Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/14019/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14019/26

перша інстанція: суддя Радчук А.А.,

повний текст судового рішення

складено 30.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді Казанчук Г.П.

суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти у розмірі 11,115, починаючи з 13.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, починаючи з 13.11.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 та, починаючи з 01.03.2026, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію, обчислену відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Листом від 06.04.2026 №1500-1904-8/51542 відповідач повідомив, що з 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 індексація пенсії позивача здійснена з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,046, а не 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 - з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,061, а не 1,121. На думку позивача, Кабінет Міністрів України визначає лише порядок індексації, тоді як коефіцієнт збільшення визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі №420/10327/25 позивачу проведено перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 та 1,0796 до показника 10846,37 грн, а підстав для врахування коефіцієнтів 1,115 та 1,121 немає.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти у розмірі 11,115, починаючи з 13.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести, починаючи з 13.11.2025, перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення 1,115 та, починаючи з 01.03.2026, на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, виходив з того, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, а тому пенсійний орган, не застосувавши відповідні коефіцієнти збільшення до показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивача, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 5 Порядку №124 базою для індексації є показник середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року, проіндексований на відповідні коефіцієнти, а затверджений Кабінетом Міністрів України коефіцієнт індексації на поточний рік може бути застосований лише у поточному періоді, тому одночасне застосування декількох коефіцієнтів збільшення є неприпустимим.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження Головного управління та безпідставно стягнув судовий збір за рахунок його бюджетних асигнувань.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 з 02.10.2022 отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн.

На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі №420/10327/25, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025, позивачу проведено перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати 10846,37 грн на коефіцієнт збільшення 1,197 з 01.03.2023 та на коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024.

З 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 індексацію пенсії позивача проведено із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,046 замість 1,115, а з 01.03.2026 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 - із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,061 замість 1,121.

На звернення представника позивача листом від 06.04.2026 №1500-1904-8/51542 пенсійний орган відмовив у проведенні перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,115 та 1,121.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск: К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 +... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вказаних норм постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Абзацами першим та другим пункту 5 Порядку №124 визначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначались Кабінетом Міністрів України щорічно, зокрема: з 01.05.2020 - у розмірі 1,11 (постанова від 01.04.2020 №251); з 01.03.2021 - у розмірі 1,11 (постанова від 22.02.2021 №127); з 01.03.2022 - у розмірі 1,14 (постанова від 16.02.2022 №118); з 01.03.2023 - у розмірі 1,197 (постанова від 24.02.2023 №168); з 01.03.2024 - у розмірі 1,0796 (постанова від 23.02.2024 №185); з 01.03.2025 - у розмірі 1,115 (постанова від 25.02.2025 №209); з 01.03.2026 - у розмірі 1,121 (постанова від 25.02.2026 №236).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що частина друга статті 42 Закону №1058-IV вимагає щорічного збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи, тобто показника, застосованого при призначенні їй пенсії. Закон не містить положень, які б дозволяли проводити індексацію пенсії шляхом збільшення іншого показника, ніж той, що фактично враховувався для обчислення пенсії, або замінювати таке збільшення фіксованими доплатами до пенсії.

Положення абзацу першого пункту 5 Порядку №124 щодо збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, стосуються пенсій, які на цю дату вже були призначені, і не можуть тлумачитися як такі, що позбавляють осіб, пенсії яким призначено пізніше із застосуванням іншого (більшого) показника середньої заробітної плати, права на щорічне збільшення саме цього показника. Інше тлумачення суперечило б частині другій статті 42 Закону №1058-IV, яка має вищу юридичну силу.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 відступив від попередніх висновків та сформулював правовий висновок, відповідно до якого абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Зазначений підхід підтримано Верховним Судом і в подальшому, зокрема у постанові від 11 вересня 2026 року у справі №440/74/25, в якій суд наголосив, що коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно, тобто кожен наступний коефіцієнт застосовується до показника, вже збільшеного у попередньому році, а встановлення щомісячних доплат не замінює передбаченої законом індексації.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, при призначенні позивачу пенсії з 02.10.2022 для її обчислення відповідачем був застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки у розмірі 10846,37 грн. Водночас при щорічних перерахунках пенсії з метою її індексації відповідач не збільшував саме зазначений показник на коефіцієнти 1,115 та 1,121 у встановленому розмірі, що підтверджується листом-відповіддю пенсійного органу та матеріалами пенсійної справи.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти 1,115 та 1,121.

Посилання апелянта на те, що позиція Верховного Суду в такій категорії спорів відсутня, а також на постанови інших апеляційних адміністративних судів, колегія суддів відхиляє, оскільки, як зазначено вище, відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24, який згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України підлягає врахуванню, тоді як постанови апеляційних судів такого значення не мають.

Щодо застосування відповідачем на підставі підпункту 6 пункту 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 та від 25.02.2026 №236 зменшених коефіцієнтів збільшення (1,046 та 1,061 відповідно), колегія суддів зазначає, що відповідно до абзацу третього частини другої статті 42 Закону №1058-IV розмір та порядок збільшення показника середньої заробітної плати визначаються Кабінетом Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини. Отже, закон не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати для окремих категорій пенсіонерів коефіцієнт збільшення, менший за коефіцієнт, визначений відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV, а в разі суперечності підзаконного акта закону застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили (частина третя статті 7 КАС України).

Безпідставними є й доводи апелянта про неприпустимість одночасного застосування декількох коефіцієнтів збільшення. Відповідно до абзацу другого пункту 5 Порядку №124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, тобто коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно до показника, вже збільшеного у попередні роки. Саме такий порядок визначено судом першої інстанції, який зобов`язав відповідача застосувати коефіцієнти 1,115 та 1,121 з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів 1,197 та 1,0796.

Стосовно доводів апелянта про втручання суду у дискреційні повноваження територіального органу Пенсійного фонду, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Окремо слід зазначити, що дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом , адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Щодо доводів апелянта про безпідставність стягнення з Головного управління судового збору колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Зазначена норма процесуального закону є спеціальною щодо розподілу судових витрат, а посилання апелянта на положення Бюджетного кодексу України та статті 73 Закону № 1058-IV не спростовують правомірності стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог статті 242 КАС України колегія суддів також відхиляє, оскільки суд першої інстанції встановив обставини справи, виклав позиції сторін та навів мотиви ухваленого рішення. При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але не може тлумачитися як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява № 4909/04, п. 58).

Водночас колегія суддів звертає увагу, що в абзаці другому резолютивної частини рішення суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт «у розмірі 11,115». Такий коефіцієнт збільшення не встановлювався ні законом, ні постановами Кабінету Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 01.03.2025 визначено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,115. Саме цей коефіцієнт зазначено в абзаці третьому резолютивної частини оскаржуваного рішення та в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції в абзаці другому резолютивної частини рішення неправильно визначив розмір коефіцієнта збільшення, повторивши описку, допущену позивачем у позовних вимогах. Це порушує принцип правової визначеності та сприяє ускладненню виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії позивача на коефіцієнт у розмірі 11,115 підлягає скасуванню. У цій частині слід ухвалити нову постанову: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2019– 2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнт у розмірі 1,115, починаючи з 13.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Оскільки скасування рішення в цій частині має уточнювальний характер і не змінює обсягу задоволених позовних вимог по суті, підстави для зміни розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №420/14019/26 скасувати в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт у розмірі 11,115, та ухвалити в цій частині нову постанову.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019– 2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,115, починаючи з 13.11.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі №420/14019/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко