Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/24302/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/24302/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

секретар Перетятько К.С.

за участі представників позивача Власенко В.Г. (в режимі відеоконференцзв`язку), Клівасова А.О.

представника відповідача Пашко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/24302/25 за позовом приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року задоволено позов приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.05.2025 року № 0285980701, № 0286032302, № 0286052302.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2026 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року в справі № 160/24302/25 залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року в справі № 160/24302/25 за позовом приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без змін.

Приватним акціонерним товариством «Укренерготранс» (далі – ПрАТ «Укренерготранс») 24 вересня 2026 року подано до суду апеляційної інстанції заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДПС) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 72199,11 грн.

Відповідачем подано заперечення, в яких просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представники позивача заяву про розподіл витрат на професійну правничу допомогу просили задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд доходить до висновку, заява позивача має бути задоволена частково.

За приписами частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Позивач підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу наступними документами:

договором про надання правничої допомоги № 010425 від 01 квітня 2025 року, укладеним між адвокатським бюро «Власенко» як виконавцем та ПрАТ «Укренерготранс» як клієнтом;

додатковою угодою № 1 від 01 квітня 2025 року, якою обумовлено надання позивачу правничої допомоги з питання оскарження податкових повідомлень-рішень, а також передбачено розмір гонорару та порядок оплати; розмір винагороди за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції визначений у розмірі 1 400 євро, що згідно з курсом продажу становить 45,15 грн/ 1 євро на дату укладання додаткової угоди та складає 63 210 грн без ПДВ;

додатковою угодою № 2 від 01 липня 2026 року, відповідно до якої сторони погодили, що оплата здійснюється в гривнях згідно з курсом продажу відповідної валюти до гривні України, зазначеного на сайті https://minfin.com.ua/ua/currency/ на дату виставлення рахунку;

рахунками № 329 від 01 липня 2026 року на суму авансу 35 968,44 грн та № 473 від 23 вересня 2026 року на суму 36 230,67 грн;

платіжними інструкціями № 4621 від 03 липня 2026 року про сплату авансу в розмірі 35 968,44 грн та № 5354 від 24 вересня 2026 року на суму 36 230,67 грн;

актом наданих послуг № 331 від 23 вересня 2026 року, яким сторони підтвердили надання позивачу правничої допомоги, загальна вартість послуг склала 72 199,11 грн;

специфікацією наданих послуг по договору за період липень 2026 року - вересень 2026 року, в якій наведено перелік наданих послуг (підготовка відзиву на скаргу - 3,2 години, доопрацювання відзиву на скаргу, фіналізація, комунікація з клієнтом, погодження відзиву - 3,5 годин, доповнення відзиву після обговорення з клієнтом, подання до суду - 1 година, підготовка та участь у засіданні - 2 години, доєднання до апеляційної скарги на додаткове рішення, ознайомлення зі скаргою, формування правової позиції - 1 година, участь у засіданні, стадія: дебати та рішення по основній справі, розгляд, дебати та рішення по апеляційній скарзі на додаткове рішення - 1 година).

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС).

За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частин третьої – п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів, їх значення для спору, а саме, що фактично правнича допомога полягала у підготовки відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (72 199,11 грн) не є співмірним із складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару (72 199,11 грн) не може бути визнаний розумним і необхідним, такий розмір є явно неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.

Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом враховується, що фактично надання професійної правничої допомоги під час апеляційного перегляду справи полягала у підготовки відзиву на апеляційну скаргу, в якому викладена позиція позивача, яка, зокрема, відображена у позовній заяві.

В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансового стану позивача та відповідача - суб`єкта владних повноважень, який є бюджетною установою, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничої допомоги в розмірі 30 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтею 252 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» про ухвалення додаткового рішення у справі № 160/24302/25 задовольнити частково.

Ухвалити в справі № 160/24302/25 додаткове рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) на користь приватного акціонерного товариства «Укренерготранс» (ЄДРПОУ 32082812, вул. Героїв Рятувальників (В. Дубініна), 8, м. Дніпро, 49010) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч) грн.

У задоволенні інших вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати ухвалення 07 жовтня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко