Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №400/12492/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12492/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 05.06.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 11 880 грн,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулось до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просило суд:

- стягнути податковий борг в розмірі 11 880 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачка має податковий борг, який є узгодженим, проте всупереч вимогам чинного законодавства він є не погашеним.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , задоволено.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податковий борг в сумі 11 880 грн. (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень) на користь відповідного бюджету.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт узгодження грошового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ФОП ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовився досліджувати факт тимчасової непрацездатності Скаржника у зв`язку з вагітністю та пологами за період січень–травень 2025 року (понад 180 днів), яка підтверджена офіційними витягами з Електронного реєстру листків непрацездатності, що містяться в матеріалах справи.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026 року витребувані додатковідокази.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що за відповідачкою рахується податковий борг в сумі 11 880 грн., з яких:

- єдиний податок з фізичних осіб (Первомайська міська ТГ) - 5 480 грн.: нараховано відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 140820000343 від 03.01.2020 р. в сумі 1 200 грн., строк сплати 20.07.2025 р., за період липень 2025 р. нараховано відповідно до податкового повідомлення-рішення № 13046/14-29-24 10 від 15.07.2025 р. в сумі 680 грн., строк сплати - 04.08.2025 р., за період 2023 - 2024 років нараховано відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 140820000343 від 03.01.2020 р. в сумі 1 200 грн., строк сплати 20.08.2025 р., за період серпень 2025 р. нараховано відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 140820000343 від 03.01.2020 р. в сумі 1 200 грн., строк сплати 20.09.2025 р., за період вересень 2025 р. нараховано відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 140820000343 від 03.01.2020 р. в сумі 1 200 грн., строк сплати 20.10.2025 р., за період жовтень 2025 р.;

- військовий збір (державний бюджет) - 6 400 грн.: нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.01.2025 р., за період січень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.02.2025 р., за період лютий 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.03.2025 р., за період березень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.04.2025 р., за період квітень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.05.2025 р., за період травень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.07.2025 р., за період липень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.08.2025 р., за період серпень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.09.2025 р., за період вересень 2025 р. нараховано військового збору в сумі 800 грн., строк сплати - 20.10.2025 р., за період жовтень 2025 р.

Податкове повідомлення-рішення № 13046/14-29-24 10 від 15.07.2025 р. надсилались податковим органом на адресу відповідачці і було отримано нею (а.с. 15, 17).

Відповідач не скористалась наведеними вище правами, не звернулась до контролюючого органу із заявою, не оскаржила податкове повідомлення-рішення та нарахування відповідно до її заяв про застосування спрощеної системи оподаткування, в адміністративному чи судовому порядку, тому сума податкового зобов`язання є узгодженою.

Отже наявність правових підстав для стягнення податкового боргу є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 54.5 статті 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Зміст наведених положень свідчить про те, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк набуває статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом. При цьому днем узгодження нарахованих контролюючим органом податкових зобов`язань, у разі якщо платник податків не подає скаргу на податкові повідомлення-рішення до контролюючого органу вищого рівня чи не оскаржує їх до суду, є одинадцятий календарний день, що настає за днем отримання платником податків відповідного податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали справи, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога направлялись за адресою АДРЕСА_1 , за податковою адресою відповідача.

Стосовно доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

У зв`язку з несплатою податкових зобов`язань контролюючим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» від 02.05.2025 р. № 0003089-1308-1429, яку направлено платнику податків рекомендованим листом №0601142645657 (а.с. 15). Водночас, відповідач стверджує про відсутність у неї податкового боргу.

Відповідно до ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є:

1) особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу;

2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп;

3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).

Військовий збір для платників збору, зазначених у підпунктах 2 та 3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року по 31 грудня третього календарного року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

У пп. 1.11 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України платники збору, зазначені у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, сплачують військовий збір шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники можуть здійснити сплату військового збору авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників збору, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюється контролюючими органами.

Отже, колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_1 перебуваючи на спрощеній системі оподаткування ІІ групи, має обов`язок сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця та відповідно сплачувати військовий збір.

Згідно п. 295.5 ст.295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

Відповідно до пп. 1.13 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України платники збору - фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої та другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати військового збору протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, яка триває 30 і більше календарних днів, що підтверджується витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності.

Інформація про період щорічної відпустки і терміни тимчасової втрати працездатності з обов`язковим доданням витягу з Електронного реєстру листків непрацездатності подається за заявою у довільній формі відповідно до підпункту 298.3.2 пункту 298.3 статті 298 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані норми ПК України, колегія суддів дійшла висновку, що за періоди перебування платника податків протягом одного місяця у відпустці та протягом перебування на лікарняному (на підставі листків непрацездатності), останній звільняється від сплати єдиного податку та військового збору.

Згідно Витягів з електронного реєстру листків непрацездатності ОСОБА_1 у період з 01.12.2024 по 30.04.2025 та з 01.04.2025 по 31.05.2025 перебувала у стані тимчасової непрацездатності «Вагітність та пологи».

ОСОБА_1 звернулась із заявами про звільнення її від сплати єдиного податку та військового збору у зв`язку з вагітністю та пологами, які були сформовані та підписані кваліфікованим електронним підписом (КЕП) та направлена до ГУ ДПС у Миколаївській області через персональний Електронний кабінет платника податків 30 червня 2025 року об 11:33 год. (назва вихідного файла: Заява про звільнення від ЄП та ВЗ (вагітність та пологи).pdf).

Відповідач зазначає, що вказаний електронний документ був успішно прийнятий контролюючим органом та зареєстрований у внутрішній системі ДПС за вхідним реєстраційним номером № 39104/6 від 30.06.2025 року. Веб-інтерфейс персонального Електронного кабінету платника податків у розділі «Листування з ДПС» фіксує системні метадані кожного відправлення: точну дату, час, присвоєний контролюючим органом вхідний реєстраційний номер, а також оригінальну назву прикріпленого платником файла.

Копії заяв про ненарахування авансових внесків з єдиного податку та військового збору на період лікарняного та соціальної відпустки на один місяць долучені до матеріалів справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що Податковий кодекс України не містить строку та порядку звернення із відповідними заявами до податкового органу, а відтак доводи податкового органу про несвоєчасність подачі заяви відхиляється колегією суддів за їх безпідставністю.

Податковий орган не надав суду доказів на спростування доказів, наданих відповідачем.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідач мала правові підстави для звільнення її від сплати єдиного податку та військового збору за період з 01.01.2025 по 30.06.2025.

Так, у позовній заяві податковий орган вказує, що згідно з розрахунком податкового боргу, наявного у матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 нараховано єдиного податку з фізичних осіб шляхом нарахування авансових внесків щомісячно у сумі 1 200 грн. за липень 2025, серпень 2025, вересень 2025, жовтень 2025 відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 140820000343 від 03.01.2020, всього 4800 грн.

Додатково платнику ФОП ОСОБА_1 було нараховано штрафну санкцію у сумі 680 грн. за несвоєчасне подання звітності згідно з податковим повідомленням рішенням № 13046/14-29-24-10 від 15.07.2025.

Сума нарахувань з військового збору відповідно до розрахунку податкового боргу становить 6 400 грн. та була також проведена щомісячно у сумі 800 грн., починаючи з лютого 2025 року по жовтень 2025 року, окрім червня 2025 року.

Відповідно до інтегрованої картки платника ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб (18050400) за період з 01 січня 2025 по 30 червня 2025 року були проведені наступні нарахування єдиного податку з фізичних осіб: 20.01.2025 - січень 2025 – 1 200 грн.; 20.02.2025 - лютий 2025 – 1 200 грн.; 20.03.2025 - березень 2025- 1200 грн.; 20.04.2025 - квітень 2025 -1200 грн.; 20.05.2025 - травень 2025 - 1200 грн.; 20.06.2025 здійснено зменшення нарахувань за червень 2025 року у сумі 1 200 грн.

Також податковий орган зазначив, що нарахування єдиного податку за період з січень 2025 по травень 2025 були погашені в порядку черговості платежів, передбаченої статтею 87 Податкового кодексу України, що також відображено в інтегрованій картці платника.

Отже, відповідач, здійснила поточні платежі єдиного податку за липень, серпень та вересень 2025 року, натомість податковий орган зарахував сплачені грошові кошти за єдиний податок періоду січень-травень 2025.

Відповідно до інтегрованої картки з військового збору (11011700) за період з 01 січня 2025 по 30 червня 2025 року ФОП ОСОБА_1 були проведені наступні нарахування військового збору (витяг з ІКП): 20.01.2025 - січень 2025 - 800 грн.; 20.02.2025 - лютий 2025 - 800 грн.; 20.03.2025 - березень 2025- 800 грн.; 20.04.2025 - квітень 2025 -800 грн.; 20.05.2025 - травень 2025 - 800 грн.; 20.06.2025 - червень 2025 - 800 грн.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідач мала правові підстави для ненарахування єдиного внеску та військового збору за період з січня 2025 по червень 2025, тому нарахування за період перебування відповідача на лікарняному та у відпустці не відповідає змісту норм ст.295, пп. 1.13 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність винесення податкової вимоги від 02.05.2025 р. № 0003089-1308-1429 не є предметом даного спору. Не заявлено у даній справі і зустрічного позову.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.07.2025 №13046/14-29/24-10 визначено штраф за платежем – Єдиний податок з фізичних осіб за 2023-2024 року в розмірі 680 грн. Вказане ППР направлене платнику податків 15.07.2025 поштовим відправленням №0601170498392 (а.с. 17).

Відповідач не скористалась право на оскарження цього ППР, як і не було заявлено зустрічного позову щодо визнання протиправним ППР.

Апеляційний суд зауважує про те, що не має правових підстав для надання правової оцінки податковому повідомленню-рішенню від 15.07.2025 №13046/14-29/24-10 з огляду на те, що останнє не є предметом спору. А відтак, доводи відповідача щодо протиправності цього ППР колегія суддів відхиляє за їх безпідставністю.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Оскільки податкова вимога була вручена відповідачу 09.05.2025 року, а відтак податковий орган мав правові підстави для звернення до суду з цим позовом. При цьому, колегія суддів вдруге зауважує, що податкова вимога, у разі заперечень правомірності щодо її винесення, оскаржена відповідачем не була, зустрічного позову в даній справі також не заявлено. Водночас, сам факт неоскарження податкової вимоги не може невілювати здійснення перевірки обгрунтованості наявності податкового боргу.

Отже, підсумовуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів вважає, що у даному спірному випадку позивачем доведено суду наявність правових підстав та право стягнення з фізичної особи податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.16.1.4. ст.16 ПК України сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п.14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зверненню контролюючого органу до суду щодо стягнення сум податкового боргу передують певні досудові процедури, які направлені на спонукання платника податків самостійно сплатити податковий борг. До таких процедур, поміж іншим, віднесено направлення такому платнику податків податкової вимоги, з дня надіслання якої починає свій перебіг тридцятиденний термін та зі спливом цього строку у контролюючого органу з`являється право на звернення до суду за стягненням сум податкового боргу.

Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд погоджується про наявність податкового боргу у відповідача лише в частині 680 грн (сума штрафу за ППР), у зв`язку з чим, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції не вжив заходів офіційного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального законодавства, що призвело до помилкового рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У зв`язку з тим, що апеляційним судом установлені обставини, які свідчать про відсутність заборгованості по сплаті єдиного внеску за періоди липень-вересень 2025 року та зі сплати військового збору за період з січня по червень 2025 року, рішення суду першої інстанції про стягнення податкового боргу не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про протиправність податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що у даному адміністративному процесі відсутні вимоги на предмет законності винесення цього рішення. Правовий аналіз такого рішення може бути наданий при зверненні відповідача до суду з позовом про його оскарження.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття постанови про відмову у задоволенні частини позовних вимог.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 11 200 гривень на користь відповідного бюджету.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ЄДРПОУ 44104027) в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податкового боргу в сумі 11 200 гривень на користь відповідного бюджету.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко