Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №280/757/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/757/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Калашник Ю.В.) в адміністративній справі №280/757/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу запитуваної інформації згідно з інформаційними запитами від 04.08.2025, від 13.08.2025, від 06.01.2026; зобов`язати відповідача вчинити дії, спрямовані на надання позивачу інформації згідно з інформаційними запитами від 04.08.2025, від 13.08.2025, від 06.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 24.07.2025 був затриманий екіпажем патрульної поліції. Вказана подія зафіксована бодікамерами працівників патрульної поліції. Зазначає, що адміністративне затримання позивача тривало понад передбачений законодавством час - понад трьох годин. 04.08.2025 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання відеозапису подій, що мали місце 24.07.2025, проте відповідач відеозапис не надав. 13.08.2025 позивач повторно звернувся до відповідача із запитом, проте цей запит залишився без відповіді. Згодом, позивач звернувся до адвоката, та у січні 2026 року до відповідача було надіслано адвокатський запит із переліком питань, проте відповідь відповідача свідчить про те, що відповідач фактично самоусунувся від проведення узагальнення, аналітичної роботи та належної відповіді не надав. Вважає, що відповідачем порушено приписи Закону України “Про доступ до публічної інформації”, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року позов задоволений частково.

Визнано протиправною відмову Департаменту патрульної поліції щодо ненадання ОСОБА_1 відеозапису з нагрудних камер патрульних поліцейських щодо подій, які мали місце у період часу з 22 год. 54 хв. 24.07.2025 по 03 год. 13 хв. 25.07.2025 за участю ОСОБА_1 .

Зобов`язано Департамент патрульної поліції надати ОСОБА_1 відеозапис з нагрудних камер патрульних поліцейських щодо подій, які мали місце у період часу з 22 год. 54 хв. 24.07.2025 по 03 год. 13 хв. 25.07.2025 за участю ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Відповідачем на вказане рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на всі запити позивача були надані відповіді у встановлений строк. Також зазначає, що не є публічною інформацією звернення, яке передбачає створення нової інформації. Вказує, що визначальним для публічної інформації є те, що вона зафіксована, створена, задокументована і знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 24.07.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол по справі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №401844 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У позові позивач зазначає, що складанню протоколу передувало адміністративне затримання ОСОБА_1 екіпажем патрульної поліції “Хижак-403” та вказана подія фіксувалась бодікамерами поліцейських.

04.08.2025 позивач звернувся до Управління патрульної поліції із інформаційним запитом, у якому, на підставі Закону України “Про доступ до публічної інформації” просив надати копію відеозапису фіксації адміністративного правопорушення правил дорожнього руху, що зафіксована 25.07.2025 технічними засобами (зокрема БК №475290, 475115, 70 МАІ).

На вказаний запит відповідач надав відповідь від 08.08.2025, у якій відмовив у наданні відеозапису з підстав того, що запитувані відеозаписи містять візуальну та звукову інформацію, що дає змогу ідентифікувати осіб, які не є суб`єктами запиту. Отже, така інформація містить персональні дані третіх осіб. При цьому, зазначено, що відповідач не має технічної можливості забезпечити повну деперсоніфікацію третіх осіб, які присутні на відеозаписах.

13.08.2025 позивач вдруге звернувся до відповідача із інформаційним запитом, у якому просив надати інформацію:

чи проводився, коли саме, у якому місці, у присутності яких свідків, за допомогою якого технічного засобу, з фіксацією або без фіксації результатів на паперових та електронних носіях працівником поліції ОСОБА_2 у відношенні позивача огляд на стан сп`яніння;

у яких спосіб поліцейський Таран Анна Євгеніївна проінформувала позивача про порядок застосування спеціального невідомого технічного засобу (алкотестер);

чи надавався сертифікат та свідоцтво на повірку алкотестеру;

чи складався на місці зупинки транспортного засобу працівником поліції акт за наслідками проведення огляду на стан сп`яніння відносно позивача;

чи вручений акт позивачу;

чи складалось направлення на огляд водія до медичного закладу з метою виявлення стану сп`яніння;

чи вручався позивачу примірник такого направлення;

чи долучався примірник акту медичного огляду (за допомогою алкотестера) та направлення на медичний огляд до протоколу від 25.07.2025 №401844.

У разі, якщо позивачу на місці зупинки транспортного засобу не вручався примірник акту та направлення позивач просив:

видати примірник акту огляду на стан сп`яніння;

видати примірник направлення на медичний огляд з метою виявлення стану сп`яніння;

повідомити про технічних засіб, який був використаний з метою виявлення у позивача стану сп`яніння;

повідомити про результат вимірювання, які були отримані в результаті застосування алкотестеру.

Листом від 27.08.2025 №49-зі/41/32/01-2025 на запит відповідачем було надано відповідь. Відповідь надіслана 03.09.2025 та отримана позивачем 17.09.2025.

У відповіді на запит позивача від 13.08.2025 відповідач зазначив, що під час зупинки у позивача виявлено ознаки сп`яніння та позивача направлено для проведення огляду в закладі охорони здоров`я. Поліцейськими складено направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння, видача якого нормами чинного законодавства не передбачена. Також зазначено, що надати будь-які копії матеріалів за протоколом по справі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №401844 не можливо, оскільки 31.07.2025 матеріали направленні до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя. Виготовлення та зберігання копій адміністративних матеріалів чинним законодавством не передбачено.

06.01.2026 до відповідача, в інтересах позивача, звернувся адвокат Уткін О.Є. із адвокатським запитом, у якому просив повідомити причини адміністративного затримання позивача, обґрунтувати підстави складання або не складання протоколу про адміністративне затримання; у разі наявності протоколу про адміністративне затримання видати його копію або навести ґрунтовні міркування бездіяльності працівників поліції щодо складання такого протоколу.

На адвокатський запит відповідач листом від 14.01.2026 повідомив, що цей запит передбачає створення нової інформації шляхом проведення аналізу, узагальнення та формування нових даних. Також зазначено, що відносно ОСОБА_3 заходи примусу не застосовувались, протокол про адміністративне затримання не складався.

Позивач вважаючи, що відповідачем безпідставно не надано запитану інформацію, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджуються з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України № 2939-VI від 13.01.2011р. «Про доступ до публічної інформації» (Закон №2939) цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ст.1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 вказаного Закону визначені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, відповідно до якої право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно зі ст.4 Закону №2939, доступ до публічної інформації здійснюється на принципах: прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; вільного отримання та поширення інформації, крім обмежень, встановлених законом; рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939, доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями ч.4 ст.13 Закону №2939, встановлено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації з запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Як свідчать встановлені обставини справи, відповідачем було відмолено позивачу у наданні відеозапису події, що мала місце 25.07.2025 та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Відеозапис здійснювався за допомогою бодікамер працівників поліції. Підставою відмови зазначено про те, що запис містить інформацію про третіх осіб, деперсоніфікацію яких забезпечити технічно не можливо. Також у листі зазначено, що відеозапис може бути наданий за наявності письмової згоди осіб, зображених на відео або на підставі ухвали суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відмова відповідача не ґрунтується на нормах законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону № 2939 інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону № 2939 обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений (ч. 8 ст. 6 Закону № 2939).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Поняття того, що інформація є конфіденційною, таємною або службовою визначені ст. 7-9 Закону №2939.

Відповідачем в свою чергу не наведено та не надано доказів того, що запитувана інформація є інформацією з обмеженим доступом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у наданні публічної інформації на запит позивача на отримання інформації не ґрунтується на приписах закону №2939.

Доводи скаржника про те, що для відповіді розпорядник не повинен створювати інформацію, колегія суддів вважає безпідставними.

Так відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Вказані технічні прилади та технічні засоби поліція може закріплювати на однострої.

Повертаючись до обставин справи, у спірній ситуації відео було записане (створене) працівниками поліції під час виконання своїх повноважень. Надання її за запитом не свідчить про створення нової інформації, а законодавство покладає на володільця публічної інформації надати її за запитом. Створення копії відеозапису не свідчить про створення нової інформації.

Також є правильними висновки суду першої інстанції, що відсутність у відповідача технічної можливості для знеособлення персональних даних не може звільняти останнього від обов`язку виконання вимог чинного законодавства.

За цих обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнати протиправною відмову відповідача щодо ненадання запитаної публічної інформації, а також зобов`язати відповідача з метою захисту прав позивача вчинити дії.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду відсутні.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року в адміністративній справі №280/757/26- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак