Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №335/1489/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 335/1489/26

головуючий суддя І інстанції – Крамаренко І.А.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12.03.2026 в адміністративній справі №335/1489/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Нововоронцовський відділ державної виконавчої служби у Бериславському районі Херсонської області Одеського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративнної відповідальності №865 від 28.04.2025.

Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12.03.2026 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення, як незаконне та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на відсутність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, спірна постанова була прийнята протиправно та є такою, що підлягає скасуванню.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, 28.04.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), полковником ОСОБА_2 було прийнято постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності №865 від 28.04.2025.

Відповідно до вказаної постанови, під час загальної мобілізації громадянин ОСОБА_1 об. 11.00 год. 14 квітня 2025 року, перебуваючи у м. Запоріжжя, не мав при собі військово-обліковий документ та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП або поліцейського, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 25 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого Постановою КМУ від 16.05.2024 №560, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

На підставі вказаного на позивача було накладено штраф у розмірі 17000.00 грн.

Не погодившись з правомірністю прийняття наведеної постанови, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 14.04.2025 при перевірці військово-облікових документів не мав при собі військово-облікового документу та не пред`явив його за вимогою уповноваженого представника, чим порушив обов`язок громадян, встановлений Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.

За приписами ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття відповідачем спірної постанови були висновки відповідача про протиправну відсутність у позивача при собі 14.04.2025 військово-облікового документу, чим, на переконання останнього, позивач порушив приписи ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Натомість, згідно пояснень позивача, відображених як в адміністративному позові, так і в апеляційні скарзі, останній пред`являв уповноваженим особам відповідача військово-обліковий документ № 30012021068833600021.

Згідно з частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В свою чергу, пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року № 3633-IX визначено, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються через три місяці з дня опублікування цього Закону.

Закон № 3633-IX опубліковано офіційному виданні Голос України 17.04.2024 року.

Викладені обставини свідчать про те, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024 року.

Тобто, станом на 14.04.2025 року – дату перевірки відповідачем військово-облікового документу у позивача така перевірка мала відбуватися із застосуванням та фіксацією технічними приладами засобів фото- та відеофіксації.

Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як видно з матеріалів справи, відповідач в підтвердження законності свого рішення щодо притягнення позивача до відповідальності не надав суду доказів того, що позивач на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки 14.04.2025 року не надав військово-облікового документу.

Крім того, як видно зі спірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, так і з протоколу про адміністративне правопорушення від 14.04.2025 № 865, на підставі якого було прийнято спірну постанову, в останніх відсутнє посилання на наявність відедоказів ікримінованого позивачу адміністративного правопорушення.

Також, що стосується посилань суду першої інстанції на те, що твердження позивача щодо надання співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_3 14.04.2025 у ході здійснення перевірки, на їх вимогу, військово-облікового документу за №300120210688336000021, є неспроможними в силу наданих позивачем доказів на підтвердження такого факту, оскільки вказаний документ виданий 09.06.2025 (після вказаної вище дати 14.04.2025), то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до пояснень позивача, відображених в апеляційній скарзі, останній 09.06.2025 здійснив заміну військово-облікового документу за №300120210688336000021 та отримав оновлений з таким же номером, що зумовлює наявність 14.04.2025 у останнього військово облікового документа з таким же номером, який і був пред`явленний уповноваженим особам відповідача.

В свою чергу, доказів на спростування наведених обставин відповідачем, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, надано не було.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вина позивача у вчинені правопорушення відповідачем суду не доведена.

Враховуючи те, що відповідачем у розумінні вказаного закону не надано належних доказів не надання позивачем 14.04.2025 року на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки військово-облікового документу і, на що не звернув увагу суд першої відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірна постанова є протиправною та як наслідок підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (ч. 3 ст. 286 КАС України).

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керується приписами ст. 139 КАС України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 12.03.2026 в адміністративній справі №335/1489/26 – скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 28.04.2025 № 865.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 понесені витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 665,60 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 998.40 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає на підставі ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва