Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №340/2074/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/2074/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Кармазина Т.М.) в адміністративній справі №340/2074/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №025550014852 від 06.03.2026 р. про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Барському автомобільному дорожньому технікумі та періоди трудової діяльності: з 01.01.1992 по 31.12.1998 (трудова книжка НОМЕР_1 ) та з 02.02.2011 по 07.10.2020 (трудова книжка НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заява розглянута ГУ ПФУ у Кіровоградській області, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу. Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу, певні періоди роботи та навчання згідно з трудовими книжками НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує його право на належне пенсійне забезпечення

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.03.2026 №025550014852 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.02.2026, зарахувавши до страхового стажу періоди навчання в Барському автомобільному дорожньому технікумі з 01.09.1983 по 25.03.1983 та з 16.12.1985 по 26.06.1987 та періоди трудової діяльності: з 01.01.1992 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 , з 02.02.2011 по 03.11.2011, з 06.12.2011 по 15.10.2012, з 26.11.2012 по 04.09.2013, з 27.11.2013 по 30.07.2015, з 06.06.2015 по 10.07.2017, з 02.11.2017 по 12.07.2019, з 18.07.2019 по 07.10.2020 згідно трудової книжки НОМЕР_2 , та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії, оскільки окремі періоди навчання та роботи на території російської федерації не підтверджені документами, оформленими відповідно до вимог законодавства. Зокрема, скаржник вважає неможливим зарахування періодів роботи в російській федерації без апостилювання відповідних документів та нотаріально засвідченого перекладу.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2026 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». (а.с.27)

Заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 26.02.2026 №025550014852. (а.с.11, 37зв.) Рішення мотивовано відсутністю необхідного страхового стажу – 32 роки. Вік заявника 60 років. Страховий стаж заявника становить: 7 років 01 місяць 08 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано:

- період навчання у Барському автомобільному дорожньому технікуму згідно диплома серія НОМЕР_3 , оскільки у дипломі не вказано дату початку навчання;

- періоди трудової діяльності на території російської федерації з 01.01.1992 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- періоди трудової діяльності на території російської федерації згідно трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 02.02.2011.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, проте частково задовольнив позовні вимоги, не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами пункту «д» частини 3 цієї статті визначено, що до стажу роботи також зараховується й навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання..

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

З матеріалів справи вбачається, що спір стосується правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 025550014852 від 06.03.2026 та наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання в Барському автомобільно-дорожньому технікумі та трудової діяльності, зазначених у трудових книжках серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для відмови у призначенні пенсії, відповідно до оскаржуваного рішення та доводів апеляційної скарги, визначено відсутність у позивача необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання у Барському автомобільному дорожньому технікуму згідно диплома серія НОМЕР_3 , оскільки у дипломі не вказано дату початку навчання;

- періоди трудової діяльності на території російської федерації з 01.01.1992 по 31.12.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_1 ;

- періоди трудової діяльності на території російської федерації згідно трудової книжки НОМЕР_2 , виданої 02.02.2011.

Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалося вище, відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з дипломом серії НОМЕР_3 та довідкою № 1677, виданою Барським фаховим коледжем транспорту та будівництва, позивач навчався на денній формі навчання в Барському автомобільно-дорожньому технікумі у зазначені періоди, який у подальшому було реорганізовано та перейменовано.

Відповідач відмовив у зарахуванні спірного періоду навчання з підстав відсутності у дипломі дати початку навчання.

Колегія суддів критично ставиться до такого твердження пенсійного органу, оскільки період навчання позивача підтверджується не лише дипломом серії НОМЕР_3 , а й довідкою № 1677, виданою правонаступником відповідного навчального закладу, в якій зазначено періоди та форму навчання. Відтак відсутність у дипломі окремої дати початку навчання не може бути підставою для неврахування підтвердженого документами періоду навчання до страхового стажу.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що періоди навчання позивача з 01.09.1983 по 25.03.1983 та з 16.12.1985 по 26.06.1987 згідно з дипломом серії НОМЕР_3 підлягають зарахуванню до його страхового стажу.

Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача на території рф, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивача містяться записи №№ 17-22 про роботу в районі Крайньої Півночі на «Пурнафтогаз» у період з 04.09.1990 по 31.12.1998, а в трудовій книжці серії НОМЕР_2 - про роботу в ТОВ «Деметра» у періоди з 02.02.2011 по 03.11.2011, з 06.12.2011 по 15.10.2012, з 26.11.2012 по 04.09.2013, з 27.11.2013 по 30.07.2015, з 06.06.2015 по 10.07.2017, з 02.11.2017 по 12.07.2019 та з 18.07.2019 по 07.10.2020 (записи №№ 1-16).

Усі зазначені записи містять відомості про посаду, періоди та місце роботи, реквізити відповідних наказів, підписи уповноважених осіб і печатки підприємств, виконані послідовно, без виправлень та перекреслень. Доказів недостовірності цих записів або зауважень щодо оформлення трудових книжок відповідачем не надано.

Крім того, подані позивачем архівні довідки щодо роботи та нарахування заробітної плати на «Пурнафтогаз» і в ТОВ «Деметра» узгоджуються з відомостями трудових книжок.

Як вбачається з розрахунку стажу позивача (форма РС-право) від 26.02.2026, він містить відомості про зарахування періоду роботи в російській федерації з 05.07.1988 по 31.12.1991.

Водночас, відмовляючи у зарахуванні інших спірних періодів роботи в російській федерації, відповідач послався на припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та зазначив, що до страхового стажу можуть бути зараховані лише періоди роботи на території РРФСР до 31.12.1991 за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат за відповідний період.

Колегія суддів критично ставиться до зазначеної позиції скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції, що вона суперечить принципу верховенства права, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, зокрема, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Частинами другою та третьою статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною другою статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та на час спірних відносин і розгляду справи не припинений та не скасований.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Разом з цим, в силу положень частини другої статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

З аналізу наведених норм вбачається, що припинення участі рф в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу, набутого особою до ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що право позивача на обрахунок стажу при призначенні пенсії, набутого на території країни-учасниці Угоди, не може пов`язуватись з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з такою країною, оскільки у період роботи позивача в рф вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав. При цьому, суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні періодів роботи на території рф до стажу, що надає право на пенсійне забезпечення.

Щодо посилань пенсійного органу на неподання позивачем апостильованих документів та нотаріально засвідченого перекладу, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 4.7 розділу IV Порядку № 22-1 право особи на призначення пенсії встановлюється органом Пенсійного фонду на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що у разі подання до заяви про призначення пенсії не всіх необхідних документів орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про документи, які необхідно подати додатково, із відповідною відміткою у заяві. У разі подання таких документів не пізніше трьох місяців з дня повідомлення днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.

Крім того, відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 під час приймання документів орган, що призначає пенсію, повідомляє особу про необхідність дооформлення документів або подання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що після подання позивачем заяви про призначення пенсії відповідач повідомляв його про необхідність подання додаткових документів, зокрема апостильованих документів та нотаріально засвідченого перекладу. За таких обставин посилання пенсійного органу на неподання зазначених документів як на підставу для відмови у призначенні пенсії є необґрунтованим.

З огляду на викладене, з урахуванням норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 06.03.2026 № 025550014852 та необхідність поновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву від 26.02.2026 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів навчання та трудової діяльності згідно з трудовими книжками серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року в адміністративній справі №340/2074/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак