Постанова від 06 жовтня 2026 р. у справі №160/9712/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/9712/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Боженко Н.В.) в адміністративній справі №160/9712/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати нарахованої пенсії за віком ОСОБА_1 , призначеної за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, на підставі приписів статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, призначену за Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідача щодо обмеження розміру пенсії позивача. Позивач стверджує, що правові підстави для обмеження його розміру пенсії максимальним розміром відсутні, однак відповідач безпідставно таке обмеження застосовує, чим порушує права позивача.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року позов задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги пенсійний орган зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно зобов`язав провести перерахунок пенсії позивача з 14.10.2025 у розмірі не меншому ніж 80% заробітної плати без обмеження її максимальним розміром. Скаржник наголошує, що стаття 8 Закону № 345-VI встановлює додаткову соціальну гарантію, а пенсія позивача обчислюється відповідно до Закону № 1058-IV, положення якого передбачають максимальний розмір пенсії у межах десяти прожиткових мінімумів. На думку відповідача, з урахуванням прожиткового мінімуму на 2026 рік максимальний розмір пенсії становить 25 950 грн, а тому підстав для її виплати без застосування такого обмеження немає.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, що обчислена згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV та ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року №345-VI (далі – Закон №345-VI).

Згідно протоколу перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року пенсія позивача обмежена максимальним розміром.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі – Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Сторонами не заперечується, що позивач відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 № 345-VI (далі - Закон № 345-VI).

Так, відповідно до статті 8 Закону № 345-VI мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків їх заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналогічні гарантії закріплені у статті 28 Закону №1058-IV, яка визначає розмір пенсії за віком.

Аналіз норм статті 8 Закону № 345-VI та статті 28 Закону №1058-IV свідчить про те, що мінімальний розмір пенсії обрахований з розрахунку 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах, зокрема, не менш як 15 років для чоловіків, за списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» порядку відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря або три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Колегія суддів враховує, що статтею 8 Закону № 345-VI передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію. Водночас розмір пенсії обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час чого враховуються передбачені цим Законом доплати та підвищення.

Як вбачається з матеріалів справи, пенсія позивачу призначена з 14.04.2022 відповідно до Закону № 1058-IV та з урахуванням положень Закону № 345-VI. При цьому її виплата здійснюється із застосуванням обмеження максимального розміру, встановленого Законом №3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до положень статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії:

1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI,

2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Законом № 3668-VI внесено зміни, зокрема, до Закону № 1058-IV, якими частину третю статті 27 викладено в новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх надбавок, підвищень, індексації та інших доплат, передбачених законодавством, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону №3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV неконституційними не визнавалися, є чинними та з 01.10.2011 підлягають обов`язковому застосуванню.

За таких обставин колегія суддів доходить до висновку, що на осіб, яким пенсію призначено (перераховано) відповідно до нормативно-правових актів, визначених статтею 2 Закону № 3668-VI, зокрема Закону № 1058-IV, та розмір якої перевищує встановлений законом максимальний розмір, поширюються положення законодавства, чинні на час такого призначення (перерахунку).

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23, від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21 та від 24.04.2024 у справі № 580/365/20, які враховуються судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї справи.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії на підставі рішення № 046350010078 від 27.02.2026, розмір пенсії позивача з урахуванням надбавок становить 31455,98 грн. Водночас з 01.03.2026 її виплата здійснюється у розмірі 25950,00 грн, що відповідає десяти прожитковим мінімумам для осіб, які втратили працездатність, установленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (2595,00 грн * 10).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром, оскільки таке перевищення виникло внаслідок перерахунку пенсії у період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI. Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення зазначеної статті, якою встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.12.2025 у справі №200/30/24, від 14.05.2025 у справі №360/367/24 та від 26.08.2025 у справі №360/948/24, на які посилався суд першої інстанції, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки у зазначених справах предметом спору було обмеження розміру індексації після визначення мінімального розміру пенсії, встановленого статтею 8 Закону № 345-VI та абзацом третім частини першої статті 28 Закону № 1058-IV.

З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність у діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки виплата пенсії позивачу з 01.03.2026 у розмірі 25 950,00 грн здійснюється в межах установленого законодавством максимального розміру пенсії.

Доводи позивача про те, що частину третю статті 27 Закону № 1058-IV визнано неконституційною Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008, є безпідставними, оскільки цим рішенням визнано неконституційними окремі положення законодавства у відповідній редакції, однак положення частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV щодо максимального розміру пенсії предметом цього рішення не були.

Водночас, як зазначалося вище, положення частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV у чинній редакції, якою встановлено максимальний розмір пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, є чинними та неконституційними не визнавалися. Відтак підстав для незастосування зазначеної норми у спірних правовідносинах немає.

Відповідно до частини четвертої статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судового збору не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року в адміністративній справі №160/9712/26 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 07 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак