Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №479/386/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 479/386/26

перша інстанція: суддя Репушевська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 06.07.2026, с-ще Криве Озеро

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №319 від 06.03.2026 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 17000 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова не містить відомостей про те, які саме облікові дані він не оновив та з якого періоду, які саме положення законодавства ним порушено, а також не містить посилання на докази вчинення правопорушення. Свої облікові дані позивач не змінював, повістки про виклик для проходження військово-лікарської комісії та направлення на її проходження не отримував. Відповідачем не надано доказів неможливості отримання його персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами. Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено прізвище іншої особи - « ОСОБА_2 », а справу про адміністративне правопорушення розглянуто без належного повідомлення позивача.

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №319 від 06 березня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього штрафу в розмірі 17000 грн.

Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрито.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не містить інформації про те, які саме вимоги законодавства було порушено позивачем, які саме персональні дані не були оновлені та з якого періоду; відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами, а також доказів виклику позивача повісткою та видачі йому направлення для проходження військово-лікарської комісії. Відтак суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови та наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, а постанову від 06.03.2026 №319 залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 і згідно з відомостями АІТС «Оберіг» з 01.03.2026 перебуває в розшуку як особа, яка не оновила свої облікові дані, оскільки в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 всупереч підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3633-IX не уточнив свої облікові дані, чим порушив вимоги ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Факт правопорушення, на думку апелянта, підтверджується відомостями АІТС «Оберіг» та протоколом №45 від 01.03.2026, від підпису в якому позивач відмовився.

Апелянт вважає безпідставними посилання позивача на примітку до статей 210, 210-1 КУпАП, зазначає, що правопорушення є триваючим, а позивачем не надано доказів відсутності в його діях складу правопорушення.

Також апелянт посилається на правові висновки Верховного Суду щодо неприпустимості надмірного формалізму (постанова від 16.12.2021 у справі №640/11468/20 та інші).

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та витребувано матеріали справи.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2026 №319 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови 01.03.2026 о 11 год. 08 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 під час здійснення заходів мобілізації співробітниками Національної поліції України доставлений гр. « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_5 , який з 01.03.2026 визнаний порушником військового обліку. Під час проведення звірки облікових даних виявлено, що він порушив вимоги ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а саме не повідомив про зміну облікових даних: адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності), інших персональних даних та не пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби шляхом прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 без поважних причин.

Місцем проживання позивача в оскаржуваній постанові зазначено: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою позивач зареєстрований з 06.12.2002, що підтверджується відміткою в паспорті громадянина України.

Копію постанови направлено позивачу супровідним листом від 09.03.2026 №318.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою, позивач звернувся до суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених при розгляді справи, та зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Частиною першою статті 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою цієї статті - за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція статті 210 КУпАП є бланкетною, тобто для встановлення складу правопорушення необхідно визначити, які саме правила військового обліку, встановлені спеціальним законодавством, були порушені особою, у чому полягало таке порушення та коли воно було вчинено.

Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку.

Отже, обов`язок, передбачений частиною одинадцятою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виникає лише у разі зміни відповідних персональних даних особи, а для притягнення особи до відповідальності за його невиконання суб`єкт владних повноважень має встановити та довести, які саме дані особи змінилися, коли відбулася така зміна та що особа у семиденний строк не повідомила про неї відповідний орган.

Як вбачається з оскаржуваної постанови від 06.03.2026 №319 позивач не повідомив про зміну облікових даних: адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності), інших персональних даних.

Водночас ані постанова, ані матеріали справи не містять відомостей про те, які саме облікові дані позивача змінилися, з якого часу та яким чином відповідач встановив факт такої зміни.

Більше того, у самій оскаржуваній постанові місцем проживання позивача зазначено АДРЕСА_1 , тобто адресу, за якою позивач зареєстрований з 06.12.2002, що підтверджується відміткою в його паспорті громадянина України.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують, а навпаки спростовують твердження відповідача про зміну позивачем адреси місця проживання.

Будь-яких доказів зміни позивачем номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти чи інших персональних даних відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення цієї статті не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у такий спосіб, а доводи апеляційної скарги про необґрунтованість посилання позивача на зазначену примітку не спростовують того, що обов`язок доведення відповідних обставин покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Щодо інкримінованого позивачу непроходження військово-лікарської комісії, колегія суддів зазначає, що відповідно до абзаців другого та четвертого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені у повістці, для направлення для проходження медичного огляду та проходити медичний огляд згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, визначено, що військовозобов`язаним та резервістам за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, обов`язок пройти медичний огляд виникає у військовозобов`язаного після його виклику повісткою та отримання направлення на військово-лікарську комісію у встановленому порядку. Однак, матеріали справи не містять доказів виклику позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для проходження медичного огляду, видачі йому направлення на військово-лікарську комісію або його отримання позивачем, а отже і доказів ухилення позивача від проходження військово-лікарської комісії без поважних причин.

Також колегія суддів зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення №45 від 01.03.2026 та в описовій частині оскаржуваної постанови особа, яка вчинила правопорушення, зазначена як « ОСОБА_3 », тоді як прізвище позивача - ОСОБА_4 , що є явною опискою, а тому не може впливати на законність спірної постанови.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Посилання апелянта на те, що позивачем не надано доказів відсутності в його діях складу правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не зобов`язана доводити свою невинуватість, а обов`язок доведення події та складу адміністративного правопорушення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 11.04.2024 №3633-IX щодо уточнення облікових даних протягом 60 днів з дня набрання ним чинності, частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частини шостої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Предметом судового контролю у цій справі є постанова від 06.03.2026 №319, якою позивача притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП за порушення частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 23 Порядку №1487.

Зазначені апелянтом обставини та правова кваліфікація в оскаржуваній постанові не наводилися, а суб`єкт владних повноважень не може під час судового розгляду змінювати чи доповнювати підстави ухваленого ним рішення.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо неприпустимості надмірного формалізму та співвідношення принципів «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення» (постанова від 16.12.2021 у справі №640/11468/20 та інші) не є релевантними до обставин цієї справи, оскільки підставою для скасування оскаржуваної постанови є не формальне порушення процедури, а недоведеність відповідачем самої події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваної постанови, наявність підстав для її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 липня 2026 року у справі № 479/386/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко