Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №420/18656/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18656/25

перша інстанція: суддя Хом`якова В.,

повний текст судового рішення

складено 26.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 420/18656/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 09.05.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні) починаючи з 09.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, його страховий стаж складає 41 рік. Пенсію позивачу призначено 10.04.2017, тобто до внесення змін до пункту 2 статті 56 зазначеного Закону, якими передбачено збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж лише у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Оскільки на позивача вказана умова не поширюється, відмова відповідача у перерахунку пенсії є протиправною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років, у відповідності до положень пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 09.05.2025.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсію призначено до набрання чинності змінами, внесеними до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII, а тому, з урахуванням конституційного принципу незворотності дії законів у часі (стаття 58 Конституції України) та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, на позивача не поширюється умова щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV для збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад встановлений стаж.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ збільшення пенсії на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років мають виключно особи, яким пенсію призначено на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто з визначенням частини розміру пенсії відповідно до раніше діючого законодавства (двоскладова формула), що можливо лише за бажанням застрахованої особи. Оскільки позивач не згоден на застосування частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, його незгода з діями Головного управління фактично є незгодою з положеннями чинного законодавства. Також апелянт посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та практику Європейського суду з прав людини щодо того, що соціально-економічні права не є абсолютними, а механізм їх реалізації може бути змінений державою.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 10.04.2017 отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Страховий стаж позивача становить 41 рік.

09.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до внесення змін Законом від 03.10.2017 № 2148-VIII, без застосування двоскладової формули.

Листом від 24.05.2025 відповідач відмовив позивачу у проведенні перерахунку, посилаючись на те, що розмір пенсії, обчислений відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII з урахуванням частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, є меншим, ніж розмір пенсії, яку отримує позивач, а підстави для перерахунку без застосування двоскладової формули відсутні.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній до 11.10.2017) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», який набрав чинності 11.10.2017, пункт 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ доповнено словами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, до 11.10.2017 норма пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ не пов`язувала право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж з умовою призначення пенсії за двоскладовою формулою, передбаченою частиною другою статті 27 Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішеннях, зокрема від 12.02.2019 № 5-р(I)/2019, неодноразово наголошував, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21, відступивши від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 809/627/18, № 300/1390/19 та № 300/2091/21, дійшов висновку, що умова щодо призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, запроваджена Законом № 2148-VIII, поширюється лише на осіб, яким пенсію призначено вперше після 11.10.2017. Особи, яким пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ призначено до 11.10.2017, зберігають право на збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 цього Закону стаж без застосування двоскладової формули.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, пенсію позивачу призначено 10.04.2017, тобто до набрання чинності Законом № 2148-VIII, а тому на нього поширюється дія пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на момент призначення пенсії, без умови щодо призначення пенсії за двоскладовою формулою. Відтак посилання апелянта на те, що позивач не виявив бажання на обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV, правового значення для вирішення спору не мають.

Колегія суддів також відхиляє посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та на допустимість зміни державою механізму реалізації соціально-економічних прав, оскільки у цій справі йдеться не про оцінку конституційності зміни такого механізму, а про дію закону в часі. Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 наголосив, що скасування чи обмеження пільг, компенсацій і гарантій для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб.

З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача та наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 20 років відповідно до пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 11.10.2017, без застосування двоскладової формули, з 09.05.2025, тобто з дати звернення позивача до пенсійного органу.

Інші доводи апеляційної скарги ГУ ПФУ в Одеській області висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення колегія суддів не вбачає.

А відтак, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року у справі № 420/18656/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко