Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/4263/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/4263/26

Перша інстанція: суддя Самойлюк Г.П.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026р. ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТУ ДСА України в Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Херсонській області щодо не виготовлення та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області на підставі заяви судді у відставці ОСОБА_1 , довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 1.01.2026р. виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" – 3328грн., регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавка за вислугу років: -70%;

- зобов`язати ТУ ДСА України в Херсонській області виготовити та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського місцевого суду Херсонської області ОСОБА_1 , із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн., регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавка за вислугу років: -70%.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона є суддею у відставці Херсонського міського суду Херсонської області. У грудні 2025р. вона звернулась до ТУ ДСА України в Херсонській області із заявою про надання довідки про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку зі зміною базового розміру окладу судді з 1.01.2026р. із зазначенням у ній (у т.ч. регіонального коефіцієнту -1.1) та надбавки за вислугу років - 70%.. Проте, відповіді на вказану заяву не отримала. У лютому 2026р. представник позивачки повторно звернувся до відповідача з проханням надати пояснення з приводу того, чому тривалий час не виготовляється та не направляється оновлена довідка до ГУ ПФУ в Херсонській області. Але до теперішнього часу так і не надано ні довідки не відповіді.

Отже, такі дії ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльністю, яка підлягає захисту в суді, оскільки з 1.01.2026р. відповідно до ЗУ «Про Держаний бюджет України на 2026 рік» збільшився розмір прожиткового мінімуму, з якого нараховується, зокрема, посадовий оклад судді, що є безумовною підставою для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Тому відповідач має видати їй оновлену довідку для подальшого перерахунку їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3 328грн.

Посилаючись на вказане просила вимоги задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2026р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Херсонській області щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 1.01.2026р., виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" – 3328грн.

Зобов`язано ТУ ДСА України в Херсонській області виготовити та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн., регіонального коефіцієнту - 1.1, надбавки за вислугу років: -70%.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ТУ ДСА України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,92грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 92 копійки) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00грн. (чотири тисячі гривень, 00 копійок).

В апеляційній скарзі ТУ ДСА в Херсонській області просить рішення суду скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» разом із встановленням на 1.01.2026р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102грн., тож ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Постанови Верховної Ради №1515-VIII від 8.09.2016р. наказом Херсонського міського суду Херсонської області від 15.09.2016р. ОСОБА_1 відрахована з посади судді Херсонського міського суду Херсонської області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024р. залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024р. у справі №420/11304/24, встановлено стаж роботи судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів, отже позивачці повинно бути нараховано щомісячну доплату за вислугу років відповідно до ч.5 ст.135 Закону 1402-VIII у розмірі 70%.

17.12.2025р. позивачка звернулася до ТУ ДСА України в Херсонській області з проханням розглянути заяву у встановлений законом строк після 1.01.2026р., виготовити та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області оновлену довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Херсонського місцевого суду Херсонської області із зазначенням розміру суддівської винагороди судді, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст. ст.7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн. (у т.ч. регіонального коефіцієнту -1.1) та надбавки за вислугу років - 70%.

Однак на даний запит позивачки, відповідачем ані ГУ ПФУ в Херсонській області, ані їй не було надано ні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ні обґрунтованої відмову у її виданні.

5.02.2026р. адвокатом було направлено запит на офіційну адресу ТУ ДСА України в Херсонській області в якому останній просив повідомити про причини не надання запитуваної довідки. Разом з запитом було повторно надано заяву позивачки від 17.12.2025р. та нотаріально посвідчену довіреність, договір про надання правової допомоги, свідоцтво адвоката які підписані КЕП з наданням коду перевірки такого підпису та відповідних сертифікатів. Але до теперішнього часу так і не надано ні довідки не відповіді. А тому не вчинення дій визначених законом та Порядком №3-1 від 25.01.2008р. є протиправною бездіяльністю, яка підлягає захисту в суді.

Перевіряючи наявність у діях ТУ ДСА України в Херсонській області бездіяльності, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує її протиправність та незаконність, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Положеннями п.1 ч.2 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України.

Закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду (п.24 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України).

Згідно п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, а також форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Приписами ч.1 ст.4 Закону України «Про судоустрiй i статус суддiв» (надалі - Закон №1402-VIII) визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Питання виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врегульоване ст.142 Закону №1402-VIII, ч.4 якого встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Відповідно до ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім того, п.1 ч.4. ст.135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного ч.3 цієї статті, додатково застосовуються регіональні коефіцієнти, зокрема 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Положеннями ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» №4695-ІХ від 3.12.2025р. (надалі - Закону 4695-ІХ) встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3328грн., а для працездатних осіб, який застосовується стосовно визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102грн..

Отже, Законом 4695-ІХ для визначення базового розміру посадового окладу судді передбачена спеціальна розрахункова величина, розмір якої становить 2102грн.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення. Визначені Конституцією України та Законом 1402-VIII гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

30.09.2016р. набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016р. №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яким, зокрема, ст.130 Основного Закону викладено в новій редакції, в тексті якої зазначено, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій».

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано ст.135 Закону 1402-VIII (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні ч.2 ст.130 Конституції України).

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» №2017-ІІІ від 5.10.2000р. (надалі - Закон №2017-ІІІ) державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою, зокрема, визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України (положення ст.2 Закону №2017-ІІІ).

Згідно приписів ст.6 Закону №2017-ІІІ базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового обслуговування, соціального захисту, культури, охорони здоров`я та освіти.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень урегульовано Законом України «Про прожитковий мінімум» №966-XIV від 15.07.1999р. (надалі - Закон №966-XIV).

Відповідно до ст.1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

Зазначеною нормою Закону №966-XIV визначено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Слід зазначити, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до окремої соціальної чи демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість ст.7 Закону №4695-ІХ разом із встановленням на 1.01.2026р. прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328грн. був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102грн..

Отже, Закон №4695-ІХ фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.

Слід наголосити на тому, що Закон №4695-ІХ не містить інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такі аспекти при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет звертав увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9.07.2007р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Отже, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1.01.2026р. (3328грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102грн.), на підставі абз.5 ст.7 Закону №4695-ІХ є протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2024р. у справі №580/2522/24, від 13.11.2024р. у справі №200/1707/24, від 20.02.2025р. у справі №420/3716/24, у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. у справі №200/2309/25.

Поряд з цим, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р. у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.11.2025р. у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102грн. відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та, відповідно, що з 1.01.2024р. не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати на безпідставність посилань в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в її постанові від 24.04.2025р. у справі № 240/9028/24 з огляду на таке.

Так, у справі № 240/9028/24 спірні правовідносини стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді.

Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі №240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24.04.2025р. під час розгляду цього спору.

При цьому, як вже було вище зазначено, при вирішенні спору колегія суддів враховує, що у рішенні Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026р.у справі №200/2309/25 Верховний Суд надав іншу оцінку аналогічним правовідносинам та його висновки є актуальними на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Зокрема, у названій постанові Верховний Суд зазначив, що:

« 55. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги повинен братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Зазначена конституційна гарантія незалежності суддів не може зазнавати змін без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, тобто суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

56. Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року (3028грн.) на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102), на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», є протиправною.».

В подальшому зазначену правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026р. по справі №380/19912/24, від 08.04.2026р. по справі №340/1792/25.

Застосовуючи зазначені висновки, Верховний Суд у постанові від 30.04.2026р. у справі №620/15756/24 у правовідносинах, які є подібними до тих, які є спірними, у справі яка розглядається, дійшов висновку, що висновок суду апеляційної інстанції, що відповідач, відмовляючи позивачці як судді у відставці у видачі довідки для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, на тій підставі, що станом на 1.01.2024р. розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для обрахунку посадового окладу судді місцевого суду не змінювався, є необґрунтованими та таким, що суперечить вимогам ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону 1402-VIII.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання.

Для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 1 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТУ ДСА України в Херсонській області допущено протиправну бездіяльність щодо не видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 1.01.2026р., із зазначенням розміру суддівської винагороди судді виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого визначено ст.7 Закону 4695-ІХ станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн., регіонального коефіцієнту -1.1, надбавки за вислугу років: -70%.

Щодо витрат на правничу допомогу та дотримання критеріїв реальності витрат та розумності їхнього розміру, судова колегія виходить з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1,7 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положення ст.134 КАС України передбачають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 7 ст.139 КАС України передбачає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, про здійснення відшкодування витрат на правничу допомогу позивачем було заявлено у позовній заяві.

Відповідно до ст.1, 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012р. №5076-VI, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом першої інстанції встановлено, що між адвокатом Кияшко О.О. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги від 6.03.2024р..

Випискою з банківського рахунку Кияшко О.О. підтверджено зарахування йому авансу у розмірі 10 000грн.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу представником позивачки надано детальний опис робіт від 14.02.2026р., в якому зазначено:

- пошук у реєстрі судових рішень інформації щодо судової практики у справах стосовно протиправними дії та бездіяльності не здійснення перерахунку щомісячного довічного утримання – 0,30 години, вартість – 1000грн. одна година, усього 500,00грн;

- підготовка та подання заяви до ТУ ДСА України в Херсонській області в Порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008р. щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновлену довідку про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного утримання станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн. -0,30 години, вартість – 1000грн. одна година, усього 500,00грн;

- підготовка та подання запиту до ТУ ДСА України в Херсонській області щодо підстав затягування розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.12.2025р. щодо виготовлення та направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області оновленої довідки про розмір суддівської винагороди для перерахунку щомісячного довічного утримання станом на 1.01.2026р. в розмірі 3328грн. -0,30 години, вартість – 1000грн. одна година, усього 500,00грн;

- аналіз правових висновків Верховного Суду – 3 години по 1500грн. за годину - усього 4500грн;

- підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до Одеського окружного адміністративного суду через додаток «Електронний суд» -2 години, 2500грн. за годину, усього -5000грн.

Судова колегія при визначенні суми відшкодування, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015р. у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Разом з тим, виходячи з обставин справи і предмету спору, судова колегія дійшла висновку про те, що розмір витрат, присуджений судом першої інстанції у сумі 4 000грн., не завищено та він не суперечить принципу розумності.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 червня 2026р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук