому, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення та не може змінювати його змісту.

Таким чином, по даній справі суд мав можливість вирішити питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу додатковим рішенням, якщо б вимоги про їх стягнення були заявлені до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Так, зазначення у позовній заяві про проведення судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України було вирішено судом першої інстанції під час розгляду справи, що відображено у самому рішенні, з огляду на зазначення судом першої інстанції про те, що позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим підстав для стягнення з відповідача на користь судових витрат зі сплати судового збору. При цьому, інших видів судових витрат, які б суд першої інстанції мав розподілити під час вирішення справи по суті, позовна заява не містить.

Отже, саме прохання про розподіл судових витрат було судом першої інстанції вирішено, натомість саме по собі зазначення про розподіл судових витрат за правилами статті 139 КАС України не є тотожним заяві про те, що докази на підствердження витрат на правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів, з дні винесення рішення суду.

Враховуючи, що позивач не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність процесуальних підстав для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чернеги Інни Федорівни та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Чернеги Інни Федорівни залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуюча суддя: Г.П. Казанчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: О.В. Єщенко