Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №160/11287/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 вересня 2026 рокум.Дніпросправа № 160/11287/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 160/11287/25 (суддя Єфанова О.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №300 від 11.03.2025р. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі відповідач-1) щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 );

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначав, що на момент проведення мобілізаційних дій він був заброньований.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позовні вимоги позивача було задоволено у повному обсязі.

Із рішенням суду в частині задоволених вимог зобов`язального характеру не погодився ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі відповідач-2), ним була подана апеляційна скарга. В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з`ясування обставин справи, відповідач-2 просить рішення суду першої інстанції в оскарженій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог про зобов`язання відповідача-2 звільнити позивача з військової служби.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по особовому складу від 30.06.2025 року №864-ОС виключено зі списків

особового складу та всіх видів забезпечення солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільненого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 25.06.2025 №1223-ОС, який перебуває в розпорядженні начальника Головного центру, зарахованого у розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Виключено зі списків особового складу з 28 червня 2025 року.

Тобто, на момент винесення рішення судом першої інстанції відповідач-2 являвся не належним відповідачем у справі, оскільки позивач був виключений зі списків особового складу відповідача-2 та перебуває в розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ). Питання виключення військовослужбовця зі списків військової частини та звільнення його з військової служби належить до дискреційних повноважень тієї військової частини, у розпорядженні якого знаходиться військовослужбовець. Позивач знав про те, що його перевели в розпорядження начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, проте не повідомив суд першої інстанції про дану обставину та не подав клопотання (заява) про заміну відповідача-2 на НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Скаржник наголошує, що позивач в період перебування у розпорядженні відповідача-2,

не звертався до відповідача з рапортом про звільнення з наданням підтверджених обставин звільнення, передбачених ст. 26 Закону, а також не обґрунтував та не надав до суду доказів на підтвердження будь-якої з підстав, визначених Законом №3543-XII, для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану. Тому, відсутні підстави щодо зобов`язання судом відповідача-2 звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Позивач та відповідач-1 своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу відповідача-2 не скористалися.

Відповідач-1 рішення суду першої інстанції не оскаржив.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст.311 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 11.03.2025р. ОСОБА_1 був мобілізований ІНФОРМАЦІЯ_5 до лав ЗСУ за мобілізацією, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується скріном з "Резерв+" та копією довідки 19.03.2025р.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 від 25.08.2024 у позивача наявна відстрочка від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час до 25.08.2025 року (а.с.30-31). При цьому, докази відображення такої інформації в "Резерв+" відсутні.

Позивач на час розгляду судом справи продовжує перебувати на військовій службі та в розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).

Позивач, вважаючи мобілізацію його до лав ЗСУ за наявної відстрочки протиправною, звернувся до суду з позовом про зобов`язання звільнити його з військової служби.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновків, що оскільки судом встановлено протиправність та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , то наявні правові підстави для зобов`язання командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ..

Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відповідача-2, з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення позивача з військової служби не погоджується та звертає увагу на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон №2232). Цей Закон також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (ч.1 ст.2 Закону №2232).

Згідно з ч.3 ст.2 Закону №2232, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

У подальшому дія воєнного стану неодноразово продовжувалась і станом на час розгляду справи воєнний стан продовжує свою дію.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президентом України був виданий Указ від 24.02.2022 №69/2022 “Про загальну мобілізацію”, яким постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Згідно з пунктом 2 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

У відповідності до пункту 15 Порядку №560 керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження відповідного керівника обласного (Київського та Севастопольського міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з визначеними строками та обсягами призову резервістів та військовозобов`язаних, зокрема, здійснюють оформлення призову резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 82 Порядку №560 визначено, що наказ про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період видається: керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - в день відправлення військової команди до військової частини (установи).

Судом встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №300 від 11.03.2025 року призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов висновків про протиправність наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та необхідність його скасування.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем-1 не надавалися суду заперечення на позовну заяву та докази на спростування доводів позивача в цій частині заявлених позовних вимог. Рішення суду першої інстанції сторонами в частині визнання протиправним та скасування наказу щодо призову ОСОБА_1 не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині.

В той же час, є помилковими висновки суду першої інстанції щодо того, що після скасування наказу про мобілізацію та призову ОСОБА_1 на військову службу як протиправного, наявні підставі і для зобов`язання відповідача-2 звільнити позивача з військової служби.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII передбачено, що початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Згідно з пунктом 253 Положення №1153/2008, призови на військову службу військовозобов`язаних у воєнний час проводяться територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а резервістів - командирами військових частин на підставі указів Президента України.

Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За змістом пункту 5 Положення №1153/2008 громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 за №280, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 за №1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі – Інструкція №280).

Відповідно до пунктів 1, 3 розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.

Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів мобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.

Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.

Матеріали справи свідчать, що рядового ОСОБА_1 у встановленому порядку зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі наказу по стройовій частині від 12.03.2025 №297-ОС курсантом, йому присвоєно військове звання «солдат» (а.с. 86зв.ст).

Наказ начальника Головного центру від 12.03.2025 №297-ОС є виконаним з моменту зарахування позивача до списків особового складу частини. Позивачу визначено розмір посадового окладу, надбавки за проходження служби, премії (наказ №313-ОС від 17.03.2025року).

Позивач зазначених наказів не оскаржив у судовому порядку, та продовжив військову службу, і як стверджує відповідач-2, наразі позивач перебуває в розпорядженні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ).

В період перебування у розпорядженні відповідача-2 позивач не звертався до відповідача з рапортом про звільнення із зазначенням обставин, передбачених ст.26 Закону№3543-XII, а також не обґрунтував та не надав суду доказів щодо існування будь-якої з підстав, визначених Законом №3543-XII для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.

Верховний Суд, розглядаючи справи у схожих зі спірними правовідносинами, неодноразово наголошував на тому, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас, зобов`язання військової частини звільнити особу з військової служби виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_6 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу (Постанова Верховного Суду від 05.02.2025 року у справі № 160/2592/23).

З встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача-2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Доводи скаржника щодо того, що він не є належним відповідачем у справі, колегія суддів відхиляє, оскільки на час звернення позивача до суду з даним позовом він перебував у розпорядженні саме начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в оскарженій відповідачем-2 частині слід скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні його позовних вимог зобов`язального характеру, заявлених до відповідача-2.

Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 160/11287/25 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військову частину НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби, з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 , заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 160/11287/25 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак